ХХІ засідання Дискусійного клубу Дрогобича «Дрогобиччина проти, Дрогобиччина за» відбулося у четвер, 25 жовтня. В ньому взяли участь журналісти Анатолій Власюк (ведучий Дискусійного клубу), Вікторія Лишик та Володимир Ключак, громадські діячі краю Олександр Магльона, Святослав Сурма, Ярослав Бігуняк, Микола Сов’як, Ігор Щербак, Богдан Волощук, В’ячеслав Умнов, Володимир Кондзьолка, Богдан Юзефів, Ярослав Янишин, Анна Волошин, Василь Лялюк, Богдан Гринчишин, депутат Дрогобицької міської ради Михайло Ваврин, кандидати в депутати Верховної ради України Святослав Грабовський та Микола Тустановський. Фактично всі присутні висловилися відносно діяльності органів місцевого самоврядування на Дрогобиччині, конкретно по Дрогобичі, Бориславі, Трускавці, Дрогобицькому районі.
Так, зокрема Михайло Ваврин зауважив, що міського голову Дрогобича обрала тільки третина з тих, що голосували, а Володимир Ключак, що мера Трускавця – одна четверта виборців. Якщо врахувати, що у Трускавці мешкає понад 20 тисяч громадян, а за Руслана Козира проголосувало тільки трохи більше 2 тисяч виборців, то це свідчить про потребу змін у виборчому законодавстві, як і змін у законодавстві про місцеве самоврядування в цілому. На загал більшість присутніх погодилися з цією думкою.
Анатолій Власюк навів факти занепаду краю – спад промислового виробництва, проблеми у виплатах зарплат бюджетникам, зростає дотаційність району і це ще далеко не всі проблеми. У цивілізованій країні така влада подала б у відставку, в нас натомість кожен тримається за крісло. Святослав Грабовський зауважив, що навіть нові люди, коли потрапляють до влади, не можуть переламати систему, адже опиняються перед непростим вибором – служити громаді чи служити корпоративним чи особистим інтересам. Знаний у Трускавці громадський діяч вкотре закликав до контролю за прозорістю дій влади. Один з таких механізмів – щоб поіменне голосування здійснювалося на вимогу навіть одного депутата. У Трускавці таку пропозицію депутати в цьому році не підтримали. Натомість у Дрогобичі закликають до впровадження електронної системи голосування, що дало б можливість побачити, хто є хто і перейти від колективної безвідповідальності до відповідальності конкретних депутатів за свою позицію. Ця тема викликала дискусію, адже електронна система голосування – річ досить дорога, також лунали зауваження, чи не буде так, як у Верховній раді, що одні депутати голосуватимуть карточками інших. Втім, присутні погодилися, що іншого способу досягнути прозорості дрогобицької влади наразі немає.
Палку та змістовну промову виголосив Святослав Сурма. «Чиновники – хороші професійні люди, але все залежить від політичних керівників. Ми як громада спимо – від 2004 року. Як вернулися додому з Майдану, так лягли спати і спимо дотепер. Ми навіть не можемо сформулювати запитання, чого ж ми хочемо. І під час цих виборів ніхто не вів змістовної розмови. Потрібно висловити недовіру всім партійним лідерам, котрі на цих виборах показали своє обличчя, коли повністю лягли під своїх зверхників». Святослав Сурма назвав партійних лідерів на місцях безрукими та безголовими і висунув ідею проведення Форуму громадських сил. А яка роль партійних осередків на місцях? – запитував риторично інший учасник Дискусійного клубу. Невже 2% членів партій акумулюють ті кошти, які партії витрачають на виборах? – цікавило третього небайдужого дрогобичанина.
Володимир Кондзьолка зауважив, що потрібно змінити владу, але потрібно змінити і підходи до влади. Бо справа не в особах, а у правилах гри, які потрібно чітко виробити та всім їх дотримуватися.
Також під час засідання Дискусійного клубу була висунута ідея повернення до повної мажоритарки на місцевому та обласному рівні, яку ми гаряче підтримуємо. Бо, як зауважив один з учасників дискусії, «яке відношення мають політичні сили до латання ям на дорогах»?
Про дивну ситуацію, коли ПАТ «Укрнафта» готова виділити гроші для району, але район не поспішає з укладенням відповідної угоди, розповів Микола Тустановський. Він також висловив здивування з позиції мера Борислава, який замість сприяти збереженню НГВУ «Бориславнафтогаз» мало не спричинився до ліквідації цієї структури і лише втручання міністра Юрія Бойка врятувало на певний час ситуацію.
«Влада в нашому суспільстві – це годівниця, – зауважив інший диспутант Богдан Гринчишин, – і в багатьох людей аж розбігаються очі, коли вони потрапляють у владу. Друге завдання влади – привчити народ до злиднів, тоді він не буде відчувати, що по два-три дні нема води. Третє – влада діє так, як їй дозволяє народ. Так було і так є. Влада діє з позиції сили, але водночас боїться сили, боїться народного вибуху». Натомість Василь Лялюк висловився ще простіше: «Нас ведуть і розводять».
Михайло Ваврин нагадав, що в середині листопада минає два роки з того часу, як ми обрали нову владу. Дійсно, у Дрогобичі це 12 числа, а в Трускавці – 17 листопада, коли нові мери приступили до виконання своїх обов’язків. Як зауважив Анатолій Власюк, з цією місцевою владою нема сенсу налагоджувати якусь співпрацю, бо на неї вона ці два роки не йшла і не піде. Два роки показали, якими можуть бути наступні три роки, якщо таку владу не змести. Щоправда, до таких радикальних закликів справа поки що не дійшла, але зрозуміло, що потрібно не тільки думати про те, що цю владу варто усунути, а й про те, хто прийде на її місце. У Дрогобичі Олексій Радзієвський виграв виключно завдяки бездарному керівництву Миколи Гука. У Трускавці та Бориславі до влади прийшли ніби зовсім нові обличчя. Але Микола Гук теж був новим обличчям порівняно з Радзієвським чи Лужецьким. У Бориславі Микола Тустановський вже був мером, але чи виберуть його знову, коли робитимуть аналогію з Дрогобичем, що «перший» Радзієвський був кращим від «другого», який фактично бездіяльний, на думку багатьох дрогобичан. І відповіді на всі ці непрості запитання на засідання ДК 25 жовтня знайти так і не вдалося. Вирішили до цього питання повернутися ще раз – вже після виборів 28 жовтня. Бо, як казали древні, «король помер, хай живе король», так і в нашому випадку: «вибори закінчилися – вибори розпочинаються!». Бо цілком очевидно, що боротьба за владу на місцях помаленьку розгортатиметься вже одразу після утворення нового парламенту.
Небайдужі краяни не повинні бути пасивними учасниками цього процесу. Зміни до законодавства, які лунали 25 жовтня, вартують того, щоб їх серйозно обговорювати в суспільстві. А це і скорочення кількості депутатського корпусу (для прикладу, в Перемишлі кількість депутатів – 21, повідомив Володимир Кондзьолка), і вибори мера в два тури (пропозиція Володимира Ключака), і чіткий та простий механізм відкликання як депутата, так міського голови, і повернення до мажоритарної системи, щоб не виходило так, що на окрузі кандидат набирає 3% голосів, але проходить до ради за партійним списком (озвучив Ярослав Янишин), і щорічний публічний звіт мера та депутатів, і персональне поіменне голосування, і недопущення перетворення офіційних ЗМІ у засоби геббельсівської пропаганди, і багато-багато інших речей. Якщо ми цього доб’ємося, то не будемо кожен раз розводити руками та повторювати слова першого українського президента «маємо те, що маємо».
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень