/Колишній керівник «Полімінералу» Зеновій Варивода не розуміє, чому влада відкидає пропозицію німецької компанії у моніторингу небезпечних територій./
29 жовтня минув місяць, відколи на шахтному полі рудника № 2 Стебницького гірничо-хімічного підприємства «Полімінерал» утворилось велетенське провалля. Фахівці б’ють на сполох, мовляв, може розпочатися ланцюгова реакція. Під землею, крім ділянки дороги Дрогобич-Трускавець, може опинитися величезна територія, яка межує із селом Модричі. Про це у нашій попередній розмові попереджав колишній керівник «Полімінералу», кандидат технічних наук та член-кореспондент Академії гірничих наук України Зеновій Варивода. Він каже, за місяць, що минув, нічого конкретно не зроблено, а ситуація відчутно погіршується. Чому вирішення проблеми пробуксовує і хто у цьому винен, пан Варивода розповів кореспонденту “ВЗ”.
– Два тижні тому на базі «Полімінералу» відбулася нарада за участі науковців та фахівців Львівської політехніки, ТзОВ «Гірхімпром», Івано-Франківського інституту нафти й газу, Інституту геофізики АН України імені Суботіна та німецької дослідної установи KUTEC. Якого висновку дійшли?
– Кожен із присутніх мав змогу поділитись власним баченням розвитку ситуації на руднику № 2, який, нагадаю, затоплено за проектом, розробленим тоді ще ВАТ «Гірхімпром» (м. Львів, сьогодні це ТзОВ «Гірхімпром»), а наукову еколого-експертну оцінку виконав геологічний факультет Київського держуніверситету імені Т. Шевченка. В уряді назвали це «мокрою консервацією». Я звик речі називати своїми іменами. Упродовж останніх десятиліть в Україні за проектами вітчизняних науково-дослідних установ відбулася не одна така «консервація». Які наслідки? Що сталося із «Сіркою»? У що перетворили калійно-соляні родовища у Калуші, Солотвиному? Отримали руїни. Там, де видобували калійну руду, екологічну ситуацію не стабілізували. Безпосередній стосунок до цих негативних наслідків мають наші науковці-дослідники. Будемо чесними: не вміємо ми цивілізовано, без трагічних наслідків для довкілля консервувати калійні шахти. Затоплювати, кидати напризволяще вміємо, консервувати – ні. Те, що сталося на руднику № 2 у Стебнику, зайвий раз це підтвердило. А німці вміють, вони це довели всьому світові. Коли йдеться про те, кому віддати «підряд» на проведення моніторингу та розробки компетентних рекомендацій, які б дозволили ухвалити оптимальне рішення щодо теперішніх подій на «Полімінералі» (на ці цілі Львівська обласна рада виділила 1,4 млн. грн.), двома руками голосую за пропозиції німецької компанії KUTEC.
– Чому так агітуєте за цю компанію?
– Репутація цієї дослідної установи говорить сама за себе. У часи мого директорства на «Полімінералі» ми мали з німцями дуже плідні взаємини. Стебник їх зацікавив за аналогією із Тюрингією, де століттями видобували калійну руду. В активі KUTEC – проекти, за якими в Тюрингії успішно завершено видобуток калійних добрив, консервовано шахти зі 170-літньою історією! Коли кілька років тому в поле мого зору знову потрапила KUTEC, яка за кошти землі Тюрингія (75%) і власні кошти фірми (25%) здобула право на реалізацію в Україні проекту MABUWU, я втішився. Йдеться про дослідження, які німці провели на базі двох калійних родовищ – у Калуші та Стебнику. Зі своїми висновками та рекомендаціями вони ознайомили керівництво Львівської обласної ради ще в кінці 2012 року. Німці із точністю до ста відсотків спрогнозували розвиток подій на руднику № 2. Після завершення проекту MABUWU німці ще декілька разів приїжджали до Львова, говорили про важливість моніторингу і запропонували свої послуги в 2015 році. Було представлено кошторис робіт із сумою близько 145000 євро. Німецька сторона була готова на 3 роки помісячно розділити оплату, тобто практично прокредитувати Львівську область… Однак в обласній раді до цих попереджень серйозно не поставились, делікатно “відшили” потенційного рятівника. На недавній нараді у «Полімінералі», яка відбулась за участі українських фахівців та науковців, а також KUTEC, керівник підприємства відкинув пропозицію німців, які виявили готовність хоч завтра розпочати дослідницькі роботи на руднику № 2, застосувавши для цього найсучаснішу апаратуру та обладнання. А знаєте, на якій підставі? Бо не готовий гарантувати її збереженість.
– На недавній сесії Львівської обласної ради оголосили про 214 млн. грн., які виділяються на перенесення із шахтного поля рудника № 2 у Стебнику ділянок лінії електропередач та магістрального водопроводу, які «зачеплені» проваллям. Передбачено фінансування і на вирішення проблеми з дорогою Дрогобич-Трускавець перед самим в’їздом до міста-курорту, бо ця ділянка також потрапила в зону руйнівних впливів згадуваного вже шахтного поля рудника № 2. Отже, віз рушив…
– Але багато питань залишається без відповіді. Не можу зрозуміти пасивної позиції уряду. Саме Кабінет Міністрів, а не Львівська обласна рада, прийняв рішення через Фонд держмайна приватизувати «Полімінерал». Новий власник, який добре розуміється на вирощуванні картоплі, зернових і цукрового буряку, але аж ніяк не на організації видобутку калійної руди (про технологічні тонкощі вже не йдеться), упродовж останніх років продемонстрував повну безпечність та безвідповідальність. Процеси, які відбувалися на руднику № 2, не моніторились, цю справу було кинуто на самоплив. По суті, маємо справу зі злочинним недбальством. Відповідати за це мають не лише виконавці, а найперше – уряд, високопосадовці, які зобов’язані були контролювати дії власника «Полімінералу». Це ж унікальне підприємство! Поклади стебницького калійного родовища сягають 1 млрд. тонн. Половину з них, що залягають у зоні видобутку рудника № 2, ми вже втратили. Близько 100 млн. тонн було підготовлено для доставки на поверхню. Залишається 500 млн. тонн на руднику № 1, який на сьогодні не працює. І новий власник, судячи з його заяв та дій, нічого не робить для того, щоб відродити видобуток та відлагодити збагачення руди. А українське сільське господарство дуже потребує якісного калійного добрива. За моїми даними, Україна щороку потребує від 1 млн. до 1,5 млн. тонн калійних добрив, які купуємо за кордоном. Бог так щедро нас обдарував, а ми кінці з кінцями ледь зводимо.
Стебницьку проблему слід вирішувати комплексно. Це можливо за умови, що сюди зайде інвестор із відповідним досвідом. Подбати про це має уряд. Якщо це станеться, наші гірники отримають роботу на століття вперед. Відповідно, по-сучасному вирішуватимуться й екологічні проблеми. Те, що бачу та чую сьогодні, оцінюю як окозамилювання. Ще у 2006 році обласна комісія з техногенних чи надзвичайних ситуацій (дотепер зберіг копію протоколу того засідання) зобов’язала Службу автомобільних доріг Львівщини перенести ділянку дороги Дрогобич-Трускавець з її теперішньої траси в інше місце, бо з’явилися ознаки утворення провалля – пішли просідання та тріщини покриття. Відповідні служби зобов’язали винести з небезпечної зони лінії електропередач та водогону. З того часу нічого не було зроблено. Боюсь, щоб історія не повторилася.
Валентин Оксенюк, «Високий Замок»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень