Життя кожного християнського пастиря визначається тим, наскільки воно відповідає ідеалам Пастиреначальника Христа. Звісно, що досягнути цього вдається не кожному з тих, хто звалив на себе хрест пастирського служіння. Тай не кожен навіть і задавався такою ціллю, адже дивлячись на життя сьогоднішніх пастирів, відразу можна визначити – несе людина цей хрест, чи просто відклала його в кут і взялася за звичайні буденні справи, повністю знехтувавши заповідями Божими.
Одного з таких церковних напівбогів пригріла й Турка. 27-м років тому актив однієї з церковних громад нашого міста, ввійшовши в храм, урочисто заявив общині: «Ми вам привезли ангела». Якого ангела привезли, ніхто й гадки не мав, адже повна релігійна безграмотність в людях навіть і не наважувалася задавати собі якогось подібного питання, а повага до священичого сану та страх перед осудом священика згідно канонів, взагалі паралізував аналітичну думку народу.
Вже в скорім часі цей ангел розправив свої кажанячі крила. Скориставшись душевною добротою людей, він почав пускати свої коріння в їхніх умах, намагаючись заволодіти й їхніми душами. Розпускання пліток про свою чудодійну силу, яку він начебто успадкував від старенького монаха з Дністрика, створило в народі думку про його надприродні властивості. Чим більше народ шукав допомоги в цього ангела, а не в Бога, тим більше він зомбував народ, котрий помалу втрачав всякий релігійний глузд і успадковував страх, страх перед тим, хто «щось уміє і знає».
Через кілька років турківський ангел, а саме, священик Олексій Слобода вже впевнено заявив: «Тут, в горах, люди повні барани, їм що не скажеш – все зроблять». Перетворивши народ в «баранів», цей пастух дістав доступ до їхнього м’яса та шерсті. Дзюркотливими струмочками з людських кишень потекли гроші. Даремні турботливі руки зомбованих рабів виконували будь-яку роботу, від доглядання його дітей до будування для них палаців. Успадкувавши від свого батька хамське відношення до людей, ці ангельські чада не соромилися наглої поведінки до старших, показуючи свою надприродність.
Щоб тримати «баранів» в кулаку, саме так вихвалявся цей пастух, він страшив їх прокляттями, муками та лютою смертю. Хтось, плюнув і пішов в іншу конфесію, хтось просто закрив на все очі, укріпившись в думці, що це диявольське навіювання, а хтось став його ревнивим рабом, продавши свою волю, совість та душу.
Попри людське око звівши силами та коштами громади храм, піп Олекса перетворив його в бізнес-вертеп. Почорнілі від пилюки та лампадної кіптяви святі на стінах, цегляний іконостас (аби хтось не вкрав), багаторічна павутина по кутках і повний гармидер з церковними богослужбовими речами та книгами – результат храмового служіння як відображення того, що відбувається в душі цієї людини. Чого варте тільки занедбане попівство громади на Лікті? Хто там побував, той побував в російській глибинці.
Не так ангел відноситься до свого майна. Тут зовсім інша картина: просторі будівлі, добротні меблі, килими, ба, навіть кахельна піч в стайні для обігріву курей та індиків й т.д., все це має неабияку цінність перед кінцем світу, про який постійно нагадує «баранам» пан отець з амвону.
Не знати як ще довго цей канонічний пастух стриг би та різав своїх «баранів» в турківському раю, якби не події на Сході та не братні конвульсивні обійми Kpeмля, від яких пролилися українська кров. Потяг до волі, зречення страху, та звільнення від ярма букви, нарешті пролили світло на події в Турці. Люди помалу звільняються від багаторічної попівської ідеології, від середньовічного стилю мислення й набувають знання. Саме в світлі цих знань люди стають здатними аналізувати події довкола себе та в своєму серці. Вони перестають бути «баранами», яких так любив стригти московський пастух Олекса заготовляючи їхню шерсть та м’ясо вже й для своїх онуків.
Турка на своєму віку пережила багато пастухів, але цей виявився найспритнішим, найпідступнішим та найнаглішим. Сьогодні народ зламав хребта його брехні, явивши дійсну церковність та любов до своєї держави, якої так бракує сьогоднішнім пастирям.
Віктор Саварин. м.Турка.
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень