Народився 15 серпня 1894 року в селі Куровичі під Львовом, в сім’ї священика. Після закінчення початкової сільської народної школи навчався у Львівській гімназії, яку закінчив 1915 року. Під час Першої світової війни мобілізований до війська, перебував в італійському полоні (1916-1919).
Із 1920 по 1924-й працював на фірмі «Сільва пляна» бориславського нафтового товариства «Нафта».
1920-го одружився з донькою головного лісничого в Бориславі Михайла Осецького – Поліною.
1924 року вступив до Бориславської крайової гірничо-вертничої школи. З 1926 до 1927-й – працював оператором газолінового заводу «Нафта» в Бориславі.
1928 р. вступив до Львівського університету на філософський факультет, рік провчився на природничому відділі, а потім перевівся на гуманітарний, який закінчив 1932. Наступного року склав екзамен на ступінь магістра німецької філології. У 1932-34 рр. – вчитель німецької мови державної школи в Станіславові. За патріотичні настрої звільнений з посади. 31934-го вчитель німецької мови державної гімназії їм. Ст. Конарського в Ряшеві (зараз Жешів – Польща). Саме там підготував підручник німецької мови, доля якого невідома.
У гімназії Омелян Стоцький працював разом із сином Івана Франка Тарасом. Тарас Франко викладав латину і гімнастику. Постійні контакти з ним мали великий вплив на майбутній світогляд Омеляна.
У 1940-42-х роках працює в ряшівському машинописному бюро, а потім (до 1944) — в такому ж бюро міста Львова.
З наступом радянських військ Омелян Стоцький із сім’єю виїхав до Австрії. Там йому довелося закінчити молочарську школу, бо треба чимось заробляти на життя, працював лаборантом приватної молочарні.
1945 р. в Австрію ввійшли радянські війська. Звичайно, можна було податися далі на Захід, але на сімейній раді вирішено повернутися додому.
Коли у червні 1945 року вони прибули до Борислава, О. Стоцький вимушений був пригадати свої гірничі знання. Із 8 серпня 1945 до 22 січня 1949 р. він – директор, головний інженер газолінового заводу № 10 тресту «Укргаз» у Східниці. За цей час фактично підняв з повоєнної руїни завод і вивів його у ряд прибуткових. Проте партійні чиновники понижують його в посаді і з травня 1949 року він працює на п’ятому нафтопромислі тресту «Бориславнафта» у Східниці – спочатку майстром підземного ремонту, а потім (1953-54) техніком з газу і врешті – лаборантом. З цієї посади 1956 року пішов на пенсію..
Незреалізований у трудовій діяльності особистісний потенціал О. Стоцького шукав виходу. В молодості О. Стоцький був талановитим піаністом. До того ж, володів п’ятьма мовами.
На пенсії він повертається до свого давнього захоплення: часто сідає за рояль, дає приватні уроки гри. Багато грає, пробує складати мелодії вальсів.. Відтак починає навчати музики східницьких дітей. Однак Стоцьким опанувало нове захоплення, яке стало змістом і метою усього подальшого його життя.
Тоді, в другій половині 1950-х, поставив собі запитання: чи може вода зі східницьких джерел із запахом сірководню бути «Нафтусею»? Він знав, що віддавна мешканці Східниці, які відчували болі в печінці та нирках, вживаючи ці води, почували себе краще. Тепер він хотів довести, що це дійсно так, і розпочав довгу та копітку працю Ця праця сумлінного дослідника згодом переросла у справжню боротьбу з чиновниками, яка закінчилася перемогою Омеляна Стоцького. Вчиться сам: опановує геологію, хімію, медицину, курортологію. Скільки він сам сходив східницьких стежок, скільки взяв проб – не злічити.
8 лютого 1968 фахівці Львівського медінституту подали позитивні висновки про придатність східницьких мінвод для лікування хворих людей.
9 січня 1976 р. Постановою Ради Міністрів СРСР Східниця отримала статус Всесоюзного курорту.
З листопада 1977 Колегія Міністерства геології СРСР нагороджує О.Стоцького дипломом та нагрудним знаком «Першовідкривач родовищ».
Омелян Стоцький і надалі знаходив нові джерела, поклади лікувальних грязей. Будує плани розвитку селища та перспективи Східницького курорту. Пише книгу про курорт Східницю. З палицею в руках та польовою торбинкою ходить горами, щось шукає, обмірковує. Проте хвороба обмежила здійснення всіх намірів цієї невтомної людини.
10 січня 1979 року Омеляна Стоцького не стало. Похований на Східницькому кладовищі.
Роман Тарнавський, краєзнавець, газета «Нафтовик Борислава»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень