26 лютого в Східниці скликаємо збори. Йтиметься на них про майбутнє наших мінеральних джерел. Дуже хочу, аби всі учасники, пройнявшись відповідальністю за долю курорту, звільнилися від нав’язаних моїми опонентами стереотипів, прийняли зважене, самостійне рішення. Давайте разом поговоримо, разом подумаємо, разом визначимось.
І нуворишем став, і олігархам продався?
За останні місяці мої опоненти, які, я в цьому упевнений на 1000 відсотків, є і вашими, шановні односельці, замаскованими опонентами-недругами, немало постаралися для того, щоб дискредитувати мене у ваших очах. І нуворишем, виявляється, став, і олігархам продався, і, торгуючи інтересами селища, лише про себе, свій бізнес піклуюся. Не буду виправдовуватися. Усе, що надбав, усі мої статки – наслідок моєї праці. Усі вже маєте знати, що я не чекав, не чекаю і ніколи не чекатиму, аби хтось «віддячився». Не для того, щоб розбагатіти, нажитися погодився балотуватися на посаду селищного голови. Хочете вірити – вірте, не хочете — перевірте. Правду не заховаєш.
А тепер по суті. На вихідні маю звичку гортати буклет із своїми виборчими зобов’язаннями. Те, що обіцяв, маю виконати. А як же інакше? І у цій царині справи, хоч і не семимильними кроками, але упевнено просуваються. Червоніти перед людьми не доводиться. Тривожать мене лише дві позиції з моїх передвиборчих зобов’язань – межі селища та майбутнє мінеральних родовищ. Своїм виборцям обіцяв, що ніколи не погоджусь на приватизацію родовищ. Так-от, я ще раз підтверджую і наголошую: ні-ко-ли!
Лише один приклад
Один приклад. Одна з моїх радикальних опоненток, ставши приватним підприємцем, непогано дає собі раду у сфері курортних послуг. Надає відпочивальникам житло, піклується про них – і, мабуть, має від цього зиск. Нехай цей зиск у неї збільшується, нехай їй буде добре. Є в неї в Східниці і 2 магазини. Господарювати в них вельмишановна пані почала як власниця, але через деякий час, пересвідчившись, мабуть, що не так легко торгувати, як це видається тим, хто звик чужі гроші рахувати, знайшла для себе непоганий вихід – віддала свої магазини в оренду. Тепер її нічого не обходить – ані товар, ані податкові колізії, ані багато чого іншого, над чим доводиться ламати голову торговельникам в орендованому магазині. Вона справно отримує орендну плату за свою власність. Сама ж «політикою» займається. Ходить по хатах, збирає якісь підписи, підбурює людей, каламутить воду. Піляк, як сама же стверджує, хоче продати, приватизувати східницькі джерела. Вводячи в оману людей, чорнить, ганить мене. Хіба ж можна, пані Наталіє, так себе вести? Я прагну зробити те, що успішно, майстерно зробили ви. Ви ж, віддавши в оренду свої магазини, не перестали бути власницею – чи не так? Позбулися зайвого клопоту, забезпечили собі сталий дохід. Про те саме від імені селищної ради і я піклуюся. Дуже хочу, прагну, аби ми, знайшовши ефективного, прогнозованого у своїх діях орендаря, передали йому на певний час право господарювати на наших джерелах. На певних, вигідних для селищної громади умовах, під депутатським контролем.
Бачите, як воно виходить…
Бачите, як воно виходить – і ви, і я одне й те ж робимо, одного й того ж добиваємося. Ви, перепрошую, на власному «городі», я – на теренах сільради. І що? Себе ви чудово розумієте. Добре знаєте, як і що потрібно зробити, аби зберегти й примножити власне добро. Коли ж про селищну раду йдеться – миттєво міняєте «платівку». Не сійте ви вже того зла, не пускайте людям «туману»: шила в мішку не заховаєш.
Східницькі джерела були, є і будуть власністю східницької громади. Щоб громада користала з цієї власності – потрібно знайти ефективного інвестора. У цьому питанні є два важливих моменти. Управління джерелами повинно здійснюватися з єдиного центру одним, а не кількома господарями. І друге – дуже чітко, юридичне грамотно має бути оформлена орендна угода, аби у разі невиконання орендарем інвестиційних зобов’язань, виникнення якихось інших небажаних для громади обставин – її можна було розірвати. Що маємо знати? Закон про надра чітко регламентує діяльність на родовищах. Розпочати її орендар зможе лише після отримання гірничого відводу та ліцензії на дослідно-промислово розробку. Термін дії оренди напряму залежить від терміну дії ліцензії. Втратила чинність ліцензія – втрачає свою чинність і орендна угода. Ніхто нашу землю від нас не забере. Зайвим доказом цього є і історія із Ярославом Романським та його МПП «Перспектива». Після завершення терміну дії ліцензії, якою володіла «Перспектива», автоматично втратила чинність і орендна угода з ним. Усі ці плітки – розмови про вірогідне укладання орендної угоди із ТзОВ «Владо» на 49 і більше років – чистої води брехня. Такого апріорі не може бути. Ліцензія видається або на 5, або на 10, або на 15 років. Раз так – значить і «прив’язана» до ліцензії орендна угода може бути укладена на 5, 10 або 15 років. Інші варіанти законом не передбачено. Увесь цей час, якщо дійде до орендної угоди, селищна рада отримуватиме орендну плату за землю.
Про претендентів на орендну угоду із селищною радою
Кілька слів про ТзОВ «Владо». В особі даного підприємства маємо справу із претендентом номер один на укладання орендної угоди. Чому – не будемо повторюватися. Говорив про це не раз. «Владо» вже на самому початку свої орендної діяльності готове вкласти в розвиток джерел 5 млн. грн.., розпочати повномасштабну роботу, здійснити цілий комплекс невідкладних заходів на сьогоднішніх «безхозних» родовищах. Це підприємство має гарну репутацію в Східниці, воно слів на вітер не кидає. А інші? Що заважає «Східницьким джерелам» бодай відкинути сніг довкола джерел, посипати піском стежки й сходи -нічого, абсолютно нічого не роблять.
Мене звинувачують у тому, що відстоюю інтереси ТзОВ «Владо». Так, відстоюю. Бо сьогодні – це найкращий з точки зору інтересів громади претендент. Будуть кращі – буду відстоювати їхні інтереси. Як голова селищної ради віддам перевагу тому, хто зробить найкращу пропозицію. Для мене немає значення ким виявиться цей претендент – східницький чи бориславський підприємець, чи то, перепрошую, американський «Чейз Манхеттен Банк».
Моя позиція стосовно майбутнього родовищ сформувалась не за один день. Вже не раз переконався: за рахунок солідарних зусиль, дольової участі селищних підприємців-господарів лад на джерелах не наведеш. Згадайте, що вийшло з експериментом на родовище № 2 – С. Аби там був лад – тримали охорону. Стражі порядку стежили за тим, аби відпочивальники, які приходили до джерела з однією склянкою, мали змогу безперешкодно наповнити Ті, попити прописану лікарем водичку. Хто приходив з «баняками» – стояв у черзі. Але ж охоронцям потрібно було платити. Життя показало, що наші селищні підприємці від надмірної «платіжної солідарності» не потерпають. Про свій платіжний борг пам’ятали одиниці. Тому і розпалося все/ не відбувся експеримент. Були й інші неприємні історії й прикрі випадки. Шкода, що так вийшло. Але, справді, маємо те, що маємо.
Велике спасибі Ярославу Шепетяку
Дуже вдячний Ярославу Шепетяку за гарну ініціативу облаштування свердловини №357. Гарну справу людина зробила. Честь і хвала їй за це. Але ж як трактують його ініціативу мої опоненти?!! Звісно, що у властивій їм манері – як нагоду, щоб і тут звинуватити, вилити бруд на мене. Бо Шепетяк зробив, а Піляк не зробив! Так, згадувану свердловину облаштували люди Ярослава Шепетяка. Але Піляк, як, зрештою, і підприємець Федір Собакін, також склавши руки не сиділи. Ми також взяли участь у цій гарній справі, допомогли Ярославу Шепетяку дошками, кроквами, цементом, іншими будівельними матеріалами. Я – корінний житель Східниці. Тут народився, тут школу закінчив, тут живу. Не тільки хочу, своїми діями прагну, аби люди жили м дружно. Аби не було між нами ворожнечі. Тому не можу зрозуміти тих, хто, ходячи від хати до хати, збирає якісь підписи, чорнить мене в очах східничан. Я, до речі, їх просив, аби й до мене зайшли. Не заходять. Люди, будьте обережні з підписами. Не втрачайте пильність: не з добром до вас заходять.
Кілька років тому не мав проходу від літописця В’ячеслава. Допоміг коштами видати книгу про Східницю. «Кмітливий будівничий з талантом підприємця» – так називається один із розділів книги, в якому йдеться про мою скромну особу, рід Піляків. Так розхвалив, так розписав, що ніяково стало: «постарався» чоловік. Сьогодні він знову старається, але вже з протилежного боку: чхати я хотів, якщо вірити йому, на інтереси громади. Зрадив, бачите, Піляк людей. Коли ж, «літописцю», правду говориш?
Іван Піляк, селищний голова Східниці, «Вісник Східниці» (в газеті «Вільне слово»)
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень