Поезії Богдана Британа вже відомі нашим читачам. Світ побачив уже чотири збірки з його творчого доробку: «Дорога», «На небесах вселенської любові», «Гармонія світла», «Повертаюся до Бога». Сьогодні – ще одна можливість «причаститися» римованим словом.
Із циклу «Поет»
«Світ мене ловив, та не впіймав»
Григорій Сковорода
1
Дивлюсь на світ
І бачу там себе.
І все мені знайоме, зрозуміле –
Це небо голубами голубе,
Це поле, навесні зазеленіле. Т
римається мій човен на плаву
І розбиває хвиль метаморфози,
А я сміюся –
Значить я живу
І краєм серця витираю сльози.
Минулий день у пригорщах несе
То сивий попіл
То червоні квіти …
Дивлюсь на світ –
І розумію все,
Лише себе не можу зрозуміти …
2
Признаюсь друзям,
Скажу й ворогам –
Нехай ніхто про мене не злословить —
Я можу з кожним випити сто грам,
Щоб дати хід земним своїм думкам,
Але цей світ
Мене таки не зловить.
Не заглядаю,
Що буде колись,
Майбутній день подбає сам про себе,
Я знаю –
Жити треба сміючись
І веселити землю й небо,
А нудитись і плакати –
Не треба.
Буває,
Що страшний чортополох
На згарищах ілюзій галасливий
Пишається,
Та світлих перемог
Настане час,
Бо з нами Бог,
І він до нас
Безмірно милостивий!..
З
Сам не журюсь і вам не раджу,
Плекаю помисли святі.
Я проти шерсті душу гладжу
В терпкій, буденній суєті.
Спокус пізнавши досхочу,
Стражденне серце не помилиться –
Хай шкандибає світ на милицях,
А я на крилах полечу!..
4
Хоча Парнас цей не про нас,
Та ми також не ликом шиті –
Скубнемо з вічності по миті
Та й впишемося в живий час!
Із галактичної блакиті
Не перший, не останній раз
Ісходить віщий Божий глас
На українському санскриті.
Поезія! – душі основа,
Причастя в іпостасі слова,
Лавровий (з тернами) вінець.
Прийми святе благословення,
У незбагненному натхненні
Поет – Господній співтворець!..
Дорога до себе
(триптих)
1
У Божу даль пливе Чумацький Віз,
Вихлюпуючи зорі-перевесла,
Проте душа для щастя не воскресла,
Вона ще вовком забігає в ліс.
На перехресті світла й бруду
Ще виють в ніч
Міжзоряні блукальці –
Пітекантропи, Неандертальці –
Уже не звірі, –
Ще не люди …
2
Проганяю думки лукаві –
Із далеких предивних пір
Ще бунтує прадавній звір
У буденній людській поставі.
Упіймаю себе на розпутті –
На площинах кривих дзеркал
Розпорошиться хижий оскал
І душею торкнуся до суті…
3
Весна душі…
Блакитна зав’язь неба
Зажевріла
Крізь вікову іржу.
Чумацький шлях…
І ти ідеш до себе,
Переступивши світову межу.
Відкрилась мить …
Сакральними очима
Прозрівши до основи
Товщу літ,
Регоче юність
В тебе за плечима,
Вхопивши сивий Всесвіт
За живіт.
Вже інший час
Пробив на циферблаті,
Вже інший ритм
Твого серцебиття.
Благословенна,
В Божій благодаті
Твоя душа
Веде тебе в життя …
Відомо вже –
Що треба, що не треба.
Як на долоні сфери і світи,
Щасливий –
Ти ідеш до себе,
Ніколи щоб не відійти!..
***
У потемках блукали дні
Мої, неначе дармограї,
І я належав сатані
На цій землі, у ріднім краї.
Здається, незлобливо жив,
Як міг, служив своїм ідеям,
Признаюся – горілку пив,
Та не вклонявся фарисеям.
Порок примножував порок
І день за днем, і рік за роком
Не те, щоб дуже до жінок,
а якось так собі, нівроку …
Життя згортаючи сувій,
Вже посміхалась костомаха,
І був рідні своїй не свій
Такий собі поет-невдаха.
Душа томилася в імлі,
Спинаючись на кігтях блуду,
Та, слава Богу, на землі
Ще не перевелися люди.
І світло блиснуло мені,
Прийшла спасенна допомога,
Так, я належав сатані,
Та повертаюся до Бога !..
Богдан Британ, газета «Жива вода»
Христос Воскрес!
Були на цій землі оракули,
Що віщували без пуття,
А люди вірили і плакали
І глузувала смерть з життя.
Ще світло в темряву заховано,
Туман у душах ще не скрес,
Та перший хтось прорік здивовано –
Христос Воскрес… Христос Воскрес!…
Іде луна серцями й далями
І віддзеркалюють з небес
Вогнисто зорі урочисто –
Христос Воскрес… Христос Воскрес!…
І над людьми, і над народами
Нового Заповіту кров –
Навік-вічно, канонічно –
Надія, Віра і Любов!
Земля зеленими обіймами
Вітає чудо із чудес
І необ’ятне ми обіймемо
Христос Воскрес!
Воістину Воскрес!
Богдан Британ, газета «Франкова криниця Підгір’я»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень