Четвер, 27 лютого, видався в Україні неспокійним. Події в Криму та втручання Росії у внутрішні справи України прикували увагу до екранів телевізорів. Навіть формування нового уряду в Україні відійшло в зв’язку з цим на другий план.
У Трускавці неспокій також відчувався весь день. Нервова напруга серед працівників санаторно-курортних закладів ЗАТ «Трускавецькурорт», представників влади, лідерів громадських організацій… Але про все по порядку.
В Палаці культури імені Шевченка відбулися збори працівників ЗАТ «Трускавецькурорт». Участь в них взяли і керівництво ЗАТу, і рядові працівники Товариства, і представники трускавецької влади та громадськості. Серед виступаючих – Мирон Бучацький, Володимир Шиманський, Віктор Жданов, Анатолій Стародуб, Євген Юник, Теодозій Сидір. До кінця на зборах сидів депутат обласної ради Петро Іванишин.
Як не банально це звучить, але головне, що об`єднало людей, простих рядових працівників – це гроші. Вірніше, їх відсутність. Бо прожити на 0,5-0,8 посадового окладу нелегко. Тому у бік профспілки лунали цілком справедливі звинувачення, що профспілка інтереси простих працівників не відстоює. «Недовіра!» – кричали працівники. Але чи один Теодозій Сидір винен у ситуації із зарплатами, яка склалася в ЗАТ «Трускавецькурорт»? – ось в чім питання.
Дирекція пішла на поступки людям і генеральний директор ЗАТу Віктор Жданов пообіцяв людям зарплату у повному обсязі. Невідомо, щоправда, на який термін. Через два тижні повинні відбутися збори акціонерів Товариства і вже на них пролунає звіт, що зроблено і чи це задовольняє всі сторони.
Проте найголовнішою подією дня без сумніву стала сесія Трускавецької міської ради. Її можна назвати «сесією-вічем», бо виступали на ній не лише депутати.
Перед початком проведення сесійного засідання на центральну площу міста заїхали представники Національної гвардії, яка діє в Дрогобичі і яку очолює п. Афанасьєв. Гвардійці презентували свої однострої. Як зазначив громадський діяч Трускавця Ігор Кісак, подібну гвардію можна створити і у Трускавці, вона б підпорядковувалася не міській раді, а виключно громаді.
Щоправда, не обійшлося без дрібних інцидентів. Зокрема, комендант міської ради Теодозій Копко кричав, що таким людям як пан Афанасьєв вірити не можна. Міський голова натомість закликав людей не читати звернення ГМ «Опора» у Трускавці, які роздавав керівник цієї громадської організації. Громадська діячка Леся Дідик зі сцени закликала зловити чоловіка із планшетом, який знімав перебіг сесії і висунула припущення, що це, можливо, «тітушка», який з кущів знімав відправки автобуса на київський Майдан.
Невеличке замішання на початку сесії, що потрібно спочатку проводити віче, а потім сесію, бо громада важливіша від міської ради, було вирішено конструктивно. Слово давали всім охочим, хто мав що казати, але вже після прийняття важливих рішень. Більшість їх зачитував депутат міської ради Богдан Процишин, який один з перших ініціював створення у Трускавці Штабу національного спротиву. Пам`ятаю як сьогодні день 1 грудня 2013 року і перші Установчі збори Штабу в музеї історії міста. Відважні трускавчани не зважали на можливі репресії, хоча їх і пробували залякувати. Серед цих відважних – і Богдан Процишин.
Першими рішеннями, які були прийняті на сесії, стало висловлення недовіри керівнику міського відділу СБУ Андрію Кутовому, прокурору міста Лонгіну Мігоцькому та керівнику Дрогобицької об`єднаної податкової. Якщо перших двох вирішили покарати за їхню позицію під час Революції, то останнього за те, що «він – касир Януковича». Депутати звернулися до очільника СБУ Валентина Наливайченка з проханням розформувати відділ СБУ у Трускавці, а до Генерального прокурора України Олега Махніцького з вимогою внести до парламенту проект постанови про заборону Партії регіонів та Комуністичної партії України «у зв’язку з діями цих сил, що були спрямовані на ліквідацію незалежності держави, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, пропаганду насильства, посягання на права та свободи людини, посягання на здоров’я та життя власного народу».
Депутати закликали ВРУ прийняти Виборчий кодекс та вирішили, що їхню кількість в міській раді потрібно зменшити. Останній проект рішення викликав дискусії серед депутатів. Депутат Ігор Пілько висловив думку, що більша кількість депутатів – це ширше представництво народу. Та й депутатів для проведення потрібних рішень можна буде тоді легше «купити», як би цинічно це не звучало. Але згодом більшість вирішила, що 46 депутатів у міськраді – це забагато, бо це верхня межа для міст таких як Трускавець. Тому в наступній каденції депутатів буде вже 36. Втім, колись їх було 34 і нічого, місто жило нормальним життям.
Сесія плавно переросла у віче, на якому було обговорено і поточну ситуацію у місті Трускавці. Основними доповідачами були громадські активісти Леся Дідик та Анатолій Томашівський. Було повідомлено, що у місті діє ВО «Майдан» і бажаючі можуть долучатися. Особливо просили зголоситися учасників бойових дій, адже багато трускавчан воювало у сьомій сотні.
На сесії-віче порушили і інші важливі питання міста та держави. Своїми думками з приводу того, що потрібно змінювати після Майдану, ділилися Володимир Шиманський, Святослав Грабовський, Ігор Кісак, Зоряна Конопельська, Ігор Паньків, Леонід Федевич та інші.
Сесія розпочалася о 17.00 і на цей момент майже вся площа Незалежності у Трускавці була заповнена людьми. Станом на 19.00 залишилося людей набагато менше. Неспокійний день закінчувався якимось втихомиренням, у повітрі почав витати дух згоди та злагоди. І це добре, бо Трускавець потребує спокою, потребує бути тим острівцем, де і мешканці міста, і гості курорту могли б відчувати себе захищеними, в безпеці, знати, що тут нікому ніщо не загрожує. І якщо всі три місяці революційних подій у Києві гостям у Трускавці було добре, то зараз – тим більше.
Новий день приносить нові виклики, у Криму і далі неспокійно, в державі непроста політична та економічна ситуація, часи дійсно нелегкі. Те, що Трускавець намагається долати виклики сьогодення єдиними фронтом, без непотрібних закликів негайно змінювати місцеву владу та без створень різноманітних підозрілих структур, тішить. І сесія-віче 27 лютого теж засвідчила, що емоції поступово вляжуться і прийде прозріння, що всі ми – український народ і ніхто нам не допоможе, якщо ми самі собі не допоможемо. В тому числі на місцевому рівні.
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень