Хоча вибори до Верховної Ради України відбулися ще 28 жовтня 2012 року, та їхнє відлуння нашими теренами відбивається по сьогодні. Бо дуже вже брудними були дії окремих діячів від політики, котрі хотіли всіма способами пройти до парламенту. Дехто не зупинявся ні перед чим, свідомо поширюючи неправду, наклепи, вводячи в оману своїх земляків-виборців.
Нещодавно суд ухвалив рішення у справі «Лев Грицак проти Миколи Гука». Нагадаємо, що під час виборчої кампанії кандидат-самовисуванець Микола Гук не тільки поширював стосовно генерального директора готельно-курортного комплексу «Карпати» та голови ТМО Партії регіонів Лева Грицака відверто неправдиву, а часто і провокативну інформацію, але й дозволив собі здійснювати пікет на території оздоровниці, порушуючи громадський спокій, викрикуючи у мегафон образливі слова, підриваючи ділову репутацію як керівника оздоровниці, так і всього комплексу.
Як повідомив нас Лев Грицак, його позов суд задовольнив частково, визнавши дії Миколи Гука протиправними та зобов’язавши його виплатити компенсацію. Лев Ярославович у коментарі для нашого видання зазначив, що його здивувала поведінка Миколи Гука на суді, коли відповідач пробував заперечувати факти, які задокументовані офіційно. Так, свої слова, що буцімто пам’ятник Івану Франку у Трускавці «повалила Партія регіонів», Микола Гук під час судового засідання пробував подати у значенні «не Партія регіонів у Трускавці, а Партія регіонів взагалі», інші ж свої образливі висловлювання називав алегоріями. Втім, хіба приємно було б самому відповідачу, якби його хтось так «алегорично» обзивав злодієм, нікчемою, невігласом, або ж зрадником чи холуєм? Звичайно, що ні. І які б не були гарячі передвиборчі перегони 2012 року, та фактично ніхто з інших кандидатів не дозволяв собі їздити із труною по селах та ще й по сільських весіллях, ніхто так не возвеличував своє прізвище, щоб перейменовувати назву держави на «ГУКРАЇНА», ніхто не опускався до того, щоб шкодити діловій репутації підприємств чи організацій нашого краю.
І хоча пан Гук має право на апеляцію, та факт є фактом – моряк злякався не лише води (коли в «Карпатах» розпочалася санітарна година, він покинув територію оздоровниці), але й суду. Бо гоноровий чоловік має честь та гідність і не відмовиться від своїх власних слів, не буде виляти хвостом, наче та лисиця, перекручуючи і слова, і факти. Мовчимо, що дуже вже негідно Микола Гук «віддячився» Леву Грицаку за те, що Лев Ярославович у скрутний час взяв на роботу в газету «Франкова криниця Підгір’я» його дружину, чим дав їй зелене світло на ниві журналістики. Напрошується прислів’я «зроби чоловікові добро, а він тобі за це кольку в ребро».
З цієї всієї історії варто зробити висновок усім – не варто безпідставно ображати іншого, а ще краще не варто ображати нікого взагалі. Бо краще шукати собі друзів, а не набувати ворогів. Історія із судовим позовом «Лев Грицак проти Миколи Гука» вчить нас, що спершу потрібно добре подумати, ніж говорити якусь очевидну брехню чи вчиняти нерозумні дії типу пікету на території оздоровниці.
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень