Вересень-жовтень стане кульмінаційним у протистоянні між тими, хто прагне в Євросоюз, і тими, хто марить Митним союзом.
Між ними вклинюються ті, хто висунув гасло: “Ні- Брюсселю! Ні – Москві!”.
Історія “противсіхства” не скінчилася президентською кампанією 2004 року. Ті, хто на повну використовував гасло “голосувати проти всіх”, фактично спрацював на одну політичну силу – Партію регіонів і Віктора Януковича. Тоді Юлія Тимошенко не набрала потрібної кількості голосів і не стала Президентом України. Зараз можна розмірковувати, чи було би краще з нею, але всі розуміють, що режим Януковича заводить Україну в тупик.
Особливо болюче “противсіхство” позначилося на Західній Україні. Воно не лише розкололо національно-демократичні сили, а й породило так званих колабораціоністів, які зрозуміли, що можуть вірою і правдою служити режиму Януковича.
Нині головна ставка на “противсіхство” знову робиться на Західній Україні. Тим, хто прагне до Митного союзу, важливо внести розкол у національно-демократичні сили, змусити їх засумніватися в доцільності поступу до Європи. Звісно, агенти Кремля не можуть відверто агітувати за Митний союз, а ось вкинути гасло, що Україні треба розвиватися самостійно, без Брюсселя й Москви, вони можуть. Проте за такими пропагандистськими аферами все одно стирчать вуха Кремля.
Це видно на прикладі так званих догналівців, які на догоду Кремлю хочуть розколоти Українську Греко-Католицьку Церкву. Її адепти на Західній Україні виконують роль овечок, закликаючи людей фактично дотримуватися принципів “противсіхства”, хоча насправді керівники секти відверто й публічно заявили про те, що Україна має йти до Митного союзу.
Найпотужніше працюють так звані ліберали й ті, хто вважає себе націоналістами. Це, як кажуть, “противсіхство” чистої води. Чи зуміємо дати відпір цим силам? Чи проспимо Європу для себе, дітей і внуків?
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень