Одразу констатую, я не фанат футболу і не збираюсь розповідати про перебіг матчів. Та все ж, як хвалилися українські чиновники, Євро 2012 стосується кожного українця, тому вирішив і я спробувати скористатися Євро. Якраз в часі цього футбольного дійства виявилась запланована поїздка до Львова, отож іду на вокзал в очікуванні дістатися Лемберга на прискорених електропоїздах, про які так розтрубила свого часу Львівська залізниця. А тут тобі на: електропоїзди не курсують через ремонт колії. Дивно!? Євро 2012 через тиждень завершується, а залізничники досі колію ремонтують. Відфутболюють пасажирів справді по-європейськи. Отож будучи відфутболеним, дістаюся Львова на маршрутці Трускавець-Львів. Вискакую на приміському вокзалі по природних потребах, аж тут черговий сюрприз – туалетна акція від Львівської залізниці. Йдеться про безкоштовні туалети на вокзалах. І знову брак креативу. Виявляється туалетний папір перейшов в розряд «цінних паперів». Ну не вміє наш брат довести справу до завершення. Хоча варто зробити декілька компліментів: відремонтували, пофарбували, змінили плитку, аж око радує. Проте і тут чергове футболення. Кабінки зуміли зробити таким чином, що зайти в них зайдеш, а вийти не так то і просто: щось постійно заїдає. Персонально мені довелося двох полонених визволяти з туалетно-вокзального полону.
Рухаюсь по Львову. Як завжди іду у центр пішки, бо трамвая годі було діждатись – чергова аварія, яку у притаманному для Львів’ян витриманому темпі вирішують комунальні служби. Іду й насолоджуюся євро-літом. По дорозі думаю відвідати один з фастфудів біля Університету. Підкріпився, розслабився і читаю усе, що потрапляє під руку. Ось мій чек. У ньому борщ, вареники і… пляшка оксамитового пива. Стоп! Пива не замовляв, оскільки спиртне взагалі не вживаю. Іду до касира. Спочатку та відхрещувалась, що не вона пробивала моє замовлення, далі після звірки пішла в атаку, мовляв випив, сховав бутилу і тепер висуваю безпідставні звинувачення. Лише після пред’явлення журналістського посвідчення вибачилась і повернула гроші за віртуальне пиво. Ось тобі «смачного», ось тобі євро-обслуговування.
Впорався зі своїми справами і вирішив усе-таки зробити спробу долучитися до футбольного фанатського руху, відвідавши львівську фанзону, все таки для мене це екзотика. На проході два кремезні міліціянти почали вимагати показати вміст сумки. Після побаченого пакетика з Макдональдсу щось довго радились і врешті озвучили свій месидж: «З’їдай все поза територією, тоді впустимо». Аргументи на кшталт того, що Макдональдс є офіційним спонсором Євро 2012 не спрацювали. Дивно за що менеджери цієї компанії гроші платять, якщо їхня продукція під час Євро є на рівні з вибуховими речовинами. Після стількох відфутболювань приймаю рішення на користь чісбургера і мандрую назад на маршрутку до Трускавця.
Оповитий спокоєм мандрів у великому автобусі «Ман» так і не сподівався, що буквально за мить Євро знову дасть про себе знати. Досі не розумію хто об’ївся чисбургерами: я чи автобус? Але останній за Сокільниками почав видавати специфічні звуки і в результаті заглух без подальшої перспективи руху. Водій – чесний трудяга пороздавав усім пасажирам гроші, мовляв, добирайтесь як хочете до того Трускавця і пішов лагодити машину. Дістатись домівки вдалося пізно увечері не за півтори години, а за 4 години. Іду рідним містом і насолоджуюсь: пусті вулиці і сквери, ніхто тебе не рухає, не чіпає, ніхто не матюкається і не п’є горілку, адже сьогодні грає збірна України! Іду і думаю: видно не дано мені бути футбольним фаном. Хоча без цього статусу є й свої бодай маленькі, але переваги.
Майкл Річчі
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень