Голова Львівської обласної організації ВО “Батьківщина” Михайло Цимбалюк вважає, що його партія не буде в опозиції до влади навіть якщо не увійде в коаліцію. І виступає за те, щоб більше не робити експериментів над державою.
Через місяць в Україні відбудуться дострокові парламентські вибори. Гарантуючи фаворитство новітній партії влади — президентській “Слузі народу”, соціологи пророчать безпроблемне входження до парламенту дев’ятого скликання ВО “Батьківщина”. Дехто навіть каже, що партія Юлії Тимошенко може стати членом правлячої коаліції.
Чому у суспільстві, яке прагне “свіжих” політичних облич, зберігається запит на цю політичну силу-старожила? Чим вона збирається завойовувати серця виборців? Хто буде її союзником і опонентом у сесійній залі? Як будуватиме стосунки з главою держави?
На ці та інші питання у розмові з кореспондентом “Високого Замку” відповів лідер Львівської, провідної регіональної організації “Батьківщини”, Михайло Цимбалюк.
– Пане Михайле, вибори до Верховної Ради будуть складнішими, ніж президентські перегони – з’явилося багато нових амбітних гравців. Чи готова скласти їм гідну конкуренцію ваша партія, ветеран української політики?
– Справді, вибори будуть складними. Участь у кампанії “старих” партій я назвав би не недоліком, а їхнім досягненням. В європейській, американській політичних системах існує неписане правило: чим довше партія перебуває на політичній арені, тим більша її вага, авторитет. У західних політичних партіях є свої лідери-“важковаговики”. Там політика — це справді професія. У парламент ідуть люди, які мають відповідний фах, освіту, життєвий досвід, можуть досконало писати закони. Так і у нашій ідеологічній силі.
Ми не проти нового. У нашому партійному виборчому списку, як і серед кандидатів на мажоритарних округах, є чимало молодих людей. Вони встигли проявити себе у бізнесі, у науці, у політиці. Та не завжди “нові обличчя” у “свіжих” проектах справді є новими. Часто це — представники старих команд, які вже були у владі. Працювали у Порошенка, Гройсмана, спробували себе заступниками міністрів, але не все їм там вдавалося…
Партія “Батьківщина” – досвідчена і водночас сучасна політична сила, яка не змінює принципів. Коли ми кажемо про землю, то твердо стоїмо на тому, що треба підтримувати українського селянина-фермера, а не віддавати її черствим латифундистам, які, ігноруючи правила сівозміни, по-хижацьки виснажують ґрунт посівами соняшника, ріпаку, сої. Потрібно створити державний земельний банк, куди всі охочі могли би продати свої паї. Продати за вигідною ринковою ціною, а не за смішну суму у 10-15 тисяч грн. А українські фермери так само прозоро могли б її придбати і дати лад. Ця земля має працювати на людину. Українці повинні бути господарями своєї землі. Ми – за реальний ринок землі, а не за “базар”, як це дехто пропонує.
“Батьківщина” послідовна і у соціальних питаннях. Не може бути такого, щоб за встановленого прожиткового мінімуму більше 4 тис. грн 70% наших пенсіонерів отримували менше 3 тис. грн! Хіба можна вижити за такий мізер?
Ми всіляко підтримуємо програми захисту материнства, дітей, які у часи свого прем’єрства запровадила Юлія Тимошенко. На жаль, більше ста законів із соціальної підтримки громадян (чорнобильців, ветеранів, інших категорій пільговиків) минула влада відмінила…
“Батьківщина” і її лідер завжди виступали за те, щоб українці у своїх оселях користувалися газом вітчизняного видобутку, і щоб за цей газ населення платило помірну, а не кабальну ціну.
Ми не займаємося порожнім критиканством, а пропонуємо конкретні плани. Не боїмося труднощів. Наше завдання — донести реальні плани реформ до людей, переконати тих, хто сумнівається у них.
“Батьківщина”, якій незабаром виповниться 20 років, проходила непрості шляхи: нас хотіли розколоти, нашого лідера запроторювали у в’язницю. Але партія витримала ці випробування, очистилася, оновилася. Ми маємо з чим іти до людей.
– Як ваша політична сила збирається працювати в умовах, коли до керма держави прийшов Володимир Зеленський?
– Вибори президента позаду. Цю сторінку треба перегорнути. Нового главу держави “Батьківщина” підтримуватиме завжди, коли він діятиме в інтересах країни. Водночас будемо його критикувати, підказувати, коли робитиме помилки.
Парламентська кампанія, по суті, буде виборами прем’єр-міністра. Коли кажуть про недосвідченого президента, то маємо розуміти, що главою уряду повинна бути обізнана, збагачена життєвою мудрістю, принципова людина, за плечима якої досвід управління державою. Перед Україною стоять великі виклики: незавершена війна, проблеми в економіці, зокрема, з газотранспортною системою, яку довели до ручки, фінансові борги — і на всі ці виклики треба розумно реагувати…
– Раніше ви говорили про високу підтримку “Батьківщини” на виборах в об’єднаних територіальних громадах Львівщини. Але у першому турі президентських виборів лідер вашої політичної сили посіла тут лише третє місце…
– Ми задоволені досягнутим 31 березня результатом: Юлія Тимошенко набрала у нашій області 197 тисяч голосів. Це найвищий її показник з усіх регіонів. У ньому – заслуга команди, тисяч наших партійців, які донесли до громадян програму “Нового курсу”. У цій програмі на основі скрупульозних розрахунків детально розписано, як слід виводити державу з кризи, піднімати її.
Високий результат на минулих виборах “Батьківщина” здобула, незважаючи на те, що їй доводилося працювати у непростих умовах адміністративного тиску.
– На президентських виборах кандидати Тимошенко і Зеленський були конкурентами. А які стосунки складуться між їхніми партіями “Батьківщина” і “Слуга народу” у сесійній залі? Будете партнерами, союзниками чи опонентами?
– Коли прийдемо у Верховну Раду, то будемо готові утворити парламентську коаліцію з партією Зеленського. Бо більшість наших програмних позицій, за деякими винятками (по яких можна дискутувати) збігається. Якщо ж станеться так, що нам не знайдеться місця у новій коаліції, не будемо іти в опозицію до влади. Станемо тією політичною силою, яка допомагатиме парламентській більшості будувати державу. Візьмемося навчати молодь, яка прийшла у велику політику. Але точно ми не будемо руйнувати! Час сваритися — у минулому. Не можна більше робити експериментів над державою!
Основне наше завдання нині — виграти парламентські вибори і разом з кандидатом у прем’єри запропонувати суспільству програму розвитку країни “Новий курс”. За жодних умов не створимо коаліцію з “Опозиційним блоком”.
– А з партією Петра Порошенка “Європейська Солідарність”, яку ви раніше жорстко критикували, партнерство можливе?
– Нинішній незадовільний стан справ у країні ми вважаємо результатом роботи його команди. Але у політиці ніколи не кажи “ніколи”. Найперше ми хотіли би почути від екс-президента відповіді на багато питань. Якщо Петро Олексійович визнає свої помилки, внесе ясність у темі Свинарчуків, “Ротердам+” — тоді політичний діалог з ним можливий.
Ми хочемо почути і пояснення від прем’єра Гройсмана. Зокрема, чому він одного дня критикує голову “Нафтогазу”, а наступного – дозволяє йому виписувати собі мільйонні премії? Те, що Гройсман зараз зрадив Петра і на вибори пішов окремо — якась тупа його гра або політична технологія…
– У вас будуть кандидати у всіх мажоритарних округах на Львівщині? Чи правда, що ви узгоджуватиме їх з іншими політсилами?
– Із 12 округів області у семи балотуються члени нашої партії. На інших округах є достойні самовисуванці, яких підтримує “Батьківщина”. В області ми ні з якою іншою партією не погоджували своїх кандидатів. Твердо йдемо на вибори власною командою.
– У партійному виборчому списку ви перебуваєте на досить високому, 15-му місці? Це результат партійного праймерізу?
– Для мене це високе місце було несподіванкою. І буде великою відповідальністю перед партією, жителями Львівщини, які виявили підтримку “Батьківщині”. Справді, при формуванні партійного виборчого списку був непростий відбір серед керівників обласних партійних організацій. Враховувалося все: створена структура, робота партосередків, участь у виборах в ОТГ, показники на президентських виборах. Нам є про що звітувати.
За останні три роки “Батьківщині” на Львівщині вдалося відновити роботу кожного районного, міського партосередку, налагодити роботу громадських приймалень, збільшити свої ряди, потужно увійти в органи місцевого самоврядування. За результатами аналізу львівська команда отримала високий рейтинг, відтак, формуючи виборчий список, політрада “Батьківщини” та її лідер врахували це.
– Президент Зеленський призначив нардепа із “Батьківщини Владислава Бухарєва керівником Служби зовнішньої розвідки. А якби глава держави запропонував вам, генералу поліції Михайлу Цимбалюку, посаду міністра внутрішніх справ, погодилися б?
– Я добре знаю генерала Бухарєва, він багато років працював у Службі безпеки, був хорошим оперативником. Декілька років служив у податковій міліції, боровся за реформування цієї структури.Бухарєв на чолі зовнішньої розвідки — це вдалий вибір. Високий професіонал. Упевнений, зробить усе, щоб цю службу не використовували для зведення політичних рахунків, щоб не відслідковували опозиціонерів. Він достойно представлятиме державу у цій службі, зміцнить її авторитет.
– А щодо генерала Цимбалюка…
– До кожної посади я ставлюся відповідально. Мене ними не здивуєш і не злякаєш. Завжди пам’ятаю, що у службовий кабінет треба гідно зайти і так само – з нього вийти. Відкрито дивитися людям в очі, а не ховати їх. Пам’ятати, що обіцяв. Кожне призначення — це виклик. Не виключаю, що мені можуть запропонувати якусь нову високу посаду. Але не бачу у цьому свою найбільшу мету, покликання. До того ж, власні політичні рішення я повинен узгоджувати зі своєю командою.
– І все ж: якщо вам вдасться потрапити на роботу у Верховну Раду, то…
– Я міг би прислужитися у різних комітетах, не тільки з питань правоохоронної діяльності. Бо працював у виконавчій владі, тричі очолював обласні державні адміністрації. Маю наукові праці, є доктором наук. Головне — приносити користь.
У Раді хотів би створити потужне львівське лобі, яке не боролося б за фінанси для окремих округів, а відстоювало інтереси всього нашого краю. Завжди вважав, що центр повинен гідно оцінити Львівщину за її величезний внесок у розвиток держави, демократії, бо тут, на землі, що багато століть була під чужим ярмом, але не скорилася, кується справжнє українство.
У парламенті для мене буде головним представляти інтереси цих людей, а не красуватися перед телекамерами. Працюючи головою Львівської ОДА, начальником обласного управління МВС, ректором Університету внутрішніх справ, я брав участь у підготовці багатьох законодавчих актів. Тож, думаю, і тепер завдяки зусиллям нашої команди вдасться ухвалити у ВР багато важливих рішень, які відповідали би потребам галичан.
Серед таких маю на увазі закон про гірські території. Це ганьба, що за попередній період народні депутати від Львівщини і їхні політичні сили не спромоглися прийняти такий важливий документ для людей, яким дуже нелегко живеться у гірській місцевості, які позбавлені багатьох елементарних життєвих благ.
Серед іншого йдеться про тему екології, невирішену проблему малих річок, які у своїх інтересах експлуатують олігархи. Для мене болючою є проблема Борислава, з якого викачали всі соки, а той же “Нафтогаз” на його відновлення не дає ні копійки. Такою ж пекучою є проблеми Дрогобича, де знищено тамтешню виробничу інфраструктуру.
– Відчувається, що вам, вихідцю із карпатської глибинки, “гірська” тема дуже близька…
– Ніколи не забуваю своєї малої батьківщини — села Пасічної Надвірнянського району на Івано-Франківщині. Добре пам’ятаю, як у дитинстві вся моя родина жила з лісу, як ми його берегли. Знали, як треба дбайливо ставитися до грибовища, щоб воно родило довго. Коли зрізали сухостій, щоб палити у печі, то треба було забрати пеньок, щоб на цьому місці можна було посадити новий ліс. Ми з повагою ставилися до диких звірів, для нас це було святе.
Не дай Боже, натрапили на капкан — ми, діти, відразу досліджували, хто його міг поставити. До гір, до всієї нашої землі, треба ставитися з повагою, цінувати її. Я виростав у любові до всього рідного. Є неписані правила, які треба виконувати. Скажімо, у Карпатах взимку ніколи не можна зачиняти колибу на колодку — бо туди може прийти подорожник, який заблудився. У колибі завжди мають бути сухі дрова, сірники, щоб подорожник міг зігрітися…
Коли сьогодні я їжджу по гірських районах і бачу тамтешніх діток, то згадую своє дитинство. Хочу, щоб це тяжке життя і працю у горах було оцінено. За природними умовами ми нічим не відрізняємося від Швейцарії — одні і ті ж гостроверхі дахи, прекрасна природа, овечки, цілющі трави, гарні музики. Але тамтешні горяни живуть незрівнянно краще. Ми мали б жити ще краще, бо у нас більш працьовиті, більш талановиті люди…
– Ви двічі очолювали Тернопільську, і одного разу – Львівську ОДА. Чи не маєте бажання зробити “губернаторський дубль” на Львівщині? Ви тут знаєте “всі входи-виходи”…
– У 2005 році після відставки з посади голови Тернопільської ОДА (я тоді працював у Києві, у МВС) журналісти запитували: чи не хотіли б ви ще раз очолити цю область? Категорично сказав: “Ні! У жодному разі”. А потім так сталося, що довелося повернутися у Тернопільську облдержадміністрацію. Тож тепер не зарікаюся – на все Божа воля…
До Львівщини я приріс, знаю всі її больові точки. Однаково переживаю за Новий Розділ, де колись функціонувала знаменита “Сірка”, за Яворів, де теж було потужно хімічне виробництво. Зараз ці міста переживають складні часи. Вболіваю за наш Трускавець, за Моршин, який чомусь не розвивають. За депресивні окраїни області, в які не вкладають кошти, і тому звідти виїжджають люди. Треба, щоб на Львівщину, як і у всю країну прийшов реальний, а не дутий інвестор. У нас же як відбувається “інвестування коштів”: у рідному краї накрали, в офшори перерахували ці кошти, а потім кажуть, що із Заходу прийшов інвестор…
Мені всі ці проблеми знайомі, знаю, як братися за їхнє вирішення. Утім, сьогодні про моє нове призначення у виконавчу влади Львівщини не йдеться. На цьому етапі моя робота народним депутатом принесе більше користі Львівщині.
– І наостанок – на Тернопільщині кажуть, що вашого сина Віталія розглядають як одного з кандидатів на місце керівника тамтешньої облдержадміністрації…
– Віталію 33 роки, він — самостійна людина, юрист, багато працював у страховому бізнесі. Розмови про його призначення у “файному місті” справді ходять. Але це не більше, ніж чутки.
– Дякую Вам за розмову.
Розмовляв Іван Фаріон, газета “Високий Замок”
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень