Курорти померли. І мова не лише про Україну. Кордони закриті, і ніхто зараз при найбільшому бажанні не поїде у Відень-Прагу-Будапешт, у Святу Землю чи до Риму. Бо коронавірус. Бо карантин. Бо небезпечно. Бо просто закриті кордони.
Внутрішній туризм в Україні теж заборонений. Через коронавірус та карантин як мінімум до 3 квітня (а можливо набагато довше) не їздять електрички та поїзди, не їздять автобуси міжміські та приміські. Людям не радять з дому на вулицю виходити, не те що їхати на відпочинок.
Тож туризм в Україні вмер, і туристичні та курортні міста стали найбільшими потерпілими в цій державі. Оговтаються Київ та Чернівці, відійдуть від шоку Дніпро та Харків, запрацюють Львів та Тернопіль. Українське село отримає новий шанс на відродження, бо люди нарешті зрозуміли, що продукти насправді набагато важливіші від ювелірних виробів чи декоративних штучок з-за кордону. А от курорти оклигають не скоро.
Кожне з курортних міст розглядатиме свою тактику повернення до нормального життя. Гірськолижним легше, бо до нового сезону ще є час. Приморським теж, бо літо прийде, а за кордон їхати буде все ще страшно. Бальнеологічним, де є цілющі води та хороша медично-діагностична база, буде трішки легше, ніж просто туристичним, де є тільки гарні об’єкти та пам’ятки. Причина проста – люди зрозуміли, що здоров`я важливіше, ніж відпочинок.
Але є інший фактор, який обов’язково слід врахувати – після карантину люди в більшості своїй стануть бідні, як церковні миші. Бо хтось втратить роботу, хтось бізнес, хтось змушений буде погодитися працювати за значно нижчу зарплату в час, коли ціни зростуть, а долар перевалить поза 30.
Який план дій має виробити кожен курорт? Є купа липових «експертів» та чимало реальних фахівців, які працюють маркетологами, менеджерами, які займають важливі керівні посади у оздоровницях, органах державної чи місцевої влади. Свої пропозиції даватимуть політики, економісти, депутати та коментатори «диванної тисячі». Дозволю і я вставити свої символічні 5 копійок – як людина, котра працювала і менеджером в готелі, і в інформаційному просторі, і в партійних структурах, зрештою, і вчителем. А вчитель ніколи не перестане вчити, якщо в нього хоч раз було таке покликання.
По-перше, курортам потрібно використати досвід нещодавніх криз. 2008 – світова фінансова криза, 2009 – свинячий грип, 2014 – Революція Гідності та початок війни, 2018 – введення воєнного стану. Тоді курорти теж порожніли, але ненадовго і не повністю. Тоді керівники курортів та оздоровчих закладів діяли хто як міг. Потрібно підняти власні записи за ці періоди та подивитися що з цього досвіду може придатися на травень-червень 2020-го.
По-друге, слід повністю забути давні образи, війни та перестати перетягувати ковдру на себе. Кожен, хто чинитиме так, подібний мародеру. А за мародерство – розстріл. Яким чином може підсилити привабливість курорту критика на адресу сусіда чи негатив щодо інших міст? Маємо бути як ніколи одностайними, що НЕГАТИВУ – НІ! За фейкову інформацію треба бити всіма можливими способами. За брехню та наклепи – суспільний остракізм. Якщо ж таким займаються працівники на курорті – їх треба не просто позбуватися, а ще й зробити так, щоб вони більше ніде не змогли знайти роботу.
Третє. Замість безглуздої критики на чию б то не було адресу (Президента, міського чи селищного голови, власника чи керівника готелю, санаторію, відпочинкового комплексу) – подавайте реальні пропозиції. Кожен керівник має зібрати людей зі свого оточення, яких він небезпідставно вважає розумними, і провести з ними нараду методом мозкового штурму. Потрібно занотувати навіть найбезглуздіші пропозиції. І проаналізувати що, коли та як можна застосувати. І не боятися ділитися добрими порадами з ближніми.
По-четверте, критичні періоди завжди треба пережити з честю. У кожного напевно є акумульовані кошти. Кожен прорахує як можна скоротити видатки. Але не за рахунок справжніх фахівців. Затягування пасків та розумні інвестиції дозволять ефективно розпорядитися наявним фінансовим ресурсом. Люди, які приручили інших людей, повинні усвідомити свою відповідальність за них. А ще відмовитися від відпусток та відпочинку, щоб поставити на ноги своє підприємство. І бути лідером, а не авторитарним зацофаним дядьком, який свою власну думку ставить вище за поради фахівця.
П`яте. Реклама. Ринок рекламних послуг обвалився. І навряд чи ефективно буде витрачати кошти зі своїх і так скупих засобів на теле-, радіо- чи глянц-рекламу. Якомога потужніше треба використати порівняно недорогу і доступну Інтернет-рекламу, яка може охопити широку аудиторію. Зрештою, теж потрібно визначитися з аудиторією – хто наш потенційний клієнт. Бо для 5-зіркового санаторію він один, для бюджетного санаторію інший, для готельчику на 15 місць ще інший.
Шосте. Фраза, що мерця треба підняти з труни означає не що інше як відродити померлий бізнес. Він не буде прибутковим в найближчі місяці чи роки, він потребує чимало додаткових вливань, але його треба воскрешати. Гучні високопарні фрази про соціальну відповідальність бізнесу власників оздоровчо-відпочинкових закладів не зачеплять за живе, зате вплине логічне пояснення, що не можна здаватися і просто так відмовлятися від твореного роками дітища, не можна опускати руки. Бізнес пережив 1990-ті, світову фінансову кризу 2008-го, переживе і Covid-19. Місцева влада, в якій до речі підприємці часто представлені досить непогано як депутати, має обдумати як допомогти бізнесу не згортатися, а продовжувати працювати.
Сьоме. План дій має бути виписаним роздрукованим документом з чітким алгоритмом і його треба дотримуватися всім підписантам. Має бути вказаний відповідальний, виконавець, автор ідеї, особи, через які можна впливати. Наприклад, в цьому питанні нам може допомогти голова ОДА, в іншому нардеп, а в третьому кум міністра, який одночасно є кумом власника такого-то готелю. На війні всі засоби годяться, а це війна священна – за виживання курорту. Тож не треба гребувати особистими зв’язками, партійними каналами, прихильністю олігарха чи власника телеканалу. Якщо справа піде на користь курорту – всі методи дозволені.
Восьме. Можливість часткового перепрофілювання. Санаторій окрім надання повного пакету послуг може стати готелем для одних, закладом харчування для других, клінікою чи лабораторним центром для третіх, в тому числі й для місцевих. Один поверх готелю середнього рівня може стати гостелом, ресторан може стати кав`ярнею, а конференц-сервіс може набути другого дихання.
Дев`яте. Податки мають платити всі. Не таємниця, що в туристичних та курортних місцевостях є ділки, які мають надприбутки і не сплачують жодних податків, не несучи жодної відповідальності. Особи, які мають у власності по декілька чи по декілька десятків квартир, куди селять відпочивальників. Особи, які таксують і одночасно отримують допомогу з безробіття. Зазивали-маклери на вокзалах. Стихійні торгівці. Потрібно виробити механізм як змусити платити податки всіх. Спочатку добровільно, методом роз`яснювальної роботи. Потім штрафами та жорсткими санкціями. Хто в складний для курорту й держави час обманює її, той її грабує, той мародер. Хто уважно читав пункт другий, то там вже писалося, що за мародерство – розстріл. Добре сказав Президент Зеленський ще перед оголошенням карантину, що деколи хочеться вішати, але не можна. Але можна карати в інший спосіб. В тім числі на місцевому рівні. Ага, ще одна дуже важлива, можливо найважливіша річ – всі отримані податки слід використати по максимуму ефективно. Без лобіювання депутатом «свого» округу, без розкиданням грошей на безглузді заходи типу ралі, без проїдання тих коштів, які можна інвестувати з подальшою окупністю. Скупість та економія – це краще, ніж марнотратство.
Десяте. Перестати нити. Це найголовніше. З оптимізмом, з тверезою головою, зі сприйманням інших як партнерів, а не як противників, з вірою в те, що все буде добре, можна подолати цю біду. Давнє прислів`я, що «євреї з пархів вилізли, і ми виліземо» та слова, викарбувані на персні царя Соломона «Все так не буде» мотивують. Невпевненість та тривога – наш ворог. Натомість наш друг – це усвідомлення, що треба мобілізуватися і зробити все, аби курорт знову став курортом-годувальником. І тоді пригодиться папірчик зі словами «А що я сьогодні доброго зробив: 1) для себе та своєї сім`ї, 2) для свого міста-курорту, 3) для держави, 4) для інших людей?». Можна його покласти на своєму робочому столі.
Отже, ще раз пропозиції коротко:
1) досвід попередніх криз,
2) праця на результат, без заздрості та образ,
3) пропозиції методом мозкового штурму,
4) розумне інвестування акумульованих коштів,
5) недорога та продумана реклама,
6) збереження бізнесу та його підтримка – всіма способами,
7) мобілізація та чіткий план дій плюс лобізм на всіх рівнях,
8) часткове перепрофілювання закладів,
9) податки: пропозиції щодо наповнення казни і скорочення непотрібних витрат,
10) оптимізм плюс мотивація.
Замість 5 копійок вийшло 10. Може тому, що 5 копійок вже не ходять, а 10 ще в обігу. Звісно, навряд чи всі наведені 10 пунктів будуть застосовані. Чимало світлих голів подадуть інші, кращі пропозиції. Дай Боже, щоб спільними зусиллями наші українські курорти все-таки піднялися з труни…
…В тексті статті нема власної назви жодного з українських курортів. Тож кожен може взяти одну з наведених тут порад і дати їй практичне застосування. Звичайно, після карантину і можливого надзвичайного стану. Але готуватися можна і треба вже. Заготовки мудрого керівника як діяти ПІСЛЯ пандемії можуть допомогти його наступнику. Бо помремо ми всі, тільки не в один день. Але маємо після себе залишити цей світ кращим та мудрішим…
Володимир Ключак, фото з мережі Фейсбук
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень