Чи хочемо ми в Європу? Чи варто нам йти в Європу? Що таке Євросоюз – передове об`єднання демократичних держав чи масонська структура на зразок планованої ще «Протоколами сіонських мудреців» в ХІХ ст.? Чи потрібні ми Євросоюзу, а він нам? Що зміниться після підписання Вільнюської угоди про наміри/асоціацію? Хто винен, що ми ще не в Європі і чия заслуга, що розпочався якийсь прогрес? Що ми з того будемо мати і що втратимо?
Це далеко не повний перелік тих питань, які постають, коли обговорюється тема «Україна та Євросоюз». І однозначних відповідей немає. Але говорити варто, тим більша, що розуміння абсолютної більшості наших співгромадян, що ж таке Європа, напевно, бажає кращого. Для одних це геї та ювенальна юстиція, для других – демократичні вольності, для третіх – справжній рай на землі, для четвертих – утиски християн та заборона вільно висловлювати свої релігійні погляди, ще для інших – соціально орієнтовне суспільство, до якого варто прагнути.
І ось зараз Україна, західна частина якої становить власне центр географічної Європи, роздумує, чи варто їй єднатися з Європою політичною в якомусь шлюбі, причому шлюбі з розрахунку. Оскільки маємо альтернативу і то не одну (бути надалі нейтральною країною, або вступити у Митний союз, який так недолуго рекламує зараз Росія), то і постала потреба посилення просвітницької роботи серед населення, яку спільно можуть і мають проводити громадські організації та засоби масової інформації. І з цією метою нещодавно виник такий рух як «Народний контроль». З його ініціативи випущено брошуру «Обираючи Європу», в якій 10 статей окреслюють ту чи іншу проблематику, цікаву читачеві, який слідкує за євроінтеграційними прагненнями України. Двоє з десяти авторів цих статей були присутніми на засіданні круглого столу під аналогічною назвою («Обираючи Європу»), організованому відомим в нашому краї діячем Віктором Возняком.
Біля півсотні осіб зібралися в конференц-залі Палацу культури імені Шевченка у Трускавці, щоб висловити свою думку та послухати думки інших людей. Модератором зустрічі був депутат Трускавецької міської ради, журналіст Ігор Пілько, участь в ній взяли представники провідних ЗМІ регіону, а також такі люди як політологи Тарас Возняк та Юрій Танасійчук, депутати Трускавецької міської ради Андрій Кульчинський, Володимир Возняк, Богдан Габшій, Богдан Процишин, екс-мер Трускавця, голова ТМО Партії регіонів Лев Грицак, голова Асоціації «Нові Горизонти» Олександр Магльона, представники руху «Чесно» Руслан Солонець, Петро Хорт, Олена Дмитрієнко, екс-голова Дрогобицької РДА Михайло Кравець, депутат ЛОР Олесь Старовойт, викладач Києво-Могилянської академії Сергій Кисельов, о. Михайло Бучинський, директор Трускавецької дитячої школи мистецтв Ігор Нич, громадські діячі Дмитро Добродомов, Василь Лялюк, Олег Косик та інші. Хоча анонсувалася присутність ректора ДДПУ імені Франка Надії Скотної, та на захід не прибула ні вона, ні ніхто з обіцяних представників історичного факультету.
Зі всієї когорти виступаючих фактично мало хто сумнівався у тому, що Євросоюз Україні потрібен. Але не сліпо-зазомбовано, а з тверезої точки зору. «Зробимо перший крок, а що далі? Чи не буде це чергова поразка України?» – розмірковував Олесь Старовойт, депутат облради від «УДАРу», відомий нашим краянам тим, що балотувався в 2012 році по Дрогобицькому виборчому округу кандидатом в нардепи, хвалився високими рейтингами і потім зняв свою кандидатуру чи то на користь Ігоря Куруса, чи то на користь Романа Ілика, а недавно в облраді проголосував за «сланцеві угоди». Про труднощі на шляху до Європи на прикладі Польщі та Чехії, наших найближчих сусідів, розмірковував Юрій Танасійчук. До спортивних тем у контексті євроінтеграції, зокрема нещодавнього бою Кличка з Повєткіним, звернувся Віктор Возняк.
«Вважаю, що сьогоднішній круглий стіл є надзвичайно актуальний не тільки у зв’язку із запланованим підписанням угоди про євроінтеграцію України, але і для соціально-економічного, політичного та культурного розвитку Трускавця», – зауважив голова Трускавецької міської організації Партії регіонів Лев Грицак. Він звернув увагу присутніх на тому, що євроінтеграційні кроки були започатковані урядом Віктора Януковича ще в 2004 році, до Помаранчевої революції, і що зараз всім варто об`єднатися навколо цієї ідеї, щоб зробити велику справу. Але не всі опозиційні політики це розуміють, у тому числі і на місцевому рівні. Те, що євроінтеграційні наміри Україна робила ще в 2004, підтвердив і Михайло Кравець.
А отець Михайло Бучинський звернув увагу на ті речі, які є неприпустимими для нас як християн – схвалювання содомії та евтаназії, роздачу презервативів під приводом боротьби зі СНІДом, та інші виклики сучасної Європи. Не євровалюта головне, а євроцінності – так можна охарактеризувати зміст виступу редактора єпархіальної газети «Жива вода».
Підтримуючи думку отця Михайла Бучинського, хотілося б, щоб Європа, до якої всі прагнемо, не стала для нас тою мачухою, де виганяють людей за несплату чиншу, де забороняють християнські символи на монетах та у громадських місцях, де меншість диктує свою волю більшості. Якщо 47 мільйонів людей стануть європейцями і де-юре, і де-факто, то ці люди, тобто, ми з вами, українці, повинні самі вершити долю Європи, самі визначати, як нам жити і що робити. Але все це – питання, які за один раз не обговориш.
Здавалося б, «Народний контроль» мав би займатися не лише просвітницькою роботою щодо євроінтеграції України, а й контролем на місцях за діями влади. Та наразі маємо те, що маємо – лише цей круглий стіл. Втім, тема «Україна-Євросоюз» потрібна, нагальна, актуальна і навряд чи хтось зміг би краще організувати таку дискусію, ніж це зробив Віктор Возняк. Напевно, наступним кроком стане потужна інформаційна кампанія, хоча наших краян особливо переконувати не потрібно, бо тут, в Галичині – більшість за вступ України до ЄС.
Можливо, дискусія продовжилася за горнятком кави у «Шайбі», але це не означає, що вона не повинна продовжуватися на наступних подібного роду заходах. Бо show must go…
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень