Закон України «Про безоплатну правову допомогу», який набрав чинності 9 липня 2011 року, є значним кроком вперед на шляху приведення вітчизняного законодавства у відповідність до норм міжнародного права та практики Європейського суду з прав людини. Закон забезпечує практичну реалізацію конституційних гарантій забезпечення права кожного на судовий захист. За відсутності спеціального закону встановлене статтею 59 Конституції України право на безоплатну правову допомогу в частині її надання за цивільними та адміністративними справами носило тільки декларативний характер. Оскільки до цього часу державне фінансування було передбачено лише для оплати правової допомоги у кримінальних справах у випадках, визначених Кримінально-процесуальним кодексом України.
Прийнятий Закон надає кожному без винятку змогу не тільки «теоретично» мати право на правову допомогу, але й ефективно реалізовувати його на практиці.
Ненадання подібної допомоги дорівнювало би позбавленню осіб, які не в змозі дозволити собі адвоката до суду чи під час суду, доступу до правосуддя або завдавало би удару по їхнім інтересам в разі судового розгляду справ, іншими сторонами в яких виступають заможні люди або державні органи. Це порушувало би принцип рівності перед законом, якого вимагає верховенство права.
Право на безоплатну правову допомогу не є абсолютним, оскільки воно може надаватись безоплатно лише у випадках, передбачених даним законом.
Законом визначені два види правової допомоги, що надається безоплатно, зокрема первинну та вторинну. Зазначений поділ має свій сенс, адже не завжди людині потрібні послуги адвоката у судовому процесі (вторинна правова допомога), іноді їй просто потрібно дізнатись як отримати спадщину або як укласти договір дарування тощо (первинна правова допомога).
Безоплатна первинна правова допомога включає в себе можливість отримати конкретну правову інформацію, консультацію та роз’яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру (крім документів процесуального характеру), а також надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.
Надання безоплатної первинної правової допомоги дає змогу інформувати особу про зміст її прав та порядок їх реалізації, забезпечує можливість досудового вирішення правових спорів, а також запобігає необґрунтованим часовим та фінансовим затратам особи на доступ до адвоката.
Надаватись така допомога буде за результатом розгляду звернення, що подаватиметься зацікавленою особою до органів виконавчої влади та місцевого самоврядування. Причому така допомога має надаватися не більше, ніж за 30 днів з моменту звернення, а для надання правової інформації відведено лише 15 календарних днів.
Безоплатна вторинна правова допомога передбачає захист від обвинувачення, здійснення представництва інтересів осіб у судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами, складання документів процесуального характеру.
Правом на безоплатну правову допомогу можуть скористатися усі без винятку особи, до яких застосовано адміністративне затримання, обрано запобіжний захід, такий як взяття під варту, підозрювані у вчиненні злочину, які затримані органами дізнання та слідства, реабілітовані відповідно до законодавства України. Також таке право мають особи щодо яких суд розглядає справу, де участь захисника є обов’язковою, про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, про визнання фізичної особи недієздатною, про поновлення цивільної дієздатності особи, про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку. Крім зазначених вище осіб вторинною безоплатною правовою допомогою також можуть скористатися уразливі категорії осіб та особи, що належать до певної соціальної групи (малозабезпечені, діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, безпритульні діти, діти, які можуть стати або стали жертвами насильства в сім’ї, також біженці, ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особи, які мають особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, особи, які належать до числа жертв нацистських переслідувань).
Безоплатну вторинну правову допомогу надаватимуть Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, адвокати на постійній основі за контрактом та адвокати на тимчасовій основі на підставі договору. Відносини між державою і адвокатами у сфері надання безоплатної вторинною правової допомоги ґрунтуються на добровільній участі адвоката у наданні такої допомогу. Дані центри Міністерство юстиції України повинно утворити при головних управліннях юстиції в Автономній Республіці Крим, обласних, містах Києві та Севастополі до 1 січня 2013 року.
У разі звернення особи про надання безоплатної вторинної правової допомоги Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги зобов’язаний протягом десяти днів з дня надходження звернення прийняти рішення щодо надання безоплатної вторинної правової допомоги. Після прийняття рішення про надання такого виду допомоги Центр призначає адвоката, враховуючи його спеціалізацію, досвід роботи, навантаження, складність справ, у яких адвокат бере участь. Надання такої допомоги адвокатом підлягає належній оплаті. Адвокат, який надає безоплатну вторинну правову допомого має всі права, гарантії та обов’язки встановлені Законом України «Про адвокатуру».
Отже, з прийняттям закону «Про безоплатну правову допомогу» в нашій державі започатковано створення дієвого механізму реалізації конституційного права кожного на правову допомогу, що забезпечує належне виконання Україною її міжнародних зобов’язань у сфері прав людини та запроваджує європейські стандарти з надання правової допомоги та доступу до правосуддя.
Ірина Наконечна, провідний спеціаліст Трускавецького міського управління юстиції
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень