Мабуть не знайдеться такої людини, котра не перейнялась проблемою, що сколихнула сьогодні увесь світ. У кожного з нас змінилося життя. Спочатку моторошне слово «пандемія», а потім введення такого довготривалого і незвичного для усіх нас карантину.
Нудьга, гнів, роздратованість, сум – це неповний перелік емоцій, які переживають люди, перебуваючи на карантині. Простір звужений до чотирьох стін, призупинена діяльність, невизначеність в очікуванні небезпеки – викликають негативні відчуття від шоку і заперечення до тривоги та безсилля. Новини з Інтернету та телевізора ще більше нагнітають ситуацію. Не вистачає чистого повітря і якогось різномаїття.
Якщо будемо зосереджуватись на тому, що «не можна», ми не побачимо інших можливостей. Головне фокусуватися на процесах і отримати позитивні емоції від результату. Під час карантину треба спрямувати свої думки на планування майбутнього. Уявити, що цінне і важливе я б хотів реалізувати.
Проте сьогодні звернемо увагу на те, що для декого термін «залишайся вдома» був не досить тривалим. Обставини змусили ввести певні корективи – а саме опинитись в умовах обсервації, будь то проживання чи виконання функціональних обов’язків. Безпосередньо у нашому місті Трускавці першим і єдиним закладом, який погодився працювати в цих умовах, став Центр медичної реабілітації та санаторного лікування «Трускавецький». Хочеться звернути увагу не лише на військовослужбовців, котрі перебували чи перебувають і на сьогоднішній день в Центрі, але і на працівників оздоровниці, котрі не зважаючи на різні обставини, залишились виконувати свою роботу. Кожен із нас задавався питанням: «Як з цим бути?».
Перш за все нас хвилює питання психологічного здоров’я, емоційні стани, котрі супроводжували і супроводжують кожного. Наші негативні емоції шукають виходу і це провокує сварки, конфлікти. Тривога, страх, емоційний шок – це частина нашої з вами реальності, яку створила ситуація пандемії. Слід пам’ятати, що такі реакції організму є нормальними на негативні події. Проте не кожен міг прийняти та усвідомити, що з нами усіма чи особисто з ним відбувається. Ми проводили спостереження, бесіди, роботу з підрозділами. Пропонуємо певні рекомендації, які, на нашу думку, будуть корисними не лише для працівників санаторіїв, військовослужбовців, але і кожному із нас. Сподіваємось, ці нескладні техніки та вправи дадуть змогу вам розслабитись, зняти внутрішню напругу та поглянути на все іншими очима.
І. Вправа «Дихання «4-7-8». Варто звернути увагу на фізіологічні механізми, які відбуваються у нашому організмі і попробувати вплинути на їхній перебіг. Вдих на 4 рахунки, на 7 затримуємо дихання, на 8 рахунків – видих. Повторіть цикл 10 разів для досягнення ефекту. Чим сильніше тривога, тим довше буде потрібно дихати за такою схемою. Ця вправа заспокоює нервову систему і знижує інтенсивність тривоги.
ІІ. Вправа «Безпечне місце». Згадайте або уявіть місце, в якому ви відчували себе в безпеці, спокійно і легко. Закрийте очі і уявіть, що прямо зараз ви перебуваєте в цьому місці. Уявіть його в деталях. Що ви бачите? Що чуєте? Які запахи відчуваєте? Які відчуття у тілі? Які почуття у вас виникають в цьому місці? Побудьте там стільки, скільки хочеться, і запам’ятайте цю картинку, щоб повернутися в будь-який момент. Можна уявити себе у коконі чи під струменем води. Дехто скручується калачиком і уявляє себе в утробі матері, де було йому комфортно і затишно.
ІІІ. Вправа «Головне – другорядне». Завдання: на аркуші паперу (з лівого боку) напишіть 10-12 справ, які для Вас у цей час дуже важливі (на першому місці – найважливіша, на другому – менш важлива і т. д.).
Потім спробуйте уявити, що вам уже 80 років. Ви давно на пенсії, не працюєте, опікуєтесь онуками, домашнім господарством і т.д. Уявіть, що з відстані тих років дивитесь у своє сучасне та оцінюєте, що для вас головне, що – другорядне. Наприклад, ви можете думати про те, що багато сил віддавали певній справі, яка потім не мала у вашому житті великого значення, а тільки здавалася дуже важливою.
А тепер на аркуші паперу (з правого боку) напишіть список своїх справ за ступенем важливості для вашого життя в ролі людини, якій вже 80 років.
Порівняйте обидва списки. Які справи залишилися для вас важливими, а які втратили свою значимість?
Карантин – потужний виклик для суспільства. Стосунки – це потужний ресурс. Якщо над ними працювати, то з напруження ми можемо вийти іншими – сильнішими. Навіть дистанційно будемо ближче один до одного.
Отож, розвиваємо психологічну пружність – здатність бути стійким до стресів високої інтенсивності, здатність якісно відновлюватись та повертатися до попереднього способу життя, вміння конструктивно приймати рішення. Зберігаємо і акумулюємо свої внутрішні ресурси, не забуваємо про інформаційну гігієну, дотримання правил карантину і ми усі будемо здорові.
Ірина Яворська, начальник психологічного відділення ЦМРСЛ «Трускавецький»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень