Згідно кількарічної традиції мер нашого міста Руслан Козир звітував наприкінці року. І знову цей захід провели у кінотеатрі «Злата». Перед входом до зали усім роздавали новий номер комунального часопису «Голос Ради», у якому, власне, і розміщувався увесь текст звіту. Тож практично півтори години часу усі присутні змушені були слухати те, що можна було б прочитати буквально за десять хвилин. Проте слухачі у залі зібралися вдячні – як і годиться (без відхилення від традицій): держслужбовці, освітяни та інші «опоненти» міської влади. Хоча, до слова, опонентів туди також запрошували, але вони чомусь не прийшли…
За свою журналістську практику довелося переслухати тих звітів вже з добрий десяток, а тому тактику промови розумію досконало: ми – найкращі, у нас проблем немає, а якщо є, то їх створили попередники, а якщо не попередники, то ворожі приватні суб’єкти. Чули, Руслане Ярославовичу, знаємо. А ще знаємо, як легко приписати до своїх досягнень те, до чого міська влада та чиновництво немає жодного відношення. От хоча б славнозвісні досягнення управління розвитку курорту. Відкидати категорично позитив від його існування напевне не варто, проте приписувати собі відсотки у збільшенні заповнюваності оздоровниць не дуже чесно, бо нинішнє, майже стовідсоткове завантаження санаторіїв-тисячників – є виключно досягненням нашого колективу. Далі – більше. Згідна, ми на фоні сусідніх міст виглядаємо значно в кращому світлі, але це також не є абсолютним досягненням міської влади. І курортному Трускавцю нині сам Бог велів бути кращим від своїх сусідів, яким у свою чергу не пощастило бути відомими курортами. Напевне, не варто применшувати досягнення наших освітян, бо вони роблять усе можливе, аби наші діти росли кмітливими і розумними, досягали певних вершин. Але попри те, потік старшокласників, котрі планують у подальшому знайти себе у науці та отримати престижний фах, до шкіл та гімназій сусіднього Борислава та Дрогобича не зменшився. Тож про якість нашої освіти у цифрах та графіках, це ще далеко не повна картина.
Ой, як же ми розуміємо Вас, шановний, коли Ви говорите про осоружне казначейство, котре вже більш як півроку не дає можливості мешканцям нашого міста пересуватися нормальними дорогами. Та хто ж, скажіть, заважав Вам зробити ці речі минулоріч чи на початку своєї каденції, натомість аби «закатувати» гроші у вже відремонтовані дороги? Мені, як і усім присутнім в залі, хочеться щиро вірити у сказане, довіряти красивим світлинам. Хочеться, аби палкі промови про відкритість і прозорість були правдою, бо в реаліях отримати будь-яку інформацію про діяльність міських чиновників у тій чи іншій галузі нині дуже важко навіть журналістам. А непрозорість та підкилимність рішень міської ради, свавілля і неприхована непрофесійність окремих чиновників та їх рішень – це вже норма, яка увійшла в практику. А крім того – море програних судів, через котрі потерпає громада, десятки за безцінь відданих земельних ділянок і всюдисущі подвійні стандарти. Ой, як же нам хочеться, щоб усе було так, як Ви сказали! А ще краще, щоб як у тій чарівній казці: напередодні Нового року ми водночас щиро побажаємо, щоб у цій країні і в цьому місті усі завжди говорили правду (в ідеалі: чиновники – громаді) – і наше, дещо наївне бажання, візьме та й справдиться. Тоді і Ваш звіт, і усі наступні звіти можна буде не лише слухати, а ще й сприймати за чисту монету.
Яна Липнева, газета «Трускавецькурорт»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень