Війна
Спливає кров`ю Україна,
Горять степи, димить земля,
І перетворює в руїну
Орда наш край на клич Кремля.
В боях вояки наші гинуть:
Вуста мертвіють, стигне кров.
Остання думка – про Вкраїну;
Їй – все: себе, життя, любов…
Чорніють хмари над Донбасом,
У кіптяві завис тут час,
Регочуть «Гради» хижим басом
І ворон кряче раз у раз.
На цій землі благословенній
Бал нині править Сатана,
Дзвін сповіщає всій вселенній,
Що тут – війна, війна, війна…
19.08.2014
Пам`яті Воїна
Requiem aeternam dona eis, Domine, et lux perpetua luceat eis. Requiescant in pace. Amen.
Такий молоденький, ну зовсім ще юний,
У труні лежиш,
Не бачиш нічого, не чуєш нічого,
Здається, що спиш.
Хотів ти кохати, радіти і жити,
Та доленька зла
Тебе не питала, не попереджала,
А зараз – імла…
В тісній домовині несуть тебе нині
У інші світи,
Прощайся з ріднею, із товаришами
На вічні віки.
Війна нерозумна та куля безумна
Забрали життя,
Спокійно спи, брате, Герою і друже,
Нема вороття…
І після боїв, з побратимами броні
Навіки спочинь…
Вам вічная пам`ять і вічная слава
Хай буде. Амінь.
19.08.2014
Колись спитають діти і онуки…
Коли спитають діти і онуки:
– А що це, мамо, була за війна,
Що після неї тата нашого нема?
Візьми тоді, себе, кохана, в руки.
І розкажи їм, як кремлівський тхір,
Цей покидьок, тварюка проклятуща,
Смердюча кагебешна морда злюща,
Напав на Україну, наче звір.
І почалася та страшна війна,
Пішли на неї й ми… Не повернулись…
Давно це було, наче вже й забулось…
Лишилася, кохана, ти одна…
Ні, не одна, з орлятами своїми,
Яких ти пестила, любила і ростила,
І мужніх вже в цей білий світ пустила,
Тепер гордишся ти, кохана, ними.
Коли спитають діти та онуки
– А що це, мамо, була за війна,
Що після неї тата нашого нема?
То розкажи їм, кохана, все, що знаєш, всю правду, нехай знають хто наш головний ворог і нехай відімстять червоній кремлівській наволочі за свого батька і свого дідуся…
19.08.2014
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень