Звістка про те, що завідувач відділом освіти Трускавецької міської ради Орест Павлович Лобик написав заяву на звільнення, нікого дуже не здивувала. Особливо якщо дивитися на цю подію в контексті масової люстрації зі сторони прокозирівського оточення. Головний освітянин міста, який був призначений на цю посаду ще Богданом Матоличем, був обличчям трускавецької освіти, її брендом. Не завжди, можливо, найкращим, бо в освіті, як і в інших сферах, є певні проблеми, непорозуміння, тертя, та все-таки…
Не він перший, не він останній. Саме так коментують написання заяви за власним бажанням Орестом Лобиком наближені до мера Козира люди. А дійсно, пішли ж бо без бою вже кілька осіб, непоганих професіоналів. Вони знайдуть своє місце в цьому житті, дехто вже знайшов, бо в країні дефіцит на хороших спеціалістів. Та от кого поставлять на місце цих людей чи вже поставили?
Без зайвого шуму чи істерики розберемося спільно – хто пішов, а хто прийшов. Першою жертвою нової команди став В’ячеслав Умнов. Його дехто вважає дивною людиною через поетичну душу, схильність до віршування, колекціонування предметів, які для інших не є цінністю. Як про вчителя про В’ячеслава Васильовича відгукуються найкраще, принаймні особисто мені не доводилося чути жодного кривого слова проти цієї людини щодо педагогічної справи. Проте у відділі захисту прав споживачів він не дуже себе проявив, та й не було достатніх важелів впливу, щоб боротися із недобросовісними підприємцями, частина з яких прорвалася у фронтовому порядку до влади в нашому Трускавці.
Та швидше за все зовсім не професійні якості стали причиною звільнення В’ячеслава Умнова. Він разом з колишнім начальником інформаційно-аналітичного відділу Трускавецької міської ради Олегом Блажівським ще перед виборами був обраний за одну з головних мішеней прокозирівської газети “Джерела Трускавця. “Зрі в корень”, як казав Кузьма Прутков, а корінь тут такий, що після від’їзду за кордон на початку третього тисячоліття редактора цієї газети Любомира Поливки газету було роздержавлено і пущено у вільне плавання. І, мовляв, вини Умнова тут є дуже багато, бо замість допомагати дружині пана Поливки Тетяні Татомир, В’ячеслав Васильович зайняв іншу позицію.
До речі, про вищезгаданих Татомир та Блажівського. Тетяна Татомир нещодавно виграла конкурс на посаду провідного спеціаліста відділу культури міської ради. Це місце стало вакантним після того, як не захотіла працювати в козирівській обоймі дійсно прекрасний спеціаліст Зоряна Петрас. Пані Зоряна тепер працює в санаторії “Карпати”, а Тетяна Євгенівна приміряє на себе нову роль. Кажуть, що ненадовго – підівчиться роботи у завідувачки Світлани Ковальчин та й може стане на її місце. Але наскільки це правда – побачимо.
Стосовно Олега Блажівського, який є родичем заступника генерального прокурора України Євгена Блажівського, то більш скромної, виваженої та спокійної людини я не зустрічав. Але, як і у випадку із Умновим, його чекало неминуче скорочення. “Подавайте документи на конкурс, можливо і пройдете”, цинічно заявили колишньому помічнику мера Лева Грицака. Та навряд чи спрацювався б Олег Іванович із теперішньою козир-вумен трускавецької журналістики Валентиною Гук – не могла вона спрацюватися з колективами ні в “Франковій криниці Підгір’я”, куди із жалю взяв її Лев Грицак у час вигнання з посади її чоловіка Миколи Гука дрогобицькими депутатами, не захотіли категорично бачити її у своїх лавах ні на дрогобицькому радіо, ні в одній із дрогобицький газет, та навіть у тих же “Джерелах Трускавця” не було все так гладко у взаємовідносинах пані Валентини з головним редактором. А можливо, це плітки…
Отже, Олег Блажівський, як і В’ячеслав Умнов, вже теж не працює в трускавецькій мерії, займає тепер Олег Іванович посаду заступника директора санаторію “Віктор”. Посаду заступника директора санаторію, але вже не “Віктора”, а “Карпат”, займає і колишній генеральний директор КП “Наше місто” Олексій Балицький, якого виборці обрали захищати їхні інтереси в обласній раді. Причина, чому Олексій Михайлович пішов із комунального підприємства, достатньо банальна – він не захотів бути слухняним виконавцем волі Руслана Козира щодо доведення “Нашого міста” до банкрутства. Але нічого, знайшовся слухняний пан Копко, який робить все так, як це вигідно новому меру, навіть доступ до всіх документів в тому числі і конфіденційних, забезпечив він для по сторонніх осіб – юриста та бухгалтера з фірми Руслана Козира “Арко”. А чому б і ні, якщо шеф цього вимагають?
Не можна не згадати і про факт переходу на роботу у Дрогобич колишнього керуючого справами міської ради Ігоря Петранича. Він, до речі, теж працював в міській раді ще з часів Богдана Матолича і навіть за часів найгірших політичних та господарських воєн і протистоянь до нього претензій не виникало. “На посаду керуючого справами ТМР пропонується Олег Мирославович Ковальчин, а Ігор Михайлович Петранич займе не менш важливу посаду”, цинічно було заявлено на одній із сесій Трускавецької міської ради. Ігор Петранич тепер є головним архітектором, але не в Трускавці, а в Дрогобичі – там його професійні якості оцінили значно достойніше, ніж в Трускавці, де пропонувалося попрацювати в одному з відділів.
Тіні зникають опівдні, як гласить назва одного фільму, та в Трускавці тіней Грицака команда Козира боїться і опівдні, і серед ночі. І не лише тіней, а й духу Лева Ярославовича, і нових дверей, які він встановив у міській раді, і всього, що нагадувало б про його присутність. Тільки не задумується пан Козир, що колись його наступники не менш ревно старатимуться стерти з пам’яті, із книги трускавецької історії той ганебний період, коли йому довелося урядувати. Та тільки історію не варто стирати, на ній бажано вчитися, а помилок у Руслана Ярославовича за чотири місяці набігло може й більше, ніж у Грицака за вісім років.
Не лише керівники управлінь та відділів стали мішенню для нового мера та його оточення. Пішов із займаної посади Василь Стечкевич, який очолював Управління житлово-комунального господарства та будівництва, його місце посів Юрій Терлецький. Побачимо, які ж будуть успіхи тепер на цьому поприщі. Але якщо в УЖКГіБ залишилися працювати хоча б рядові працівники, то цього ніяк не скажеш про колишній відділ екології, рекреації та туризму. “Виїли”, бо іншого слова важко підшукати, Михайла Слободяна, Василя Крука, а спеціаліст із десятирічним стажем роботи Наталія Кобись не пройшла по конкурсу. На черзі одна із молодіжних служб.
Щоправда є й винятки – залучивши юриста, піднявши розголос на всю область, не допустила свого незаконного звільнення головний редактор міського радіо Світлана Марецька. Але не всі такі борці, як вона…
Та повернемося до Ореста Лобика, бо ліричний відступ явно затягнувся у часі та просторі. В часи, коли мером Трускавця був Лев Грицак, Орест Павлович не раз потрапляв під нищівний приціл опозиційної преси, особливо в останні три – чотири роки. В чому лише його не звинувачували – у відмиванні коштів, у завищених кошторисах на реконструкцію басейну ДЮСК “Спортовець”, тенісних кортів та шкільних стадіонів, у лобіюванні своїх людей на постачання продуктів до шкіл та садочків, у хамському ставленні до вчителів. Та коли Орест Павлович у понеділок, 14 березня цього року, прощався з вчительськими колективами шкіл, коли забирав свої речі з відділу освіти, то вчителі, співробітники, чиновники з сусідніх кабінетів плакали з жалю, що такий керівник покидає відділ освіти. А хіба міг він інакше зробити, коли так званий гуманітарний заступник Валентина Бодак привселюдно заявила, що за ним “тягнеться шлейф недобрих справ”? Хіба міг спокійно дивитися чи навіть брати співучасть у нищенні трускавецької освіти, яке проводиться тепер під брендом “оптимізації” і якому оцінку дадуть вже пізніші покоління, а не ми?
А щоб не бути голослівним, давайте перерахуємо дійсно ті позитивні факти, які реально мали місце в трускавецькій освіті за часів, коли нею керував Орест Лобик. І побачимо, що це реальний позитив на відміну від міфічного “негативного шлейфу”.
Отже: збереження мережі шкіл та класів у Трускавці; відстоювання інтересів освітян, дітей, батьків як перед міською владою, так і на рівні області; реконструкція харчоблоків, спортзалів, котелень, приміщень освітніх установ; пророблено колосальну роботу з енергозбереження, замінено вікна та двері у школах та дитячих садочках на металопластикові; харчування у дошкільних установах у Трускавці – одне з кращих по Україні та найкраще в області; зроблено ремонт фасаду Будинку учнівської творчості, БУТ став осередком дозвілля дітей та молоді, створено та покращено всі умови для цього включно із облаштуванням туалету всередині приміщення (за часів Матолича сортир знаходився на вулиці); введено в експлуатацію найкращий в області басейн; трускавецькі діти займають перші та призові місця по навчанні, фізичній культурі тощо; кожен вчитель чи батько міг звернутися безпосередньо для вирішення наболілих проблем до Ореста Павловича; Трускавець – одне з небагатьох міст, де не виникає проблем із влаштуванням дитини в дитячий садок; за часів Ореста Лобика на посаді начальника відділу освіти Трускавець став ще й академічним містом – відкрито філію МАУП та біологічний факультет ДДПУ. І це далеко не повний перелік всього того позитиву, про який знають всі в місті, та тільки не знає наша влада.
Розмовляю із окремими вчителями СШ № 1, СШ № 3, СШ № 2-гімназії. Більшість із вчителів жалкує, що Орест Лобик пішов, хоча, звичайно, не всі. Причини цього кроку вчителі називають різні – особиста помста п. Лобику депутатів “Чапський – Кульчинський” і компанії взамін за підтримку курсу нинішнього мера (завтрашнім його назвати язик не повертається), праця дружини Ореста Павловича Галини Татаревич в газеті “Франкова криниця Підгір’я” у виборчий період, інтриги навколо землі біля БУТ, яку не хотів віддати Орест Лобик невідомо кому і невідомо з якої причини. А ще в освіти тепер планують забрати котельні, зокрема ту, що біля “Спортовця”, передадуть її у відання нового КП “Трускавецьтепло”, а вже Руслан Крамар знатиме, що з нею робити. А ще говорять, що Лобик міг би бути, якби прийшов на поклін до Козира і покаявся, що був у команді з Левом Грицаком. Та от чесні люди чомусь воліють втратити роботу, ніж каятися в подібному, фахові працівники чомусь не дуже рвуться в козирівську команду, а наспіх роблені заміни не перебивають кадрового голоду, радше навпаки.
Якщо подивитися, хто приходить на місце колишніх управлінців, стає жаль страчених можливостей та втраченої перспективи – не тієї, яка була, а тієї, яка ще в майбутньому. Коли в сусідів прогрес – у нас регрес, коли в інших покращення – в нас “оптимізація” з сумними наслідками, коли в інших розвиток – у нас занепад та спустошення.
Виконувачем обов’язки завідувача відділом освіти ТМР наразі є заступник О. Лобика Надія Сенишин. Та її кандидатуру ніхто серйозно не розглядає, посаду головного освітянина приміряють депутату Володимиру Чапському, який, щоправда, виявляє небажання повертатися в освіту, говорять і про зятя заступника начальника ДПІ в Бориславі, який є депутатом-підприємцем. Та хто б не обійняв цю посаду, навряд чи варто сподіватися на покращення в трускавецькій освіті. Школи та садочки повинні чекати тотальної економії, скорочень вчителів та вихователів, урізання по всіх видатках. Якщо Руслан Козир знайде для керівництва освіти такого собі “Теодозія Копка № 2”, то освітянам можна буде тільки поспівчувати. Але навряд чи вчителі так відразу будуть здаватися, не на тих напав пан Козир і дуже швидко забув слова своєї вчительки з інавгурації (а може після виборів нікого і слухати не варто і пам’ятати таке не потрібно?).
Буря кадрових змін не вщухне з відходом з владного олімпу Трускавця Ореста Лобика. Всі, хто працює в кабінетах мерії ще з часів Лева Грицака, дрижіть та тремтіть, грядуть оптимізація, перевірки з аудитами, з’являються нові кадри, вірні та віддані мао-цзедунівці, чи то пак козирівці. Фронт змін наближається, фронт боротьби чесної влади проти заможної громади неухильно охоплює все нові та нові позиції. І якщо ви не цікавитеся цими подіями, війною мишей та жаб, яку описували ще давньогрецькі драматурги та байкарі, то не варто думати, що вас оминуть чи не зачеплять всі ці пертурбації. Все погане ще тільки попереду, а доброго чомусь ніяк не видно, як би не приглядався до дій нової влади з побільшуючим склом. І заява на звільнення Ореста Лобика ще дужче впевнює нас в тому, що тепер ще не так погано, що буде ще дуже погано, нестерпно погано і ще набагато гірше. Поки такі люди як Козир будуть мерами в Україні.
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень