У Первомайську Миколаївської області – майже громадянська війна. «КАМАЗами» перекритий центр, а також всі під’їзди до міста. Двічі – у ніч з 1 на 2 листопада 2012 року й під вечір 2 листопада бійці «Беркуту» із застосуванням сльозогонного газу штурмували приміщення окружної виборчої комісії №132, звідкіля винесли оригінали протоколів дільничних виборчих комісій. У такий спосіб озвірілий вкінець Генеральний прокурор України Пшонка та губернатор Миколаївської області Круглов намагаються не допустити проголошення народним депутатом України переможця парламентських виборів по цьому округу, власника відомого сільськогосподарського підприємства Аркадія Корнацького, чиї земельні угіддя – понад 15 тисяч га – Пшонка хоче забрати для свого сина.
Методи роботи донецької влади на Миколаївщині красномовно засвідчила історія з агропідприємством «Нібулон», половину акцій якого Олексій Вадатурській, засновник і власник «Нібулона», був змушений віддати Юркові Єнакіївському після арешту свого єдиного сина.
Подібні способи збагачення настільки припали до смаку Генеральному прокуророві, що наступну жертву – «Агрофірму Корнацьких» — Віктор Павлович вирішив подарувати вже не чужій людині, а своєму чаду Артему. Щоправда, за інформацією з джерел у Адміністрації Президента, пану Льовочкіну Пшонка сказав, що, начебто, він виконує замовлення Олександра Вікторовича Януковича й пресує Корнацького заради Сім’ї. Але, схоже на те, батько й син Пшонки насправді деребанять благословенну миколаївську землю самотужки, лише прикриваючись іменем президентського нащадка.
Діяв Пшонка-старший звичними методами, відпрацьованими ним ще на посаді прокурора Донецької області. Було порушено два десятки кримінальних справ за фантастичними приводами. Наприклад, згідно з фабулою однієї справи, по якій заарештована й третій місяць утримується в слідчому ізоляторі головний бухгалтер агрофірми Людмила Нікіткіна, це сільгосппідприємство начебто не є сільгоспвиробником і тому не може користуватись відповідним податковим режимом. Закономірне запитання, а що ж тоді, як не сільськогосподарську продукцію, виробляє «Агрофірми Корнацьких» на тваринницьких фермах і полях, засіяних пшеницею та соняшником, у матеріалах справи навіть не обговорюється.
http://ord-ua.com/2012/09/30/nenazherlivi-pshonki/
Здавалось, ще трохи зусиль, і Артем Пшонка стане повновладним господарем 15 тис. га орної землі: на все майно агрофірми був накладений арешт «з метою можливої конфіскації» (між іншим, арешт був накладений по кримінальній справі, порушений проти персонально Нікіткіної, агрофірма до тієї справи жодного відношення не має і ніяк у ній не фігурує, а конфіскація – це додаткове покарання, яке може бути застосовано виключно до майна засудженого), на свинофермах відключено електроживлення, опломбовані склади. Земельні ділянки прокуратура стала примусово вилучати й передавати «своїм людям». Але Корнацький чомусь не відчув радості від перспективи ощасливити сина Генерального прокурора і заявив, що буде захищати своє майно та свій бізнес від грабіжників. А невдовзі Об’єднана опозиція висунула Корнацького кандидатом у народні депутати по мажоритарному округу №132 з центром в м.Первомайську, де його знають і шанують у кожному дворі.
З тим, щоби остаточно допекти сімейство Пшонок, Аркадій Корнацький допоміг зареєструватись кандидатом у народні депутати керівникові «Агрофірми Корнацьких» Олегу Кирилюку. Оцініть креатив: розшукуваний прокуратурою Кирилюк балотувався по округу №81 в пику Артему Вікторовичу Пшонці, який також шукав по цьому округу народної любові. Звісно, балотувався Кирилюк не заради перемоги, а лишень для того, щоби мати можливість через довірених осіб розповідати виборцям про ненажерливого сина Генпрокурора, що вже здобув слави рейдера №1 в Україні. Через те кожний свій робочий день Пшонка-старший тепер розпочинає з того, що питає в підлеглих, коли ж вони запроторять за ґрати Корнацького з Кирилюком.
А далі трапилось те, що Генеральному прокуророві не могло примаритись навіть у жахливому сні: Аркадій Олексійович Корнацький, попри те, що був змушений виїхати за кордон з огляду на можливий арешт, таки виграв вибори, випередивши конкурента – заступника голови Миколаївської облдержадміністрації Віталія Травянка – на 4167 (згідно з паралельним підрахунком – на 4189) голосів. У підсумку Корнацький набрав 39,66% голосів виборців, Травянко – 34,09%.
29 жовтня було завершено підрахунок виборчих бюлетенів, довірені особи Аркадія Корнацького отримали на дільницях автентичні примірники протоколів з підписами членів виборчих комісії та «мокрими» печатками, після чого перші примірники протоколів з усіх дільниць були здані в окружну виборчу комісію, де результати голосування на підставі дільничних протоколів ввели на сайт Центральної виборчої комісії. І лише після того, як на сайті ЦВК з’явились результати обробки 100% протоколів, а інформагентства передали повідомлення про переконливу перемогу нескореного фермера, Пшонка-старший зрозумів, що омріяні 15 тис. га землі упливають з його рук.
«Свято демократії»
Складається стійке враження, що Генеральний прокурор України остаточно втратив залишки розуму та вирішив перетворити Віктора Януковича на сміховисько. Заради кількох тисяч гектарів землі, прикриваючись іменем президентського сина, він разом з губернатором Кругловим влаштував у Первомайську погром, політичні (зокрема – зовнішньополітичні) наслідки якого ще довго будуть даватись взнаки. Принаймні, якщо Віктор Пшонка та його син Артем урешті-решт будуть оголошені персонами «нон-грата» у цивілізованих країнах, це стане закономірним наслідком їх безумної жадібності.
Отже, ввечері 30 жовтня в приміщення окружної виборчої комісії №132 в м.Первомайськ Миколаївської області ввірвались міліціонери разом з людьми губернатора Миколи Круглова. Поспіхом зібраний загін «беркутівців» (деякі з яких не встигли вдягнути форму й прибули на операцію в джинсах чи навіть у спортивних штанях) перекрив поверхи та заблокував вхід, голову ОВК вигнали, після чого невідомі особи сіли за комп’ютер і стали вводити в систему «Вибори» свої дані. За кілька хвилин по тому на сайті ЦВК змінились цифри й переможцем став Травянко. При цьому фальсифікатори не утруднили себе зміною інформації про голосування по окремих дільницях – вони тупо зменшили кількість голосів, відданих за кандидатів, що посіли чотири останніх місця, і приплюсували ці голоси Травянку лише на одній підсумковій сторінці.
Зрозуміло, що без гарантій недоторканності з боку особисто Генерального прокурора України ніхто б не наважився влаштовувати подібний «перерахунок» із залученням бійців «Беркуту».
Така демонстративна фальсифікація підсумків голосування збурила прихильників Корнацького. Місцеві селяни, довідавшись про силове захоплення ОВК, стали збиратись попід стінами окружної виборчої комісії на стихійний мітинг.
http://www.youtube.com/watch?v=DIMOywa7fLo&feature=player_embedded
Дуже скоро стихія виплеснулась за береги, почались сутички з «беркутівцями». Довідавшись, що в приміщенні ОВК вже виготовлений підсумковий протокол на підставі даних не з протоколів дільничних виборчих комісій, а з «підкорегованого» сайту Центрвиборчкому, народ перекрив вихід. У відповідь міліціонери стали бити беззахисних людей та виносити якісь документи…
Пшонка з Кругловим схаменулись лише тоді, коли безглуздий протокол ОВК разом з оригінальними протоколами дільничних виборчих комісій у супроводі народного депутата Романа Забзалюка попрямував до Києва. Річ у тім, що фальсифікатори припустились помилки, яка зводила нанівець усі їх потуги: була залишена недоторканою кількість голосів, набраних Корнацьким, натомість зайві голоси приплюсовані Травянку. Елементарний перерахунок бюлетенів чи навіть просте зіставлення цифр з протоколами виборчих дільниць дозволяли встановити істину. А, насправді, треба було діяти по-інакшому – треба було просто зменшити на сайті ЦВК кількість голосів за Корнацького й не чіпляти даних щодо голосів, відданих за інших кандидатів. У такому випадку в разі перерахунку завжди можна було б зіпсувати потрібну кількість бюлетенів з голосами «за» Аркадія Олексійовича – наприклад, шляхом проставляння позначок напроти інших прізвищ. Якщо ж просто збільшити цифру голосів, начебто відданих за Травянка, як це й було зроблено, ніякі подальші маніпуляції не дозволять відібрати перемогу в Корнацького у випадку перерахунку.
Тепер для фальсифікаторів залишався лише єдиний шлях – тупо знищити виборчі бюлетені з тих дільниць, де за Корнацького віддали голоси більшість виборців. Річ у тім, що, відповідно до пункту 12 статті 96 закону «Про вибори народних депутатів», «визнання голосування недійсним в одномандатному окрузі не допускається». Отже, якщо вціліють результати голосування бодай по одній дільниці, то підсумки виборів по всьому округу будуть встановлюватись на підставі одного цього дільничного протоколу.
Але займатись такими речами в ЦВК ніхто, зрозуміло, не став – у Центрвиборчкомі просто відмовились приймати протоколи з Первомайського, мотивуючи це тим, що «нам тут кримінальні справи не потрібні». І виборча документація попрямувала назад на Миколаївщину – типу, на доопрацювання.
Прокурорський погром
Немає такого злочину, на який би не пішов Генеральний прокурор України заради 15 тис. га орної землі. Тим більше, що на землях «Агрофірми Корнацьких» були виявлені поклади граніту й Віктор Павлович спав і бачив, як його син приїздить з інспекційною перевіркою на власний гранітний кар’єр. Відступати Віктор Пшонка не збирався та вже й не міг – розповіді про те, що він воює з Корнацьким заради добробуту Олександра Януковича викликали дедалі все більшу недовіру в Адміністрації Президента. Тож сімейному дуету Пшонок треба було терміново завершувати епопею з нейтралізації норовливого фермера. Благо, миколаївський губернатор Круглов давно й люто ненавидів Корнацького…
Весь день 1 листопада «невідомі особи» намагались проникнути в приміщення ОВК №132, де зберігались привезені з Києва протоколи виборчих дільниць. Ось що розповів журналістам керівник виборчого штабу Аркадія Корнацького Ігор Пилипчук:
«Було виявлено, що в кімнаті, де зберігаються бюлетені, є ще треті двері. На одвірку, у районі замка, були видні сліди злому, але потім, видно, знайшли ключі. Приїхав депутат Геннадій Москаль, довірені особи, спостерігачі, під тиском примусили голову комісії знайти ці ключі. Він уїхав кудись у невідомому напряму, приїхав, довго це тягнулось, не погоджувався. Члени комісії від Партії Регіонів і від сателітів категорично репетували. Урешті-решт відкрили ці двері й виявилось, що коробки, у яких зберігаються бюлетені, відкриті, пломб немає, бюлетені лежать насипом».
Але викрасти бюлетені з приміщення ОВК фальсифікаторам так і не вдалось. Тоді в ніч на 2 листопада було прийнято рішення штурмувати ОВК силами міліцейського «беркуту» із застосуванням сльозогінного газу. Щоби придати бодай якусь видимість законності цим діям в очах закордонних спостерігачів, судді Миколаївського окружного адміністративного суду Олександр Мельник, Ігор Устинов та Оксана Малих хутенько підписали ухвалу, якою витребували протоколи дільничних виборчих комісій по округу №132. Це мотивувалось тим, що, мовляв, якийсь пан Пешехонов з Одеси, який також балотувався по цьому округу й набрав нуль цілих хрін десятих відсотка голосів, звернувся до суду (не до окружної виборчої комісії, а чомусь саме до суду!) з позовом про перерахунок голосів.
Як, — запитає прискіпливий читач, — а хіба суди в Україні мають право витребовувати оригінали виборчих документів, перераховувати голоси, встановлювати переможця виборів?! Звісно ж ні. Більш того, судді Мельник, Устинов і Малих, попри те, що по них явно плаче тюрма за виготовлення завідомо неправосудної ухвали, нічого перевіряти та перераховувати й не збирались – такі процедури взагалі не належать до компетенції судової гілки влади. «Їхні честі», напевно, пречудово розуміють, що якщо вони тільки почнуть рахувати голоси, організатори фальсифікацій з них моментально зроблять цапів-відбувайлів. Тому судді підстрахувались і написали в ухвалі «витребувати оригінали або належно завірені копії».
Ось, подивіться, на що здатний осатанілий Генпрокурор, аби тільки заграбастати чужу землю. Як потім розповідав заступник міністра МВС України Ратушняк, це робилось для того, щоби виконати ухвалу суду – зняти з протоколів «належно завірені копії». Вочевидь, Пшонці та Круглову просто була потрібна якась «відмазка», щоби розпочати штурм ОВК й винести звідтіля оригінали дільничних протоколів.
http://www.youtube.com/watch?v=lJQKPPMx4JI&feature=player_embedded
Очевидці стверджують, що спочатку «беркутівці» намагались винести документи, але коли побачили, що кийками дорогу в натовпі демонстрантів розчистити не вдається, спробували підпалити кімнату, де лежали виборчі бюлетені.
Цитуємо одне з численних свідчень очевидців подій, вміщене «Українською правдою»:
«Народ забарикадував двері ззовні, проте «беркутівці» вибили їх і почали прориватися крізь натовп до автобусу. Вони били людей ногами й кийками. Їм на підкріплення прибігли люди у формі та міліція, які підключили до побиття простих громадян та застосували сльозогінний газ.
«Беркут» завантажив коробки з протоколами в автобус, проте люди не дали йому вирушити. Спочатку громадяни оточили автобус, згодом йому шлях перегородили 5 «Камазів», які наразі тримають автобус в кільці.
Очевидці стверджують, що всередині автобусу «Беркут» знищує протоколи ДВК.
Під час сутички з «Беркутом» кілька людей отримали поранення, повідомляє прес-слжуба Батьківщини. Одна людина в реанімації»
Безпосередньо силовим захопленням ОВК та побиттям людей командував відомий у Миколаєві провокатор – заступник начальника УМВС області Анатолій Марченко. У місті фактично був введений надзвичайний стан – і все заради землиці для Пшонки-молодшого.
Окреме питання – це роль у цьому погромі секретаря РНБОУ у відпустці Андрія Клюєва. Людині, яка має бодай щонайменше уявлення про українські реалії, зрозуміло, що штурм ОВК у Первомайську не міг відбутись без прямої вказівки Клюєва – керівника виборчого штабу Партії Регіонів. Навіщо ця ганьба потрібна Андрію Петровичу – то окреме питання. Чи, може, він повірив розповідям Пшонки про те, що Саша-Стоматолог помре з голоду без «Агрофірми Корнацьких»?
Перемогу Генеральний прокурор святкував недовго. Народ оточив автобус з міліціонерами й не дав можливості «беркутівцям» увезти протоколи.
Невдовзі на місце подій прибув невгомонний народний депутат Геннадій Москаль. Колишній заступник міністра внутрішніх справ трохи поспілкувався з міліціонерами в загальнодоступних висловах, забрав у них сумку з протоколами й заніс назад в окружну виборчу комісію. Стало очевидним, що місцеві «беркутівці» саботують вказівки губернатора й не хочуть калічити своїх земляків.
Тоді Клюєв розпорядився направити в Первомайськ загін «Беркуту» з Одеси, кинути на штурм співробітників патрульно-постової служби й державної служби охорони та підтягнути внутрішні війська.
У цей час у виборчком привезли копір і члени ОВК стали знімати копії з виборчих протоколів для суду. Але належно засвідчені копії були нікому не потрібні – комедія з позовом Пешехонова була влаштована Пшонкою виключно для того, щоби вивези оригінали виборчої документації. Як тільки з Одеси в Первомайськ прибуло міліцейське підкріплення, почався штурм.
http://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=bpMT1WfqB4o
Мирних мешканців нещадно лупили кийками та поливали сльозогонним газом, аби тільки не випустити з рук 15 тис. га землі й, у перспективі, гранітний кар’єр для сина Генерального прокурора.
Цікаво, Олександр Вікторович Янукович не хоче прокоментувати ці кадри? Бо і секретар РНБОУ, і Генеральний прокурор, і голова Миколаївської обласної державної адміністрації запевняють, що людей били виключно для того, щоби забрати в Корнацького й передати президентській родині агрофірму та земельні угіддя.
Цілком закономірне запитання: а що далі? Ну, вивезли міліціонери оригінали протоколів виборчих дільниць. Але ж ці оригінали існують у кількох автентичних примірниках. Зокрема, точно такі протоколи, з підписами членів дільничних комісій і «мокрими» печатками, є в штабі Корнацького. Чи, може, фальсифікатори сподіваються, що Миколаївський окружний адміністративний суд проголосить Травянка переможцем виборів? – Не буде цього. Судді не для того купили свої мантії, щоби тепер позбутись хлібних посад заради рейдерського бізнесу Артема Пшонки. А якщо навіть Клюєв з Кругловим і примусять суддів написати белеберду іменем України, таку постанову можна буде повісити на цвяшок у туалеті, оскільки жодних правових наслідків вона все однаково не породжуватиме: встановлення результатів виборчих перегорів не належить до компетенції судової гілки влади…
Довгі роки перебування Віктора Павловича Пшонки на посаді прокурора Донецької області, заступника й першого заступника Генерального прокурора та Генерального прокурора України відучили його думати. Очевидно, що він просто не здатен передбачити наслідки своїх безумств бодай на два кроки вперед. Тож можна не сумніватись, що він не зупиниться й буде битись за майбутній гранітний кар’єр до тих пір, доки міжнародний трибунал не видасть ордер на його арешт.
Отже, далі буде…
А наостанку – заява Прем’єр-міністра України Миколи Азарова для іноземних спостерігачів і дипломатичного корпусу: «Эти выборы — лучшие за всю историю нашей независимой страны. Во время этих выборов зафиксировано минимальное количество нарушений. Выборы 2012 года — это очень серьезный прогресс в прозрачности, демократии и обеспечении честности».
Тьху!
Володимир БОЙКО, спеціально для «ОРД»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень