Іванові Скибаку – 70! - ТРУСКАВЕЦЬКИЙ ВІСНИК

/Невтомний дослідник та мандрівник/

20 лютого свій 70-літній ювілей відзначає Іван Михайлович Скибак, невтомний дослідник історії Трускавця та історії Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ, експерт з питань паломництва, дослідник життя і творчості Івана Франка, автор багатьох книг та публікацій на релігійну і культурологічну тематику, музейник, краєзнавець, режисер, громадський діяч.

Таким бачать Івана Скибака в зовнішньому просторі діяльності. Але кожна людина – унікальний мікровсесвіт, і в ньому герой нашої публікації – невтомний пілігрим, залюблений у рідну землю, котрий іде від джерела до джерела, від вершини до вершини, долає стежку за стежкою, аби дійти до таїнств власної душі. Цих стежок було стоптано багато – від рідного Опілля до Парижа та Тюбінґена, від допитливого хлопчика до сивочолого мудрого старця з бісиками в очах, від тихої молитви у криптах-підземеллях до підкорення найвищих вершин Бескидів та Карпат.

Цей скромний, інтелігентний та побожний чоловік відразу викликає до себе симпатію та повагу. Його пасія – це історія, культура, духовність, тобто те, що не цікаве більшості пересічних обивателів. Чи не тому постать Івана Скибака зараз незаслужено знаходиться в тіні? Та він не нарікає, а продовжує свою роботу, свою місію на Землі.

Тож приблизимо постать нашого ювіляра, щоб наші нащадки могли брати приклад та захоплювалися історією, подорожами, духовністю, культурою так, як це робить він.

Народився Іван Михайлович Скибак 20 лютого 1955 року в с. Воскресінці тоді Букачівського, а зараз Рогатинського району на батьківщині Насті Лісовської (знаменитої Роксолани). До речі, своїм земляком там пишаються – у солідній монографії «Букачівці – Опільське містечко на берегах Свіржа» авторства Романа Коритка та Михайла Мазура згадують про Івана Михайловича.

Зацікавлення історією в нього проявилося ще з раннього дитинства. Планував поступати на історичний факультет, проте не був членом партії і дорога туди для юного «роксоланчика» була закрита. Та й дотримувався він завжди правих поглядів.

Тому після закінчення у 1972 році Васючинської середньої школи Івась вступає до Львівського культосвітнього училища на режисерське відділення. Отримавши диплом, працює актором Львівського театру юного глядача. Далі зі Львова переїжджає у Трускавець і стає режисером місцевого Народного театру. І ось вже майже сорок років його життя пов’язане із Трускавцем, котрий став для нього другою малою батьківщиною. Тут він формується як краєзнавець, музейник, публіцист, тут розвиває свої таланти, тут проходить шлях від рядових культорганізатора та екскурсовода до директора музею, заступника міського голови, врешті-решт до почесного старійшини Трускавця.

З 1976 р. Іван Скибак працював культорганізатором в санаторії «Алмаз», художнім керівником та режисером театру народного Будинку культури Трускавця. В 1977 році закінчує курси екскурсоводів при Дрогобицькому педінституті. З 1980 по 1991 рік – період праці в Екскурсійному бюро. Після закінчення (без відриву від роботи) філологічного факультету Львівського університету ім. І. Франка Іван Скибак стає директором музею «Дрогобиччина», згодом старшим науковим співробітником музею історії Трускавця. А коли у правлячого архієрея Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ світлої пам`яті Владики Юліана Вороновського виникла ідея відкрити Єпархіальний музей, саме Івана Скибака запрошують його створити і очолити.

Урочисте відкриття Єпархіального музею в Трускавці відбулося 11 жовтня 1998 року. Музей під керівництвом невтомного у своїй праці директора відразу стає культурним центром. Сюди приїжджають поважні гості, серед яких Глава УГКЦ кардинал Любомир Гузар, Католікос Вірменської Церкви Нерсес Бедрос ХІХ, папський нунцій в Україні Микола Етерович, багато знаних політичних діячів, письменників, поетів, артистів. Відвідувала Єпархіальний музей і Героїня світу Ірина Сеник (до речі, кума Івана Скибака). Її вишивки експонувалися в музеї під назвою «Гулагівські мініатюри» в рамках виставки «Ідея державності – Бог і Україна».

Іван Скибак з головою поринає у творчу роботу, організовує щораз нові виставки. Для прикладу, у 2001 році велику популярність здобула експозиція, присвячена митрополиту Андрею Шептицькому «З його духа печаттю» з фондів Національного музею у Львові. Саме митрополиту Андрею Шептицькому та Патріарху Йосифу Сліпому були присвячені постійно діючі виставки, основу фондів яких склала приватна колекція світлої пам`яті доктора Романа Смика з Чикаго, доброго друга Івана Скибака.

В цей час з-під пера невтомного дослідника виходить історія музею «Єпархіальний музей у Трускавці. Реліквії митрополита Андрея Шептицького». За сценарієм Івана Скибака був проведений і вечір пам`яті Слуги Божого Андрея Шептицького «Апостол правди і любові», який проходив у Трускавці з нагоди Року Митрополита в грудні 2001 року.

До речі, саме Іванові Скибаку належить ідея встановлення у Трускавці пам’ятників митрополитам Андрею Шептицькому та Йосифу Сліпому. Щоправда, бачив він їх біля давньої вілли «Золотий Ріг» на початку вулиці Стебницької як парну композицію. Але цей проєкт не був втілений у життя, як і візія парної композиції пам’ятників Іванові Франку та Уляні Кравченко на розі вулиць Франка і Кравченко.

А в 2000 році у Трускавці проходить наукова конференція «Шашкевичівські читання» на тему «Руська Трійця» і християнська традиція в духовному житті України». Іван Скибак не тільки займається організацією Шашкевичіани, але й встигає підготувати та виголосити блискучу доповідь «Отець Маркіян Шашкевич у студіях Патріарха Йосифа Сліпого».

Втім, не забуває і про свій рідний край – Опілля. Підтримує зв’язки з Львівським Земляцтвом Братів-рогатинців, виступає на наукових конференціях у Рогатині та Бережанах. Дослідив і описав біографії багатьох видатних священиків Рогатинщини.

Намагаючись поєднати свою малу батьківщину вроджену і малу батьківщину набуту, на одній з конференцій виголошує доповідь-розвідку «Отець Олекса Пристай і Опілля», яка в майбутньому буде неоціненним джерелом для дослідників життя і творчості отця Олекси Пристая, автора тетралогії «З Трускавця у світ хмародерів». До речі, о. Олекса Пристай був одружений в с. Григорів, яке межує з с. Воскресінці, де народився І. Скибак.

В 2002 році вир політичних подій затягнув Івана Скибака на вершини владного Олімпу. Він стає заступником міського голови Трускавця з питань діяльності виконавчих органів. З головою поринувши у вир проблем міського життя, займається підготовкою до важливої культурно-історичної події міста – 175-річчя курорту. В грудні 2002 року Іван Скибак отримує з рук архієпископа УАПЦ Луки орден Архистратига Михаїла «За віру і вірність» – за розвиток міжконфесійних стосунків і зв’язків між церквами.

З метою поліпшення роботи установ культури, освіти, торгівлі, відділу інфраструктури на посаді заступника міського голови вирішував ряд важливих питань у високих урядових установах і міністерствах України. Та суха чиновницька робота – не для такої творчої людини як Іван Скибак. Тому він повертається у свою стихію – подорожі, духовність, культуру. З лютого 2003 р. по березень 2004 р. очолював Бюро Паломництв у Києво-Галицькій Митрополії УГКЦ.

Сім років (з 2004 по 2011 роки) Іван Скибак був заступником генерального директора ТзОВ «Санаторій «Карпати» з питань культурно-масової роботи. У співавторстві з письменником та поетом Миколою Гриценком написав сценарій телевізійного фільму «Місто живої води», присвяченого 180-й річниці курорту Трускавець. На той час це був величезний прорив у справі промоції курорту. Важко сказати, чи котрась із наступних відеоробіт змогла перевершити цей фільм, настільки продуманими були його сценарій та всі діалоги, настільки легкою та витонченою була сюжетна лінія.

За режисурою згаданого вище Миколи Гриценка та Івана Скибака постав і фільм «Три історії Трускавця». А у фільмі «Трускавець історичний» режисера Тетяни Боришпол Іван Скибак виступає головним оповідачем минувшини курорту. На базі Єпархіального музею знімається і фільм «Трускавець духовний».

Прославився і як фотомитець. Під час святкування в 2006 році 150-літнього ювілею від дня народження Івана Франка сфотографував багато цікавих і неповторних моментів, зокрема перебування у Нагуєвичах Президента України Віктора Ющенка і багатьох видатних діячів письменників і поетів.

Влітку 2005 року Іван Скибак бере участь у Міжнародному фестивалі української естрадної пісні «На хвилях Світязя». Кілька років поспіль був членом журі фестивалю «Кришталевий Трускавець» та фестивалю «Яскрава країна у Трускавці».

Активно співпрацював зі Всесвітньою службою Радіо Україна та ведучою Еммою Бабчук. І зараз його голос часто можна почути на радіо та дізнатися від нього цікаві речі про Івана Франка, Уляну Кравченко, отця Олексу Пристая, Бруно Шульца, про архітектуру Трускавця та цілющі води курорту. І де в його голові вміщається стільки цікавої інформації?

Іван Скибак завжди цікавився взаєминами між творчими людьми, досліджував історію, літературу. Колись Марія Матіос так жартівливо сказала знаному історику Георгію Шаповалову: «Ти дай почитати це Скибаку для аналізу, він риє, як кріт…».

Взагалі тема його контактів із відомими людьми вартувала б окремого дослідження. Історики Георгій Шаповалов та Володимир Овсійчук, Народні артисти України Ніна Матвієнко, Іван Попович, Степан Гіга, Михайло Кривень, кіноактриса Оксана Сташенко, політик Іван Плющ, письменники Марія Матіос, Богдан Стельмах, Марія Чумарна та Микола Гриценко, художники Олег Шупляк та Степан Сипняк, священики та єпископи, режисери та актори, науковці та музейники – кожен міг би сказати багато добрих слів про пана Івана.

Як заступник голови Оргкомітету докладає всіх зусиль до проведення у Трускавці Міжнародної наукової конференції «Іван Франко та Митрополит Андрей: Мойсеї українського народу», яка відбулася 24-25 травня 2006 р. і пройшла на надзвичайно високому рівні. На конференції виголошує доповідь «Християнська поетка Уляна Кравченко: літературна учениця Івана Франка». Життєвий і творчий шлях цієї української письменниці Іван Скибак висвітлив у кількох публікаціях. Досліджував біографії видатного новеліста-письменника Василя Стефаника, вже підготовлені до друку матеріали про Корнила Устияновича.

В грудні 2007 року в Палаці культури імені Шевченка у Трускавці проходить наукова конференція «Три герої з Трускавця: В. Білас, Д. Данилишин, Р. Різняк-Макомацький», присвячена річниці страти В. Біласа та Д. Данилишина. Іван Михайлович і тут доклав всіх зусиль, щоб захід пройшов на належному рівні.

На запрошення історика Георгія Шаповалова у Запоріжжі на науковій конференції Іван Скибак виступив із доповіддю про героїв села Кульчиці біля Самбора – Франца-Юрія Кульчицького та Петра Конашевича-Сагайдачного.

Разом з директором Львівського історичного архіву світлої пам`яті професором Орестом-Нестором Мацюком написав «Короткий нарис історії Трускавця». А вже в якості заступника голови міської громадської організації «Рада Старійшин» Іван Скибак разом з Борисом Кривком бере на себе головний тягар організації академії, присвяченої 80-літтю від дня народження свого щирого друга, світлої пам`яті Ореста-Нестора Мацюка. Академія відбулася 24 червня 2012 року. Ідея встановлення меморіальної таблиці Оресту Мацюку належить Іванові Скибаку.

Перу Івана Скибака належить ряд книг. Окрім згаданого вище «Короткого нарису історії Трускавця» він написав передмову та подав основний матеріал до «Бібліографії Трускавця», підготував тексти до ряду фотоальбомів, зокрема «Трускавець з висоти пташиного лету», «Карпати», «Трускавець» та інші. Проте чомусь його завжди відтісняли на другий план, в тінь, забуваючи свідомо чи несвідомо про його роль у творенні фільмів, книг, фотоальбомів. Проте той, хто випромінює світло своїм життям, тіні не боїться…

Про вілли Трускавця Іван Скибак підготував ряд публікацій та у 2023 році видав книгу «Трускавець. Джерельна казка Підгір`я», яку присвятив своїм любим онучкам Юлі, Марії, Єві та Софії.

Ця книга – підсумок півстолітньої діяльності Івана Скибака в сфері туризму власне у Трускавці.

Розпочавши свою діяльність тут з 1977 року, він скрупульозно, крихта до крихти, перлина до перлини збирав відомості про давні вілли Трускавця, відомих людей, які творили історію курорту, легенди та цікаві історії, довідувався про знаменитих відпочивальників (президенти, письменники, співаки, посли та прем’єри, науковці тощо). В тодішніх радянських енциклопедіях даних про це було обмаль, якщо не сказати нуль, а про чудові вілли писалося, що вони побудовані «до революції» чи «до 1939 року» без вказування архітекторів, стилю, власників.

При зборі матеріалів для книги він невтомно працював у архівах Львова, Кракова, Варшави, хоча багато з зібраного і не ввійшло до неї. Окрім архівів помічниками Івана Скибака в написанні книги були люди: світлої пам`яті владика Юліан Вороновський, професор Зенон Гузар, директор Львівського історичного архіву Орест-Нестор Мацюк, трускавчанин Іван Павлюкович та багато інших порядних та непересічних особистостей.

Видання на 260 сторінок багато ілюстроване, інформативне, кольорове, в твердій палітурці. Редактором видання виступила відома письменниця Марія Чумарна, котра так говорить про автора. «Завдяки Івану я полюбила Трускавець, а завдяки цій книзі заглибилася в його історію та його таємниці».

Окремою гранню особистості Івана Скибака є подорожі, з яких він завжди виносить щось корисне, добре для себе та людей. Працюючи в музеях та санаторіях, у екскурсійних бюро та в Бюро паломництв Києво-Галицької Митрополії УГКЦ, займаючи посади від екскурсовода до керівника, мав можливість побувати у багатьох чудових місцях України та в різних країнах. Паралельно мав можливість у Трускавці приймати гостей з різних куточків світу. І по сьогодні він не лише невтомний дослідник, а й невтомний мандрівник, котрий, здається, несе разом з собою умиротворення, добро, радість та людяність. Щотижня піднімається на одну з карпатських вершин (Високий Верх, Парашка, Говерла). Із закордонних вояжів найприємніші згадки залишилися від Канади, паризького Лувра, Версалю, замку Сен-Мішель, німецьких Тюбінґена та Штутґарта, болгарських Рильських гір, Семи озер та духовних центрів. Представляв Трускавець на міжнародних конференціях в Румунії, Молдові, Греції та Болгарії.

На завершення публікації побажаємо ювілярові Іванові Скибакові в день його 70-ліття здійснення найзаповітніших мрій, доброго здоров`я на многая літ та творчого натхнення. З роси і води Вам, Іване Михайловичу!

Володимир Ключак