Нова виставка в музеї – це завжди свято. Свято, до якого довго потрібно готуватися, метушитися, щоб все вийшло як найкраще, свято, на яке приходять гості, спілкуються, слухають одне одного. День 16 серпня, вівторок, був звичайнім буднім днем для багатьох трускавчан. Але не для всіх, бо це було свято для тих, хто завітав на відкриття виставки в музеї історії міста, розміщеному в давній віллі “Саріуш”.
Отже, у вівторок, 16 серпня, відкрито нову виставку – львівського художника Леоніда Ковриги та трускавецького художника Олега Павловича (на фото). Як завжди, багато хороших теплих слів як на офіційному відкритті, так і в неформальній обстановці, за келихом вина. Справжнє захоплення тих, хто розуміється на мистецтві і псевдоахи від тих, хто вдає, що розуміється. Серед тих, до чиєї думки завжди прислухається автор цих рядків – директори музеїв. Так, надзвичайно цікаво та корисно було послухати як Любов Константинову (музей історії), так і Олену Білас-Березову (музей Михайла Біласа). Їхня розмова з Леонідом Ковригою (зафіксовано на фото) – справжній майстер-клас для тих, хто хотів би навчитися правил спілкування. Адже розмова має бути змістовною, такою, яка змушує робити висновки. Слово – вагома річ і вагома зброя, яка в даному випадку є мирною, націленою на завоювання душ людських та захоплення їх у полон мистецтва.
За якусь годину часу світогляд присутніх значно збагатився, настрій покращився, а спільна і сильна духовна аура посвітлішала. І від поезії Лесі Белз, знаної трускавецької поетеси, і від вишуканих тостів та не менш вишуканого сервірування столу, і від заворожуючих віршів самого художника Леоніда Ковриги, який за спеціальністю географ. Олег Павлович – скромний трускавецький лікар, його творів на виставці порівняно із творами Леоніда Ковриги дещо менше, та одразу кидається у вічі те, що поєднує цих двох митців – любов до рідного краю. Ми намагалися зафіксувати максимум картин на фото, щоб показати Вам, шановні читачі вісника, проте повірте – краще піти самому і подивитися наживо, ефект буде значно більший.
Поряд із паном Леонідом (він у зеленій сорочці та джинсах, бо принципово не носить костюмів, як автор цих рядків краватки) – його дружина, педагог, справжня муза. Відомо, що часто із творчими людьми нелегко жити, проте якщо знайдеться поруч із митцем така, яка його розуміє (або якщо і не розуміє, то хоча б не заважає приземленими пустопорожніми балачками), то це – велика нагорода від Бога для того, хто живе наче у паралельному світі мистецтва, гармонії та краси. Вся слава Богу – так говорять художники, які розуміють, що своїм даром повинні завдячувати не собі, а Вищій силі. І присутність гармонії та спокою, неначе Божої ласки, якось незримо вбачається у творах Л. Ковриги та О. Павловича.
Якщо говорити про певну символіку картин, то вони підібрані для цієї виставки теж невипадково. Портрет Шевченка, карпатські краєвиди, львівські та трускавецькі кам’яниці, храми – відчувається, що виставка в музеї історії міста відкрита власне напередодні нашого головного свята – незалежності рідної неньки-України.
Хочемо теж нагадати, що у четвер, 18 серпня, о 15.00 – відкриття нової виставки в іншому трускавецькому музеї – Михайла Біласа. Запрошуємо!
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень