Зробивши той чи інший непорядний вчинок, кожна людина намагається зняти з себе вину та відповідальність за скоєне. І завжди легко нам знайти винного. Винний чоловік, дружина. Винні наші діти, батьки. Погана погода. Мене змусили люди. В країні, в якій я живу, по-іншому неможливо. Та багато інших оправдань кожен із нас знаходить для себе. І хоча сумління та розуміння ситуації говорить інше, ми оправдовуємося. Це не є чимось новим, що з’явилося лише в останні роки, так було споконвіку.
Здається, невинний
Ще коли на землі проживало четверо людей, і Каїн вбив свого рідного брата, він в оправдання сказав: «Хіба я сторож брату моєму?»
Коли рідні брати продали Йосипа в єгипетське рабство, вони дуже легко оправдали себе. Ми не винні, якийсь лютий звір розірвав його. Та ще як доказ для батька принесли закривавлену одежу.
Цар Давид, вчинивши гріх перелюбу з Вірсавією і почувши, що вона завагітніла, теж вирішив оправдати себе. Закликав її чоловіка Урію з війни, щоб він провів певний час зі своєю дружиною. І Побачивши, що його план провалився, він наказує вбити чоловіка Вірсавії руками ворогів, щоб заховати свою вину. Смерть Урії, одруження з Вірсавією, і здається, що я невинний. Ніхто не знає, ніхто не скаже. Але є Всевидячий та Справедливий Бог на небесах, Котрий все бачить, все чує, за все Йому потрібно дати звіт свого часу. Через пророка все відкривається, і приходить Божий суд на дім царя Давида.
Одного дня
Скільки за все існування людей на землі вчинено злочинів, про які ніхто так і не дізнався. Але скільки крові взиває до Господа, до неба за справедливість. І одного разу все відкриється. І одного дня всі про все дізнаються, І кожній людині потрібно буде стати перед судом. Як важливо, поки не пізно, у всьому розкаятися. Які б страшні речі не були вчинені. Які б наслідки на землі на нас не чекали. Покаяння та прощення важливо отримати на землі від Бога та людей, щоб в вічності спокійно постати перед Божим лицем.
Пасхальні події
В ці Пасхальні дні чи не кожна людина задумується над тим, що саме сталося дві тисячі років тому в Єрусалимі, на горі Голгофі. Арешт, страждання, знущання, смерть на хресті, похорони та славне воскресіння нашого Господа Ісуса Христа. І це все за декілька днів. І це те, що принесло нам прощення, спасіння, зцілення, надію та вічне життя. Але в цих подіях ми знаходимо людей, які чинили злочини та старались зняти з себе вину. Зауважмо Понтія Пилата – намісника римського імператора в Юдеї. Розлючений народ зі священиками того часу приводять до нього Ісуса. Ні в чому невинний, лише вина Його в тому, що робив не так, як «святі» того часу. Пилат вивчає ситуацію і також не знаходить вини у Ньому. Але чуючи незадоволення та крик юдеїв, приймає неординарне рішення. Омиває свої руки перед людьми, звершуючи тим самим юдейський обряд. Робіть що хочете з Ісусом. Я не винний в крові Його! Має владу відпустити, але через страх перед людьми, знаходить собі оправдання омиттям рук. «Я не винний в крові Праведника Цього». Сьогодні легко доказати вину Понтія Пилата, хоча і немає потреби. Адже свого часу і він постане перед Божим судом.
Чисті руки і брудне серце
В юдейському обряді омиття рук означало, що вбивця невідомий. Як часто знаходять тих, хто вбивав. А замовники ховаються за нашими плечима. Але вбивцею є той, хто вбивав, і той, хто давав злочинний наказ. Мої руки чисті! Вони нічого не крали! Вони нікого не вбивали! Я не винний! То вони! Ось де хоробрість та відвага злочинців, коли потрібно дати відповідь.
Біблія називає злодієм того, хто бачив злодія і йому підтакував. Коли я бачу людину, яка впала і не проявлю милосердя – хто я є? Коли я маю можливість допомогти людині, але відвертаю голову – де моя любов? Коли в моїй силі зупинити зло, насилля, смерть, а я не зробив – чи чисті мої руки? Навіть сьогодні є багато людей, які готові клястися, божитися, омити свої руки, відмовитися від злочину, але серце залишається брудним. Руки можна омити водою, але гріх змивається лише кров’ю Ісуса Христа, пролитою на Голгофському хресті. І це лише після нашого особистого покаяння.
Можливо, хтось задумається над своїм життям та діями після прочитання цієї статті. Хтось зупиниться, хтось покається. А хтось стане збоку і скаже: «Моя хата скраю, я нічого не знаю». Але одного дня всі дамо Йому звіт!
Володимир Кузьмич, пастор церкви «Добра Новина», м. Стебник
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень