Тема вандалізму над пам’ятником Франка у Трускавці вже перестала бути темою культури, чи то пак безкультур’я виконавців цього варварського вчинку. Ця тема перетворилася на лакмусовий папірець для трускавецької влади в цілому і міського голови Трускавця зокрема. То пам’ятника Франка у скверику не треба, то ми його відновимо, то відновимо, але поставимо біля якоїсь зі шкіл міста, то поставимо на історичному місці. Легкість, з якою перестрибують у своїх коментарях чиновники від влади з однієї версії до іншої, вражає своєю безвідповідальністю, цинізмом, нахабністю і головне – зухвалістю. Так, начебто мова йшла не про Франка, а якогось корєша з лісопильної фірми, чи про Діму та Пашу з Пітєра.
Чергову туфту а ля Козир слухали трускавецькі журналісти у понеділок, 27 серпня. Прес-секретарка Козира, котра отримує зарплату з наших із вами прибутків (як і пан Козир, до речі), а офіційно начальник інформаційно-аналітичного відділу Трускавецької міської ради Валентина Гук не забула особисто запросити трьох кореспондентів газети «Франкова криниця Підгір’я» – фактично всіх … за винятком головного редактора Володимира Ключака. Прошу пані, передаю вам палкий привіт та прохання передати своєму чоловікові, щоб пана Ключака теж не запрошував – на свої передвиборчі прес-конференції. Бо вже як ігнорувати, то не вибірково.
Але повернімося до прес-конференції, котру скликав пан Козир. Що почули журналісти? Традиційні звинувачення у свою адресу. Дійшло навіть до того, що пана Козира цікавить, чому окремі журналісти знали про подію швидше, ніж його заступники (він сам перебував у відпустці). Звіту здавати не будемо, бо пану Козиру ми не підзвітні (це він підзвітний громаді, а відповідно і нам, як і її представникам), але зазначимо, що напевно депутати ТМР дужче цінують «Трускавецький вісник», ніж заступників мера, бо повідомили нас про факт вандалізму зранку 20 серпня (біля 9.00). Також один відомий краєзнавець зателефонував та повідомив з обуренням про те, що скинули Франка з постаменту – теж біля 9 години. А в те, що пан Козир на відпочинку не знав про акт вандалізму – не віримо. Гадаємо, що знав він про це, і не пост-фактум, а апріорі.
Невелика шкода, що я пропустив цю прес-конференцію, бо ж кілька годин перед тим на понеділковій нараді вже вислухав, як то кажуть, за всіх і за все – і за статтю пана Івана Тихого на ЗІКу, і за необ’єктивність операторів «Трускавецького Інтернет-телебачення», котрих «наче током вдарило та вітром здуло», і про те, що «один пан написав, що у Трускавці найгірші дороги». Цікаво, по яких сайтах та блогах лазить наш мерцьо, що, йому більше нічим зайнятися, хіба вчити журналістів, яке треба писати? Він би краще своєю роботою займався, а не розхвалював пам’ятник Бандері, бо трускавчани свою думку про це твориво мають і ніякі знайомі меру кобіти з Києва, на чию «авторитетну» думку він посилається, не переконають мене, що трускавецький «Бандера» має ноги і що руки в нього нормальних пропорцій.
Отже, на прес-конференції пан Козир вкотре звинуватив у акті вандалізму антиукраїнські сили і тут важко йому заперечити. Бо той, хто це зробив – антиукраїнська сила. Але тут починається підміна понять, бо одні антиукраїнські сили має на увазі пан Козир, а зовсім інші – абсолютна більшість трускавецької громади, котру голослівними заявами, диктованими з Сєвєрной Пальміри, не проведеш.
Пан Козир заявляв буквально таке: «…Як не дивно, але погруддя, сам пам’ятник не перебував на балансі жодного управління міської ради… Чому виник ну якийсь такий нездоровий інтерес до пам’ятника – я думаю, що в першу чергу це є речі, пов’язані з політикою, з передвиборчим процесом, з передвиборчими перегонами. Так співпало, напевно, що хотіли використати цей пам’ятник в плані дискредитації в першу чергу мене як міського голови і влади в цілому. Було звалено погруддя Івана Франка і від того часу почався весь цей процес, так би мовити, той ґвалт, який підняли люди, дотичні до того, які хочуть, щоби в місті не було порядку, щоби в місті був безлад, щоби громаду рвали на шматки, тому що не вони є при владі, не їм вдалося перемогти на виборах. Зразу дивним чином вийшла заява Партії регіонів, яку підписав її очільник в місті Трускавці… Хочу вам сказати більше того. В нас є одна одіозна фігура в місті, котра провокує різного роду речі. Мені дуже прикро з того, що люди, які були при владі два терміни при владі, нічого не зробивши для громади, зараз беруться якимось чином, знаєте, критикувати те, що робиться…». Нам здається, що це прозорий натяк на Лева Грицака. А чи задумався пан Козир, що він та його заступники фактично отримують зарплати, премії, різноманітні надбавки, відрядження і прочеє-прочеє саме з коштів кращого платника податків у Трускавці, яким є «Карпати»? Що не ми його підвладні чи слуги, над якими він робитиме експерименти із запровадження «нового порядку» у стилі Лукашенка, а він – наш слуга, обраний нами, який отримує зарплату з наших кишень. І він нам має служити, а не критикувати, шукаючи повсюдно ворогів. І ще радимо прочитати в Інтернеті якусь статтю про параною – знадобиться.
Ще одне – в День народження Франка пан Козир та іже з ним звинуватили трускавчан, в тому числі журналістів, туроператорів, підприємців і просто небайдужих людей (в тому числі і кандидата в депутати ВРУ Святослава Грабовського) в тому, що ті … заважали їм. Бо група керівників разом з Русланом Козиром зібралася біля порожнього постаменту і щось обговорювала, а небайдужі трускавчани якраз прийшли вклонитися Великому Каменяреві та покласти квіти під підніжжя, де, віримо, повернеться Франко. Не самотосівсько-козирний, не за кошти азербайджанців у іншому місці, не якась пародія, як маємо пародію на Провідника ОУН, а наш Франко, незламний Вічний Революціонер з духом, що тіло рве до бою, рве за поступ, щастя, долю… Бо цей наш Франко, котрий вистояв у важкі совєтські часи, котрого встановили тут у далекому 1956 році до сторіччя від Дня народження, мав бути поставлений до цього дня, 27 серпня – зголосився відреставрувати його кандидат у депутати Микола Лагодич. Та пан Козир на прес-конференції заявив: «Я не знаю такого кандидата…». Віримо, що прийде час і Трускавець не знатиме, хто то є Козир, хіба матері лякатимуть дітей, як лякають Бабайком. Бо я точно теж не знаю, хто то є Бабайко…
І ще одне – кандидату Грабовському, котрий почав декламувати вірш біля постаменту, пан голова порадив … вилізти на постамент. Інформація поки що ще не перевірена, але наші джерела не брешуть…
Стосовно ж азербайджанців, котрі купили суміжну ділянку, пан Козир сказав буквально таке: «Олександр Павлович приводив до мене людей, котрі купили цю земельну ділянку вище пам’ятника і вони пропонували, не пропонували, а вони показували мені проект будови і що вони хочуть там робити… Я видав свої зауваження, сказав, що треба врахувати наші архітектурні стилі в місті, все решта, і вони запитали, чи можемо ми якимось чином вести з містом перемовини про розширення земельної ділянки. Це їх ініціатива була, вони кажуть, вони готові за свої кошти профінансувати в будь-якому місті, де ви виберете, чи громада вибере, пам’ятник Івана Франка…».
Справжній шок очікував на журналістів не лише на прес-конференції, а вже після неї, коли вони захотіли поглянути на погруддя Франка. Те місце, де він лежав і в якому стані, словами передати важко – краще переглянути відеосюжет на www.tit.net.ua Хто не може подивитися відео, скажемо лише, що наш Франко – майже на смітнику.
Узагальнюючи, задамо трускавчанам кілька запитань. Акт вандалізму над Франком – хіба це не нахабство? Підозрювати журналістів у чомусь, бо вони прибули на місце події перше від чиновників місцевої влади – хіба це не нахабство? Прийти до постаменту в День народження Франка без квітів – хіба це не нахабство? Насміхатися над тими, хто приніс квіти до Франка в день його народження – хіба це не нахабство? Обзивати когось одіозною фігурою, не дивлячись у люстерко на себе самого – хіба це не нахабство? Звинувачувати когось у небажанні порядку в місті (пригадується «новий порядок» Адольфа Гітлера) -= хіба це не нахабство? Та попри все ми не кажемо, що міський голова Трускавця Руслан Козир – нахаба. Ні. Він – це непорозуміння.
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень