Останній Дзвоник в СШ № 2-гімназії міста Трускавця (фоторепортаж)

Цього року Свято Останнього Дзвоника у Трускавці було дійсно незвичайним. Оригінальністю порадувала погода – вже давненько в цей пам’ятний для випускників день не була вона такою прикрою. І хоча кажуть, що в природі нема поганої погоди, але стояти під проливним дощем на шкільному подвір’ї в НВК «СЗШ № 2-гімназії» м. Трускавця не ризикнули, тому провели урочистості Останнього Дзвоника в приміщенні великого залу ДЮСК «Спортовець».

В адміністрації навчального закладу врахували помилки двох останніх років, коли свято затягалося на дві години, а то й більше, тому провели свято оперативно, вклавшися в одну годину. Та від того не програв ніхто, адже залишилися найцікавіші та найпотрібніші моменти сценарію – привітання керівництва міста, освіти, школи, благословення на добру путь і, звичайно ж, символічне прощання зі школою – цього разу словами «До зустрічі!». Адже покинувши шкільний поріг у якості учня, багато випускників знову переступатиме його в майбутньому вже в іншій іпостасі – хто як батько чи мама, хто як вчитель, а хтось і як представник влади.

Тепло привітали присутніх зі шкільним святом заступник міського голови Петро Нестерівський, начальник міського відділу освіти Михайло Шубак, директор школи Роман Гудзеляк. Слово мав і голова Спілки художників Трускавця Олег Олексин – тут доречно буде сказати, що СХТ подарувала для школи-гімназії прекрасні картини трускавецьких художників, які прикрашають шкільні стіни та сприяють естетичному вихованню молодого покоління. Благословив зібраних настоятель церкви святого Миколая отець-декан Петро Івасівка, натомість отець-вікарій Василь Нестер окропив всіх святою водою.

Школярі блискуче виконали танцювальне попурі з популярних мелодій («Чі-хуа-хуа», «Макарена», «Паті фо’ еврибаді-денс» від «Бурановських бабушек», «А я такая вся Дольче-Ґаббана» та інші), що викликало захоплення глядачів. І від шалених сучасних ритмів одразу перейшли до романтики – танцю випускників з батьками та вчителями. Матері кутиками хустинок витирали сльози, вчителі теж, та й випускники виглядали дуже вже зворушеними. Закінчилося свято теж традиційно – проходженням попід материнські вишиті рушники, що має символізувати благословення батьків на щастя, на долю, на все дороге нам до болю.

Кажуть, що дощ символізує багатство т. З іншої сторони дощ є символом життя, адже земля та і все живе на ній потребує живодайної води. Тому нехай усміхається доля і тим, хто покидає стіни школи, і тим, хто продовжить навчання. Бережіть себе, діти, під час канікул. Щасти Вам на життєвій дорозі, випускники-2013.