Олег Бачинський – режисер, фотограф, засновник «Кіностудії «Провінція»» та «Галицької кіношколи». Це людина, яка живе своєю працею, не женеться за красивою картинкою, а за допомогою європейських методик виховує тих, які створюють українське кіно. У його школі діти є не тільки акторами, а й режисерами, операторами, сценаристами, продюсерами. Це справжня кіношкола, про яку Zmistovno.com.ua вирішили довідатись детальніше.
– З якого моменту почалось Ваше захоплення сферою телебачення?
– Напевно, з того моменту, коли батьки купили камеру. Добре пам‘ятаю: то була перша така плівкова камера «Зеніт». Відтоді я почав фотографувати. Потім все вийшло дуже несподівано. Навчаючись в університеті, почав писати сценарії для команди КВН. Коли в Дрогобичі відкрилося телебачення «Алсет»», то мене запросили працювати до цієї телевізійної команди. Взагалі, це був фурор, бо тоді телебачення було щось таке як «диковинка». Ми зробили гумористичну програму «Двері»(на фоні дверей стояв столик, хтось випадково заходив і ставав гостем, розказували гумористичні новини). Але шоу не приносило грошей, тому створили програму «Шанс»: у прямому ефірі вгадували дати (до прикладу, дата побудови Ратуші, дрогобицької вулиці). Передача набрала обертів, було багато замовлень та призів. Але саме тоді ми стали уже непотрібними. Я почав вести програму на радіо «Франкова земля». Згодом – працював на телестудії «Карпати» у Трускавці.
– Чи було корисним для вас навчання у школі телеканалу «Інтер»? Поділіться враженнями та емоціями.
– Зустрічаючись з режисерами, акторами, операторами, я зрозумів, що мені не вистачає освіти. Саме тому пішов в школу телеканалу «Інтер». Це були річні курси: я працював і паралельно вчився. Почерпнув для себе багато корисного.
Як відбувається навчання? Ви працюєте на такій базі і маєте майстер-класи по 10 днів щомісяця. Дуже корисним було те, що навчали нас кращі українські педагоги, іноземні актори, режисери.
– А коли ви започаткували кіностудію «Провінція»? Який секрет такого довгого її існування?
– Цей проект існує уже 20 років. Спочатку кіностудія «Провінція» була просто об’єднанням творчих людей. Це не були наймані працівники. Завдяки цьому нас не з’їла криза, ми не розпалися. Чому називається «Провінція»? На початках мені часто доводилось виїжджати у Київ, бо там були зйомки. Усі говорили нам, що ми приїхали з провінції. А так, як перша машина у мене була «Жигулі», то назву це закріпило остаточно.
– «Галицька кіношкола» була створена як освітній проект кіностудії «Провінція». Якими здобутками може гордитися ця школа?
– Коли у мене виникала ідея зробити навчальну базу, я звернувся до директора трускавецької школи. Вони запропонували зробити такий собі гурток. Згодом на базі цієї кіношколи було створене «Молодіжне телебачення Трускавця». Зовсім недавно відбувався проект «Про Трускавець». Діти брали серію інтерв’ю у музейних працівників, екскурсоводів.
На базі школи було відзнято промоційний фільм про курорт «Трускавець», короткометражну стрічку «Казка про будинок творчості» та художній короткометражний фільм «Історія однієї каблучки». Останній діти мали змогу побачити на великому екрані у кінотеатрі «Злата».
– Опишіть детальніше процес навчання. Учні якого віку відвідують школу?
– Почнемо з того, що ця школа в нашій країні є величезною утопією. Сучасна школа калічить дітей. Як працює наша освіта? Діти запам’ятовують інформацію і просто відтворюють її. Вчителі організовують постановку, роздають дітям оті листочки із сценарієм, всі красиві, все ідеально, всі аплодують. Кіношкола працює за іншим методом. Перед тим як це відкривати, я багато читав про освіту за кордоном. Тому в нас діти є творцями продукту: від написання сценарію до зйомок і монтажу. Вони вчаться працювати в колективі та створювати український продукт.
Щодо віку, то учнями школи є діти з 6 – 11 клас.
– Школу відвідують лише мешканці Трускавця? Коли починають формувати групи? Чи є конкурсний відбір?
– Нашими учнями є лише трускавчани. В Дрогобичі ми теж пробували організовувати таку школу, але не вийшло. Хоча зараз у місті існує кіношкола «Волонтерство». Але часу на неї у мене просто не вистачає.
Процес навчання розпочинаємо у вересні. Спершу приходить дітей 40-50. Всі ж хочуть бути зірками. У першому півріччі навчальний процес складається із майстер-класів та теорії, а от у другій частині навчального року іде розподіл за групами: «Актори». «Оператори», «Режисери», «Сценаристи». Ми запрошуємо фахівців з психології та інших дисциплін. Іноді відбуваються зустрічі з відомими у кіно- і телевізійній сферах людьми, які відпочивають у Трускавці. Як такого конкурсу при вступі немає, але ми задумуємось над цим.
– Як багато тих, хто продовжив розвиватися у сфері кіно, після закінчення «Галицької кіношколи»?
– Наші випускники вступають в університети навіть без урахування ЗНО(минулого року були такі випадки). І це породило великий ажіотаж цього року.
Фільм «Історія однієї каблучки» взяв участь у трьох фестивалях: «Київський», «Дніпропетровський», «Трускавецький». І, звичайно, на цих фестивалях були і викладачі, і декани університетів, які побачили потенціал наших студентах.
Цього року знімали українсько-литовський проект. Нашу школу запросили як акторів другого плану. Коли прийшли наші випускники, то настільки класно показали себе в кадрі, що їх взяли героями одразу після головних героїв. Також наші випускники мають велику перевагу – круте портфоліо для вступу.
– Чи плануєте організовувати нові проекти у майбутньому?
– Чесно кажучи, є велике прагнення це все закрити. Коли працюєш в структурі і маєш підпорядковуватися методикам, які неблизькі тобі – це важко. Можливо, треба просто відпочити. Можливо, організуємо щось нове. Все з часом. Хочу просто донести повідомлення талановитим дітям. Як правило, вони є дуже скованими та абсолютно не «пробивними». Через свій страх такі діти втрачають найцінніше – талант. Не бійтеся прийти і спробувати. Щоб досягти успіху треба просто перестати боятися і повірити у свої сили.
Розмовляла Анна Качмар, фото Христини Романчик, Змістовно
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень