Цьогорічні вибори Президента України досить дивні. По-перше – позачергові, по-друге – в умовах війни з Росією, по-третє – без тої гостроти, до якої звикли українці на виборах Президента. Ця відносна млявість кампаній супроводжується незадоволенням народу – часто можна почути думку, що вибирати нема з кого.
Якщо уважно переглянути список кандидатів у Президенти, який складається із 23 позицій, то частково можна погодитися – дійсно, вибирати доводиться з-поміж більшого та меншого зла. Але участь у виборах потрібно брати однозначно. Не йти на вибори, не голосувати – це діяти на руку Кремля та їхнім агентам і терористам, не зважаючи на те, чи ці агенти та терористи діють у Слов`янську чи у Трускавці. Якщо хтось спробує заперечити, що у Трускавці терористів немає, то відповідь буде такою – один є точно і це міський голова Руслан Козир, який здійснив терористичний акт супроти журналіста, а всі роблять вигляд, начебто нічого не сталося. Щодо агентів, то їхнім виявленням не нам, журналістам, займатися. Політтехнологи з РФ, які працювали спочатку на Р. Козира, а потім в Дрогобичі на М. Гука (а тепер, до речі, працюють на розкол України), самі свідчать, що гроші вони отримували в Росії. Так що тут і шукати довго не треба…
Отже, з цих 23 кандидатів ми обрали п’ять, про яких хочемо розповісти дещо більше, ніж про інших. Ці п’ять кандидатів, на нашу думку, стануть тими людьми, які отримають левову частку голосів наших земляків – трускавчан, дрогобичан, стебничан, бориславців, жителів району. Ось ці кандидати (в алфавітному порядку): Ольга Богомолець, Петро Порошенко, Юлія Тимошенко, Олег Тягнибок та Дмитро Ярош. Гадаємо, що наша ініціатива зробити репортажі, інтерв’ю та інші матеріали про роботу штабів та самих кандидатів знайде підтримку в таких людей як Катерина Сурма, Ігор Пілько, Руслан Крамар, Ростислав Афанасьєв, Олексій Балицький. Якщо такі матеріали будуть підготовлені до середини травня, то у наших читачів буде достатньо часу обміркувати, що ж за люди представляють цих кандидатів тут, на місцях.
Інші три кандидати, які також мають певну підтримку в нашому регіоні – це Анатолій Гриценко, Олег Ляшко та Сергій Тігіпко. Якщо їхні штаби діятимуть на Дрогобиччині, то не виключено, що інформація про діяльність цих штабів теж появлятиметься на «ТВ». Щодо інших 15 кандидатів, то, сподіваємося, вони матимуть змоги достукатися до сердець своїх виборців через інші Інтернет-ресурси та ЗМІ нашого краю.
Чому саме цих п’ять кандидатів, на нашу думку, мають найбільше шансів перемогти на Дрогобиччині? Перший чинник – проукраїнська позиція і активна підтримка Майдану. Другий – особиста харизма та широка соціальна база, на яку вони можуть опертися в нашому краї. Третій – ці кандидати явно не є технічними на відміну від близько половини списку всіх кандидатів.
Попри спільні ознаки є й відмінності, які показують, чим той чи інший кандидат може бути цікавий виборцю.
Ольга Богомолець, названа «ангелом Майдану», приваблює не тільки своєю таємничістю та добротою, а й шляхетним походженням (онучка славнозвісного академіка Богомольця) та щирістю. Та мінусом її є відсутність команди, а тим паче досвіду у політичних ігрищах.
Петро Порошенко як важковаговик української політики, сприймається багатьма як надія на стабільність. Його зв’язки із Заходом, а також вміння вирішувати конфліктні ситуації, ставлять його у становище явного фаворита цих виборів. Та мінусами Порошенка є його минуле, зокрема, робота в Кабміні Азарова, а також те, що він був одним із «любих друзів» президента Ющенка.
Юлія Тимошенко, яка чи не найбільше потерпіла від злочинного режиму Януковича, теж вважається однією з фавориток перегонів. Безсовісне ув’язнення та несправедливий суд над нею, боротьба Тимошенко проти зла в личині Януковича – це ті факти, які навряд чи хтось поставить під сумнів. Та мінуси є і в ЮВТ – це її оточення, а також нерішучість теперішньої влади (а Турчинов і Яценюк – це ж люди Тимошенко) у вирішенні ситуації в країні.
Послідовний націоналіст Олег Тягнибок показав виборчою кампанією 2012 року, що народ підтримує і його, і політичну силу, яку він очолює. Такий президент дійсно зможе забезпечити, щоб українці були господарями на своїй, Богом даній землі. Та оточення, а ще ряд скандалів, роздмуханих окремими ЗМІ, є однозначним мінусом для цього кандидата.
Щодо Дмитра Яроша, то цілком зрозуміло, чому він опинився у цій п’ятірці – через сильну радикалізацію українського суспільства. Безхребетність лібералів та демократів, розгубленість партій націоналістичного спрямування породили попит на радикальну силу, якою і став «Правий сектор». А те, що саме «ПС» переламав хід Майдану на Водохреща-2014, лише збільшило симпатії до цього руху. Однозначним мінусом, який зменшить кількість прихильників Яроша як кандидата, є явно мілітарний стиль та певна таємничість, з якою діє «Правий сектор».
Така коротка характеристика цих п’яти кандидатів є далеко неповною і явно схематичною і ми це прекрасно розуміємо. Та все ж гадаємо, що сам напрям, що обирати доведеться саме з цієї п’ятірки, нами визначено вірно. Якщо хтось думає інакше, то зазначимо, що ми поважаємо право кожного на вільне висловлювання і не діятимемо так, як теперішній мер Трускавця, який у місті-курорті займається тероризмом проти неугодного журналіста.
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень