Діти завжди уособлюють майбутнє держави. Це відчуття загострюється, коли їх зустрічаєш у музеях – особливому місці для рефлексій, зрушення пізнавальних інтересів, щемного усвідомлення того, що «не час минає, а минаєм ми», а історія – вкотре повторюється…
Втім, сюди вони приходять не так часто, як мало б бути. На жаль.
Ось і недавно, «новенька» вихованка мого гуртка, учениця 6-го класу, при згадці про заплановану екскурсію сказала: «Не дочекаюся, коли ми підемо до музею. Я там іще ні разу не була».
Здавалося б, зайво будь-кого переконувати у тому, настільки важливими є зустрічі з духовними скарбниками саме в дитинстві. Адже музеї запрошують нас не тільки слухати і споглядати, – вони змушують спостерігати, порівнювати, робити висновки, дискутувати, вести уявний діалог із минулим, переоцінюючи його з погляду сьогодення… В процесі опосередкованого пізнання музейні матеріальні цінності пізнавального, історичного , естетичного чи меморіального характеру у свідомості юного екскурсанта поступово трансформуються в цінності духовні, формуючи національний світогляд, ідейні переконання, активну «Я – позицію» молодої людини, яка, врешті, справедливо починає вважати їх особистими надбаннями чи досягненнями.
Над цим розмірковую після трьох екскурсій, проведених спільно із гуртком «Розмовляємо англійською», які відбулися в ході реалізації соціокультурного групового проекту «Англійською про Трускавець»( керівник гуртка і проекту Кравчук О.С.,), що здійснюється за темою експозиції «Повстанська криївка» та на засадах багаторічної співпраці Будинку учнівської творчості із музеєм історії Трускавця. Тож зрозуміло, що перша тематична екскурсія, проведена 26 жовтня для виконавців проекту, відбулася у місцевому музеї , за що вдячні його працівникові Фединяк О.Б.
Тут, мабуть намагаючись уявити себе на місці українських повстанців, наші вихованці уважно розглядали криївку із середини: в яких умовах жили, конспірувалися від підступного ворога та удосконалювали свої методи боротьби із ним молоді і нескорені духом доньки і сини України.
А вже 15 листопада творча група проекту (Грабовська І., Гайдук В., Кіселичник Р., Білас О., Савка Н., Фарманянц, Д., Баль І.) у супроводі двох педагогів БУТ побували у музеях Львова – музеї Р.Шухевича (с. Білогорща) та музеї визвольної боротьби України, що відкрився для відвідувачів два роки поспіль на вулиці Лисенка.
Загалом в обох музеях ми відпрацювали більше чотирьох годин, хоча й незчулися, як вони пролетіли.
Досвідчений екскурсовод музею командира та генерал-хорунжого УПА – п. Л. Дацько – відразу полонила дітей розповіддю про шляхетний рід Шухевичів, роки дитинства та юності Романа, його успішне навчання, багатогранні інтереси(чудово грав на фортепіано, вивчав шість іноземних мов, займався спортом, був активним пластуном). Цікаво, просто, але водночас дуже виважено звучало кожне слово гіда про життя героя, щоденно сповнене ризиком в ім’я боротьби за незалежність України; про визначальний вплив на нього провідника ОУН Є.Коновальця; і особливо поширено – про два останніх роки життя та напруженої діяльності, пов’язані із підпільною штаб-квартирою командира УПА у Білогорщі, де, власне, і знаходиться музей.
Завершилася екскурсія на тому самому місці, де Р. Шухевич зробив свій останній геройський крок – у вічність… По цих словах діти притихли і якусь мить стояли мовчки… Мабуть, це була мить зародження національної самосвідомості, гідності, державницького світогляду. З надією дивився на них сам Р.Шухевич, що застиг біля порога своєї останньої криївки… Подумалося тоді: « Як і наш герой-трускавчанин Роман Різняк на подвір’ї батьківської хати…»
Наступна екскурсія – до музею визвольної боротьби України – виявилася дуже цінною як для вихованців, так і для педагогів. Вона, без перебільшення, вразила усім: змістом, обсягом, глибиною, виразною структурованістю матеріалу, наскрізь просякнутого духом патріотизму, а ще – непідробним бажанням екскурсовода донести до дітей героїчне минуле нашого краю дохідливо, емоційно, переконливо.
Діти, можливо дехто вперше, почули абревіатури: УГА, ОУН, УВО, УПА, зрозуміли основний зміст діяльності структур, які вони означали, зокрема, за що боролася УПА; відкрили для себе імена тих, хто став втіленням української національної ідеї, очолював національно-визвольний рух: Д. Донцова, Є.Коновальця, А.Волошина, С.Бандеру, В. Кука, оглянули їх погруддя у музеї; вслухалися в рядки Декалогу українського націоналіста, актуального донині; зацікавлено розглядали листівки художника Міла Хасевича на національно-визвольну тематику, за що він був переслідуваний НКВД та загинув у криївці…, були пригнічені статистикою про численні жертви – вивезених, замордованих, знищених у ці страшні роки у нашому регіоні(екскурсовод зауважила, що однією із найбільш жорстоких вважалася Трускавецька тюрма, про що згадувала п. О.Ковальська, яка відбула у ній термін ув’язнення).
Таким чином, ми отримали яскравий музейний урок п. С. Кочергіної, старшого наукового співробітника музею, проведений з великим усвідомленням його актуальності для сучасних дітей і власної професійної відповідальності екскурсовода в умовах, які усі ми переживаємо у нашій країні. Впродовж 2-х годинної екскурсії вона майстерно керувала увагою підлітків, спонукаючи їх до розмірковувань над однією із найскладніших сторінок історії України останнього сторіччя. Такі уроки є взірцем для педагогів щодо ефективного використання потенціалу музеїв у вихованні національної самосвідомості та патріотизму молодого покоління для честі і слави України.
…Перефразовую свій попередній висновок: «Діти в музеї – це не просто символ майбутнього держави. Це одна з необхідних умов, щоб і у них, і у держави було майбутнє».
Тетяна Осійчук, завідувач методичного відділу Будинку учнівської творчості, відмінник освіти України
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень