Прислів’я «Моя хата скраю», на щастя, відноситься не до всіх. Не так давно на одному з провідних каналів України появився телепроект, який сколихнув і зачепив за живе багатьох українців. Всі глядачі з жахом спостерігали за людською байдужістю та вимірювали ступінь милосердя людських сердець.
Вчора, 10 квітня, один з таких випадків стався і зі мною. Ввечері близько 19.30 з вікна своєї кухні, а я живу в одній із 5-поверхівок на вул. Івасюка у Трускавці, побачила чоловіка, який лежав просто на землі біля лавки та намагався піднятися, але кожна його спроба з інтервалом у пару хвилин була марною. Спостерігала я також і за перехожими, які просто йшли повз цього чоловіка, оглядалися, але жодної допомоги ніхто не запропонував. Поміркувавши, що робити і як діяти, куди дзвонити, спочатку відправила свого чоловіка, щоб допоміг йому підвестися, бодай лягти на лавку, а не на сирій землі лежати. Старший чоловік віком приблизно років 70-ти, був дуже п’яний, ледве розмахував руками і просто лежав. Кожна спроба мого чоловіка та й двох підлітків, які часто «тусуються» біля нашого під’їзду, підняти п’яного чоловіка була марною, він просто не міг стояти на ногах і продовжував валятися на сирій землі. Не знала як діяти далі, але почала дзвонити спочатку до міліції, черговий міліції мені відповів: «ми до цього нічого не маємо, дзвоніть на швидку». Зателефонувавши на швидку, розповіла все, що трапилось, кажу, що боюся, щоб чоловік до ранку не помер, хоч немає вже морозів, але все ж таки – вік. Спочатку чергова медсестра сказала «дзвоніть до міліції», відповідаю їй, що вже туди телефонувала – направили до Вас. Медсестра записала мою адресу та номер телефону і сказала – добре. За пару хвилин я побачила карету швидкої допомоги вже біля під’їзду, двоє медичних працівників – жінок, водія, та й мабуть двох перехожих чоловіків, спочатку намагалися щось у нього розпитати, допомогти піднятися, але потім чоловіки ледве донесли його, всього в болоті, до швидкої. Що було далі, я не знаю, головне, що не залишили байдужі люди цього чоловіка замерзати просто неба.
Впевнена, що такі випадки не є поодинокими, завжди потрібно проявляти милосердя. І тоді можливо стереотип, що «всі байдужі і нікому ні до кого немає діла» або «моя хата скраю» буде поламано. Хто знає, може і з нашими близькими, не дай Боже, могло таке трапитись.
Треба сказати спасибі працівникам швидкої, що не розвели руками, а допомогли цій людині, та й керівнику міської лікарні – все ж таки від правильного керування залежить багато.
Мар’яна Губицька
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень