7 травня в приміщенні Бориславської бібліотеки для юнацтва (вул. Коваліва, 32) було пом`януто Дарію Соловчук на 40-й день після її смерті.
Її смерть була несподіваною для всіх, і громом вразила найближчих – чоловіка Романа та доньок Лесю і Наталію. Для бориславців Дарія Соловчук запам`яталася як усміхнена, лагідна жінка з почуттям гумору, чудовим голосом та любов`ю до пісні і праці. І аж не віриться, що її вже немає серед нас, що відійшла у засвіти навіки…
«Дарія Соловчук народилася 24 квітня 1953 року в смт. Отинія на Коломийщині (Івано-Франківська область). Ще зовсім юною доля привела її до Борислава: 1972 року вийшла заміж за журналіста Романа Соловчука, і разом з ним прожила у місті нафтовиків 45 літ.
Дарія Соловчук закінчила Дрогобицький нафтовий технікум і працювала оператором в управлінні бурових робіт, економістом на філіалі НДІ «Синтез». Мало не два десятки літ віддала міському часопису «Нафтовик Борислава». Тут особливо проявила себе у видавничій роботі – у складі редакційної видавничої групи долучилася до виходу близько 20 книг і довідників. Кращі її роботи – це комп’ютерна верстка і дизайн історичного довідника «Бориславські нафтовики на межі тисячоліть», літературно-мистецького збірника «Бориславський ізмарагд», роману Р.Соловчука «Барабський міст», історико-краєзнавчого нарису Р.Тарнавського «Мразниця», історичної книги І.Нижника «Легенди гір», п’ятикнижжя поезій І.Нижника, історико-краєзнавчого нарису М.Желема «Мацина Велика- село Лемківське», двох поетичних збірок Ганни Костик, прозових книг Р.Соловчука «Краяни», «Дві брами», багатьох телефонних довідників, зокрема, «Земля Франкова: Борислав, Східниця, Попелі» та інших видань
Із 2005 року Дарія Соловчук активно виступає із нарисовими публікаціями на сторінках «Нафтовика Борислава», пише про цікаві долі бориславських жінок. Кращі її нариси – про 100-літню Ганну Федиців із Бані Котівської, відому лемківську співачку Анну Герман, кінорежисера киянку Галину Кувівчак-Сахно, родом із Мразниці, вчительку сьомої середньої школи Лідію Гірняк (Смакулу), вишивальницю, активну союзянку Аллу Муляву. А ще ж були друковані роздуми жінки-громадянки на актуальні теми життя, гуморески, оповідання. Останньою творчою роботою її був нарис про союзянку Ганну Попову.
У час Майдану Дарія Соловчук разом із чоловіком побувала в Києві, вступила в бориславську жіночу сотню, брала активну участь у громадському житті міста.
За активну життєву позицію, високий жіночий авторитет союзянки Борислава обрали свою посестру Дарію Соловчук головою міського осередку «Союз Українок». Під її головуванням союзянки провели чимало цікавих зустрічей з молоддю і громадою, зокрема у межах проведення ювілейного року з нагоди 90-ліття Героїні Світу Ірини Сеник. У зв’язку із хворобою змушена була передати керівництво осередком іншій посестрі.
Це була унікальна жінка, яка жила для інших, турбувалася не лише про чоловіка, дітей та внука, а й про ближніх.
Пані Дарія була згустком доброї енергії і світла, любові до ближнього, християнського милосердя і великого українського патріотизму. Такими ж виховала і двох доньок, які продовжують мамині традиції.
Була міцною опорою і порадницею для чоловіка-письменника і журналіста, сприяла його плідній творчій роботі, була його ангелом-охоронцем.
Непоправної втрати зазнала не тільки сім’я Соловчуків, а й уся бориславська громада.
Висловлюємо найщиріші співчуття усій родині.
Вічна пам’ять і Царство Небесне нашій посестрі Дарії Соловчук.
Ми завжди пам’ятатимемо про Тебе, посестро, Твої добрі справи. Твоя сонцесяйна усмішка повсякчас житиме серед нас», – висловилися після сумної звістки про смерть Дарії Соловчук її посестри з Союзу Українок Борислава.
Під час вечора пам`яті Дарії Соловчук у бібліотеці для юнацтва м. Борислава присутні згадували добрим словом покійну, пригадували різні життєві ситуації. Роман Соловчук представив увазі присутніх книги та збірники, руку до яких приклала Дарія Йосипівна. Свою поезію зачитали поети Богдан Британ та Богдан Завідняк, а поет Роман Квітневий у телефонному режимі запевнив у тому, що незважаючи на неможливість особисто побувати на зустрічі, душею він з приятелями Дарії Соловчук. Добрими словами згадала про покійну завідувачка бібліотеки-філії для юнацтва Оксана Смерека. Роман Соловчук подякував всім присутнім за пам`ять про його покійну дружину та за добрі слова на її адресу.
Життя минає, і ми не замислюємося над тим, що кожен прожитий день наближає нас до смерті. Іноді грішимо, іноді не прощаємо, іноді гадаємо, що маємо ще дуже-дуже багато часу на все. Але не знаємо навіть, що ж буде сьогодні до вечора, і чи побачимо ми цей вечір. Мудреці кажуть, що варто кожен день прожити так, немов би це був останній день життя. Звісно, це непросто. Але все-таки вартує час від часу старатися вдосконалювати своє життя, поєднуватися з Богом та людьми і бути готовими на смерть.
Дарія Соловчук залишила по собі слід на цій землі. Хоча фізично її вже немає серед живих, але людина живе доти, доки перебуватиме в пам`яті людській…
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень