Серед людей, які щороку приїжджають до Трускавця, є багато таких, хто завдячує нашому курорту та нашій унікальній «Нафтусі» не тільки добрим здоров`ям, але і життям. Серед них – пані Ольга Партицька, жителька Коломиї, яка починаючи з 1990-х років здійснює своєрідне паломництво до Трускавця. «Завдяки Трускавцю я живу!», – каже Ольга Іванівна. Тож їй слово.
– 
Народилася я в звичайній сім`ї, закінчила школу, пішла вчитися, вийшла заміж, працювала на відповідальній посаді – словом, ніби й нема про що розповідати. Щороку я проходила медогляд, ніхто ніякі діагнози мені не встановлював, всі казали, що я здорова. Та постійно мене турбувала підвищена температура – 37,4 – 37,5, і я відчувала, що щось зі мною не те. Але в нас мене підліковували антибіотиками і так воно тягнулося.
В один прекрасний день 1991 року зі мною стався приступ. Чоловік мене відвіз зробити аналізи – і всі взялися за голову. Потрібно було терміново робити операцію, і чоловік негайно відвіз мене до Києва. Одразу я потрапила на операційний стіл. Знаменитий професор Возіанов сказав, що одну нирку потрібно видалити, що і зробили. Натомість у другій нирці виявили два камені по2 см.
Виписали мене з Києва додому, треба було ще пройти реабілітацію. Отримала я путівку і перший раз у своєму житті поїхала на курорт. Оскільки я працювала в галузі сільського господарства, то відповідно відправили мене в наш галузевий санаторій для працівників сільського господарства – «Карпати». Тоді він ще будувався, розбудовувався, це було далеко не те, що тепер. Звичайно, що пам’ятаєте ті часи – було нелегко.
Оскільки я була майже зразу після операції і медичні процедури були протипоказані, то я ходила пити водичку і потроху оживала. Пройшло півроку і чоловік знову везе мене в Київ, бо планувалося, що треба буде робити другу операцію на нирці. Почали обслідувати – виявилося, що мої камені значно зменшилися у розмірах – від2 смдо0,5 см. Правда, коли я пила «Нафтусю», то з мене дуже сильно йшов пісок. В мене були уратні камені, а «Нафтуся» дуже добре їх розчиняє. Розчиняє вона, звісно ж, і оксалатні, а про фосфатні то я не знаю. Пісок з мене йшов дуже сильно, можна сказати – сипався. Відчуття неоднозначні, але я відчувала, що воно йде мені на користь.
І так другу операцію я вже не робила. Через якийсь час поїхала я знову в «Карпати», тоді вже відкрили спальний корпус – і потрапила до лікаря Марчук Нелі Володимирівни. Це дійсно Лікар з великої літери, Лікар від Бога. Я розказала їй все, розповіла всю свою історію і почали ми лікуватися. Приїжджаю додому – а мене не впізнають. Я й сама відчуваю, що моє здоров`я значно покращилося. І від того часу два рази на рік я приїжджаю до Трускавця.
В ті часи ще не можна було купити комерційну путівку, як зараз кажуть, за готівку. А не завжди «Карпати» вигравали на тендерах, бо інші санаторії ставили трохи нижчі ціни і вигравали тендер. То за всі ті роки я була на лікуванні і в інших санаторіях Трускавця. Була я тоді в «Рубіні», «Алмазі», «Каштані», «Весні», «Кристалі». Згодом вже можна було спокійно купити путівку за гроші, то я відтоді їжджу в «Карпати».
Ви знаєте – мені тут подобається все. Всередині гарно, номери зручні, лікарі та медичний персонал стали як рідні. Харчування – прекрасне. А вийдеш на територію – душа радіє. Особливо зранку як встану і вийду – рай та й годі!
Недоліки завжди можна знайти всюди, якщо поставити собі таку ціль – шукати щось недобре. У мене ж ціль – повернутися звідси здоровою. Зараз я складаю свою пенсію і так розраховую кошти, щоб обов’язково поїхати в Трускавець. В 2009 році почалася так звана «епідемія» свинячого грипу. З Трускавця тоді всі їхали геть, а я навпаки їхала сюди. Бо з самого початку знала, що це тільки політика. І від цього я виграла, бо тоді були суттєві знижки. Зараз теж я приїхала, бо в санаторіях є знижки. Для мене головне – здоров`я, воно найвище благо для людини.
Кілька слів хочу сказати і про керівника санаторію «Карпати» Лева Грицака. Завжди коли я приїжджаю в санаторій, то ми спілкуємося на різні теми. Це дійсно господар, ґазда від Бога. Давніше трохи у вікна дуло, то Лев Ярославович і каже мені: «Ольга Іванівна, наступного разу Ви приїдете і побачите, що цього вже не буде!». І дійсно, поміняли вікна в номерах – і економія пішла, не треба вже повітря гріти, і нарікань жодних. А як облаштували Зимовий сад! А яка екзотика в парку біля санаторію! Мене питають – що то за квіти такі дивні, що то за кущі? А я відповідаю: «То хіба Лева Ярославовича треба запитати, як називається ця краса і звідки вона».
А місто як розбудувалося за нього, як розквітло. Це прекрасна людина, таких керівників і треба в нашій державі побільше, щоб вийти з того становища, в якому ми зараз…
Приїжджаю я в Трускавець як до себе додому. Як маю вже їхати до Вас, то перед моїми очима всі ті люди, з якими я тут знаюся, аж серце щемить. Мало хто знає, що тут, у Трускавці є унікальна діагностика роботи нирки – це тільки тут є такий апарат і в Києві, більше ніде в Україні нема. І коли я приходжу в курортну поліклініку на це обстеження, то вже мене там теж всі знають, вітають. Якби не Трускавець, то мене, може, вже й не було б на світі. Знаєте, кажуть, що з одною ниркою живуть десь так біля десяти років. А мені ще треба допомогти дітям, онучкам. Завдяки Трускавцю я не є на діалізі – і Богу дякую за це. Вдома п`ю спориш, стараюся поменше вживати в їжу маринованих огірків та помідорів, поменше м`яса. Але знаю, що тільки завдяки Трускавцю та чудодійній «Нафтусі» я зараз з Вами спілкуюся…
***
Ольга Іванівна Партицька – дивовижна жінка. Від неї віє такою позитивною енергетикою, такою любов`ю до людей та навколишнього світу, що аж не хочеться припиняти нашу розмову. Поза цим матеріалом залишається багато думок Ольги Іванівни щодо теперішньої політичної ситуації в Україні, щодо нашого минулого, сьогодення і майбутнього. «Народ має контролювати владу, а не політики одні одних. Ми повинні навчитися жити без брехні, повинні усвідомити кожен свою місію», – ці мудрі слова Ольги Партицької не можуть залишити нікого байдужим, бо вони – vox populi, голос народу.
Навіть на курорті пані Ольга не може сидіти без діла – вишиває дуже красиву картину. Гостю, котра в «Карпатах» відпочиває вже тридцять перший раз, у санаторії знають, люблять, поважають. І кожному радісно від усвідомлення того факту, що наш курорт, наші оздоровниці, наш медичний персонал, і, звичайно ж, наша чудодійна лікувальна «Нафтуся» дають такий прекрасний ефект – продовжують і покращують життя людей, наповнюють його змістом.
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень