Як свідчить практика захисту прав споживачів в Україні, Книга відгуків і пропозицій є дієвим та досить ефективним механізмом для споживачів у відстоюванні ними своїх законних прав та інтересів. Разом з тим, переважна більшість споживачів тільки в загальних рисах уявляє суть Книги відгуків і пропозицій, і ще менша кількість громадян використовує її за призначенням. Разом з тим, активні дії споживчої громади, направлені на відстоювання своїх прав у галузі громадського харчування, а особливо у сфері торгівлі, з послугами якої кожен споживач стикається практично щоденно і систематично потерпає від непрофесійних та неповажливих працівників – продавців, касирів, консультантів, адмінперсоналу тощо – можуть стати тією СИЛОЮ ПРАВА проти ПРАВА СИЛИ численних представників недобросовісного бізнесу. Отож, спільно читаємо Інструкцію про Книгу відгуків і пропозицій на підприємствах роздрібної торгівлі та громадського харчування , щоб більш ефективно користуватися своїми правами споживачів та знати, як діяти з їх порушниками.
А порушень назбиралось чимало. Найбільше стебничан скаржаться на низьку якість продукції – як харчової, так і промислової. Пропонуємо вашій увазі думки з цього приводу:
Тетяна Кудрявцева: «Маємо те, що маємо»
– Останнім часом я мало що купляю на ринку та в магазинах. В основному, через те, що продукція – низької якості. Колись речі носилися довго, не розтягувалися, не кошлатилися. А зараз – хімія хімію поганяє.. На товари з якісної матерії приватники кошти не дуже раді витрачати. Оскільки купляти їх не дуже багато є охочих. Виходячи з такої невтішної ситуації, я речі на дешевих ринках не купляю. Та й послугами магазинів не дуже користуюся. В основному, речі мені висилають родичі з-за кордону.
Продукти також – ненатуральні. Морозиво – одні порошки та вода. Не кажучи вже про м’ясні вироби, основними складовими яких є, якщо не соя та желатин, то дешеві хімічні домішки.
Ой Боже, продукти – наш біль! На етикетках пишуть одне, а споживаємо зовсім інше. Замінники, барвники, стабілізатори… І нема на то ради. Санепідемстанція належним чином не провіряє якість товару. Та й інші інстанції приватні підприємці також підкуповують. Тому маємо те, що маємо.
Леся Тершівська: «Овочі вирощую на городі сама»
– Овочі вирощую на городі сама. Їх і споживаю. Буває, на обідню перерву йду обідати в місце заклади громадського харчування. Поки що жива здорова (сміється).
Одяг купляю в знайомих підприємців. Їх якістю задоволена.
Петро Веклюк: «Я дякую Богу за те, що в мене здоровий шлунок»
– Зараз ми самі не знаємо, що споживаємо Складові продукту, які зазначені на привабливій упаковці, далеко не відповідають дійсності. Виробник в основному орієнтується не на якість продукту, а на платоспроможність покупця. Тож в кінцевому використовується неякісна, дешева, штучна продукція. З’їси – і платиш за те здоров’ям.
Я дякую Богу за те, що у мене є здоровий шлунок. Інакше висловився б більш гостро критично!
Одяг, промтовари також не є натуральними. Фарби, хімія, полістер є основними їх складовими. На якісні ж тканини відповідно й затрати більші. Тож виробник не зацікавлений в їх збуті. Якісний одяг коштує дорого. Продається в елітних магазинах і розрахований на певне коло споживачів. На будматеріали та інші промислові товари також ціни до небес підскочили. А за їхню якість гарантії ніхто не дасть.
Оксана Вирста: «Ми споживаємо суцільні ГМО»
– Ми споживаємо суцільні генномодифіковані продукти. І нема на то ради!
Одягаємо хімію, дихаємо хімією, будматеріали також з використовуємо з хімії. Тому і не дивуймося, що діти наші кволі та анемічні.
Вікторія Лишик, газета “Воля громади”
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень