На запрошення польського товариства «Друзі землі Дрогобицької» м. Валбжих 5-6 листопада міський голова Борислава Володимир Фірман з дружнім візитом перебував у польському місті. Наші міста є містами-побратимами: бориславські діти під час літніх канікул проходять оздоровлення у Польщі, а польські – оздоровлюються у нашому місті, обмінюються досвідом працівники освіти, культури, нафтовики. Адже саме через спілкування та зустрічі ми можемо вибудовувати добросусідські відносини, тим самим виховуючи повагу один до одного та гордість за свій народ. Також нещодавно численна польська делегація з Валбжиха перебувала у Бориславі на Міжнародному Форумі Нафтовиків.
Володимир Стахович ділиться з нами своїми враженнями від візиту: «Мета відвідин наших польських друзів – продовження співпраці. За доволі короткий відлік часу, з дня підписання угоди про співпрацю між нашими містами, ми зуміли подружитись, знайти спільні точки дотику. Також ми хотіли подякувати своїм польським друзям за допомогу і співпрацю, а ще в цей час відбулась дуже хвилююча подія як для Валбжиха так і для Борислава – урочиста церемонія, яка відбулась в ратуші з нагоди вручення відзнаки «Почесний громадянин Валбжиха» Шеваху Вайсу, який народився в Бориславі.
В рамках візиту відбулись зустрічі з Президентом міста Валбжих Романом Шелемеєм, заступником Президента Валбжиха Зигмунтом Новачиком, головою приятелів землі Дрогобицької Іреною Фрог. Хвилюючою була зустріч з добрим другом Борислава Тадеушом Скренжиною. «Але найбільші враження – від спілкування з Шевахом Вайсом, видатною людиною світу. Який був послом Ізраїлю в США та Польщі, відзначений багатьма світовими нагородами та відзнаками. Мене найбільше вразила манера спілкування Вайса з нами – щира і відкрита, з нотками ностальгії та спогадів про наше місто, про своє дитинство. Нам потрібно вчитись у таких людей любові до того куточка землі, в якому ми народились. Ми направду відчували гордість за наше місто.», – наголошує Володимир Фірман
Нагадаємо: Шевах Вайс народився в Бориславі і перші десять років свого життя прожив зі своєю сім’єю в нашому місті. І як згадує сам Шевах Вайс: «Борислав і дотепер мені сниться…».
І на запитання, що є для нього Борислав та його околиці, відповідає: «Завжди тужив за містом свого дитинства. У моїх дитячих споминах це чудовий край з прекрасними мальовничими краєвидами, кольорами, запахами».
Шевах Вайс подарував свою книгу «Земля і хмари» міському голові Володимиру Фірману. В цій книзі, зокрема, йдеться і про дитячі сторінки життя в Бориславі .
«Мій батько приятелював з українцями, вони приходили до нас додому. Українка пані Лясотова (Юлія Матчишин), яка була приятелькою моєї мами ще зі шкільної лави, під час першого погрому сховала нас у себе на горищі. А потім ми запросили її до нашого дому. Коли німці вигнали нас до гетто, пані Лясотова жила у ньому, берегла від пограбування. З гетто ми втекли до польської родини Ядвіги Гураль. Там нас переховували чотири дні, потім ми повернулися до свого дому, де сховалися за завчасно змурованою батьком подвійною стіною. То було 1942 року. Батько, мама, брат, сестра, я, тітка Іда, кузин Шміль, сусід Вангман сиділи у тому тісному міжстінні. Так тривало сім місяців! Та коли німці почали ретельно перевіряти кожен дім, обстукувати й обмірювати стіни, ми перейшли вночі до закинутого підвалу поблизу нашого будинку. То було темне, з’єднане з підземними бориславськими каналами приміщення. Сусідки – полька пані Потенжна та українка пані Лясотова – разом зі своїми родинами допомагали нам перебути весь той жахливий період. Рятували вони нас протягом 21 місяця! То драматична, страшна історія…Аж у 1944 році, коли прийшла радянська армія, ми вийшли зі свого сховку й повернулися до рідного дому. Він, до речі, стоїть у Бориславі досі». Як наголошує сам Шевах, це власне і є приклад добросусідства – коли мешканці Борислава ризикували власним життям та життям своїх родин, рятуючи своїх сусідів….
Трохи статистики: за інформацією істориків під час німецької окупації загинули, були розстріляні або вивезені в концентраційні табори понад 10 тисяч бориславців єврейської національності. І справедливою є надія Шеваха Вайса, висловлена під час зустрічі, що колись в місті його дитинства постане пам’ятник жертвам Голокосту часів Другої світової війни. Але жертв могло бути набагато більше, тому треба пам’ятати – хто врятував хоч одне життя, той врятував увесь світ. Є багато ідей, за які можна віддати життя, і немає жодної ідеї, за яку можна позбавити життя іншого. Забути – це знехтувати історичною правдою, виявити неповагу до тих, хто став невинною жертвою беззаконня та сваволі.
Шевах Вайс відвідав Борислав на початку 90-х років двадцятого століття, коли був головою кнесету ізраїльського парламенту. Він відвідав Україну на запрошення тодішнього Президента України Леоніда Кравчука. В цій поїздці до рідного міста його супроводжував Дмитро Павличко. І як згадує сам Шевах Вайс: «Саме з Борислава, я дитина Голокосту, професор політології, який дев’ятнадцять років був депутатом кнесету, сім – заступником його голови, а чотири – головою, розповідав усьому світові про дружбу українських, польських та єврейських мешканців Борислава.» Це власне і є приклад дружби між народами.
Шевах Вайс позитивно відгукнувся на запрошення міського голови Володимира Фірмана відвідати Борислав.
Відділ внутрішньої політики Бориславської міської ради
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень