Один з претендентів на посаду керівника міста на наступних виборах – Микола Тустановський. Представляти його аж дуже немає потреби, адже він корінний бориславець. Тут народився, тут закінчив п’яту середню школу, потім – Івано-Франківський інститут нафти та газу, а все подальше життя тісно пов’язане із нафтовою галуззю. Багато років працював у НГВУ «Бориславнафтогаз» – донедавна був заступником начальника НГВУ із загальних питань. Батьки родом з Губич, а за сімейними переказами, родинне коріння сягає ще мабуть тих часів, коли на цих землях селилися воїни з давньоруської фортеці Тустань. Певно, тому завжди був він патріотом рідного міста і рідного краю. Що ж до ділових якостей і досвіду керівної роботи, то достатньо згадати, що саме йому у 2002 році бориславці довірили керувати містом і за час, коли очолював міську владу, багато хорошого зумів зробити для Борислава навіть у тодішніх дуже нелегких умовах. Тож ми й попросили кандидата на посаду міського голови від міської організації Української Республіканської партії Миколу Тустановського детальніше розповісти, що найважливіше, на його думку, вдалося зреалізувати у час своєї першої каденції на посаді міського голови, і про плани, які хотів би втілити в життя, якщо мешканці міста саме йому висловлять довіру на виборах, що відбудуться 25 жовтня. Цю розмову і пропонуємо до уваги наших читачів.
– Пане Миколо, то що ж спонукало Вас дати згоду вдруге піти на вибори міського голови?
– Найперше те, що добре знаю проблеми міста і чітко бачу шляхи їх вирішення. Досвід 2002 – 2006 років, коли очолював міську владу, залишився. Знов же, все те, що бачив за останні дев’ять років у місті, не дає спокою, викликає несприйняття. Коли наша команда прийшла до керівництва містом у 2002 році, то фінансовий стан Борислава був дуже складним. Вдалося багато що поправити, багато що зробити для міста і після себе новій владній команді ми залишили значні кошти. Тому не міг спокійно дивитися на те, що відбувається «дерибан» всього, що було вже зроблено.
– А якщо конкретніше, пане Миколо…
– Візьмемо той же водоканал. Ми вклали туди колосальну суму грошей: закупка обладнання, техніки, ми придбали навіть тракторну техніку, екскаватори, закуплено було три насоси, залишили великі кошти на реконструкцію водовідних мереж і насосної станції «Рибник». І звичайно, дуже прикро, що водоканал почав зовсім занепадати, сума боргу зросла до 25 мільйонів і постало питання ліквідації цього підприємства! Важко з цим миритися та спокійно спостерігати, як нищаться результати зусиль нашої команди в тому числі й моєї праці.
– Але за ці роки в мене, наприклад, склалося таке враження, що водоканал завжди був у боргах…
– З моїм приходом на посаду міського голови це підприємство мало загальний борг шість мільйонів 600 тисяч. На закінчення нашої каденції було всього два мільйони двісті тисяч боргу. Але це був борг по державних видатках і по заробітній платі. Тобто я вважав, що борг по зарплаті ми перекриємо з бюджету, а державний борг, по державних постановах, можна буде списати. Тож ми виходили на нормальну ситуацію, коли водоканал міг бути прибутковим підприємством. Та й взагалі планувалося, щоб усі комунальні підприємства були незбитковими. І досягти цього було цілком реально. Ми ж позбулися боргів трьох комунальних підприємств – «Бориславсвітло», «Зелене господарство» і «Благоустрій» та перевели їх на єдиний податок. Такі ж напрацювання були і щодо водоканалу, борги якого мали бути перекриті, а далі підприємство мало працювати на прибуток і заробляти гроші. Просто трохи не вистачило часу.
– Добре, пане Миколо, а що вважаєте найважливіше вдалося Вам реалізувати за період керівництва містом?
– Найважливіше, що тоді ми розпочали роботу щодо відродження промислових підприємств Борислава. Хоча мене переконували, ніби цього робити не потрібно, але думаю, що був на правильному шляху. Адже в цьому випадку нам вдалося б знизити гостроту проблеми безробіття у місті та навіть вирішити проблему наповнення міського бюджету за рахунок податків до місцевого бюджету. Інше – це дало б можливість вирішити багато соціальних проблем міста. Адже є медицина, освіта, що потребують значних грошових вкладень на їх утримання. Я розумів, що малий і середній бізнес цих міських потреб не зможе повністю забезпечити, а от промислові підприємства – нафтогазовидобувне управління, БЕЛМЗ, РЕМА, тоді ще у нас не відібрали і таке потужне підприємство як Управління бурових робіт. Ми відстоювали й інші підприємства. Не дали зупинити повністю роботу хлібокомбінату, відновив роботу Бориславський м’ясокомбінат, повернули місту Шляхо-будівельне управління № 7, що його вже майже вивезли в Стрий. Завершувався капітальний ремонт фарфорового заводу, ми вже готували його до запуску. Наша команда добилася, щоб привезли обладнання зі Львова на Бориславський завод штучних алмазів. Він був би стовідсотково відновлений, адже це підприємство виготовляло продукцію, яку ніхто в світі, окрім Китаю, не виготовляє. У нас були конкретні плани щодо відродження промисловості у Бориславі і чіткі напрацювання у цьому напрямку навіть на рівні Кабінету Міністрів та Верховної Ради України. Ми робили все, щоб Борислав став містом бездотаційним, як на сьогодні, наприклад, Стрий, і навіть енергонезалежним..
– А в який спосіб – енергонезалежним?
– Ми розробили програму енергопостачання міста, що визначала повне забезпечення міста енергоресурсами без жодного зовнішнього втручання. Мали бути споруджені три міні-ГЕС, конвергаційні установки. Першу ми вже розпочали споруджувати: розчищено майданчик, під’їзна дорога, розпочато і саме будівництво. Це був пілотний проект, розташована міні-ГЕС мала бути на водогоні з Бухова до Борислава, в районі Мразниці. Одна оця електростанція давала б двадцять відсотків економії електроенергії на потреби водоканалу. А у водоканалі сімдесят відсотків витрат – це власне електроенергія. Наступна така міні-електростанція мала бути в сторону Східниці і ще одна по вул. Семена Палія. На жаль, не встигли реалізувати заплановане. Так, сьогодні ми вже не можемо говорити про відновлення заводу фарфорових виробів чи заводу штучних алмазів. Але є ще багато проектів, які можуть бути реалізовані і спрацюють на відродження міста.
– Тобто, Ви вважаєте, що цілком можна відродити Борислав як промисловий центр?
– Так, я в цьому переконаний. Адже Борислав із самого початку був орієнтований на промисловий розвиток. І коли зараз ми говоримо про нові інвестиції, нові промислові підприємства, то кожен бізнесмен зацікавлений у першу чергу інфраструктурою, промисловими майданчиками від попередніх підприємств, людським потенціалом, інженерно-технічним забезпеченням виробництва. Все це у нашому місті є. А отже, Борислав таки привабливий для нових проектів і нових інвестицій. Переконаний, що коли бориславці довірять мені очолити міську владу, то зроблю все, щоб наше місто дістало друге дихання і таки відродилося, як потужний промисловий центр.
– Добре, а коли мешканці міста таки довірять Вам на наступних виборах, то з чого Ви б розпочали?
– Найперше, вважаю, що дуже важливим фактором для кожного керівника є команда, яка працює разом з ним і, виробивши єдиний план дій, здатна його реалізувати. Сформувати таку команду у владній структурі міста – мабуть, найважливіше. І підбір команди має бути, безперечно, за професійними і моральними якостями. Це не означає, що всі ми маємо бути прихильниками однієї партії. Найголовніше – ділові якості, бажання працювати для міста, бажання вивести наш Борислав із тієї кризи, в якій він перебуває. А коли говорю про команду, то маю на увазі не тільки працівників міської ради, але й наш депутатський корпус, – адже це ті люди, яким повірили бориславці і які мають спільно робити спільну справу. Як формуватиму команду? Думаю, що в ній мають бути і люди з досвідом, тобто, старшого покоління, і молодь, яка продукує нові ідеї. Все, що працює на користь міста, повинно бути почуто і враховано у поточній роботі. Спільно будемо радитися, що робити із ЖЕКами, які вже своє віджили, а рішення щодо їх приватизації були неправильними; по водоканалу, рішення щодо ліквідації якого теж вважаю невиправданими; по земельних ділянках, де теж було багато «дерибану». Всі ті рішення мають бути проговорені ще раз і нехай громада подасть свою думку у тих питаннях. Власне на думку громади і будемо орієнтуватися. А коли говорити про пріоритети, то це, в першу чергу, добудова мосту по вул. Героїв ОУН-УПА, відсутність якого, по суті, паралізує все транспортне сполучення. Друге – заміна мережі водозабезпечення, бо, врешті, має бути налагоджене належне водопостачання міста. Третє – бориславські дороги повинні бути нормальними. І, думаю, найголовніше, – відродження промислового Борислава. Бо ми повинні мати свої ресурси, щоб утримати в належному стані нашу медицину, освіту, культуру. Врешті, маємо зрозуміти, що основним орієнтиром для роботи міської влади має бути думка громади Борислава, виразником якої і є обраний нею депутатський корпус. Власне за цим орієнтиром і будемо будувати свою роботу.
– Дякую за розмову, пане Миколо, і чомусь переконаний, що ці свої обіцянки ви реалізуєте, якщо бориславці виявлять вам своє довір’я і оберуть саме Вас головою міста. Тож перемоги вам на наступних виборах.
Розмову вів Ігор Юринець, часопис «Нафтовик Борислава»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень