(Трускавець – Київ)
Декілька років тому назад я був запрошений Київським міжнародним інститутом соціології на передачу Савіка Шустера „Свобода слова”. Тоді вона транслювалася на телеканалі „Інтер”, де я мав можливість виступити у прямому ефірі. Думаю, читачам було б цікаво дізнатися, який є Савік Шустер та його програма за лаштунками телеекрану.
До речі, в кінці минулого місяця минає чотири роки як його проект – „Шустер Live” стартував на „Першому національному” каналі. Тепер, як і раніше на інших каналах, його передача виходить кожну п’ятницю.
А зараз хочу повернутися спогадами до моєї поїздки в Київ.
Ранок, 12 грудня 2007 року. Поїзд Львів-Київ доїжджає до своєї кінцевої зупинки. Через вікно потяга я побачив напис на стіні вздовж залізничного полотна – „Слава ОУН-УПА”, а метрів через 100 інша людина, написала інші слова – „Гражданин скажи НАТО – НЕТ”. І подумалось мені, маємо одну країну і маємо дві різні філософії. Хто нас так поділив? Думаю, що не ми себе, а наші політики.
Поїзд тим часом прибув до Києва. На вокзалі мене зустрічає представник телеканалу „Інтер” і ми разом їдемо до готелю „Турист”, де вже телеканалом заброньовані номера для учасників програми „Свобода слова”.
Ввечері того ж дня, о 18 годині учасники ток-шоу „Свобода слова” їдуть на спеціально виділених автобусах до кіностудії імені Довженка, де власне і проходить телепередача.
Сама кіностудія, на відміну від павільйону, де відбувається згадане ток-шоу, виглядає жалюгідною.
І ось за годину до прямого ефіру люди розсілися в студії. Кожен займає місце, яке визначив комп’ютер. Тобто, люди сидять не регіональними групами, а довільно. Це зроблено з метою, щоби не було як на футболі, де фанати знаходяться разом. Таким чином організатори намагаються попередити всілякі непорозуміння. Знову інструктаж, як поводити себе з комп’ютерами, які видали кожному в руки.
Ось в студії появляється ведучий, потім політики, деякі віталися з нами, деякі, зокрема Адам Мартинюк, навіть не повернувся до глядацької аудиторії, та студія зустріла всіх їх оплесками, передача пішла в прямий ефір…
В перервах на рекламу кожен бажаючий міг вийти собі на перекур, попити каву чи чай, переговорити з депутатами. Пригадую, як до глядачів підійшов депутат Сухий, та діалог у нього з людьми не вийшов і він скоренько повернувся на своє місце. Ще один політик – Андрій Шкіль взагалі виглядав розгубленим, мер всіх киян – Черновецький взагалі втік, один Кармазін тримався впевнено.
Пам’ятаю, тема розмови тоді була така: „Чи потрібно Україні багато політичних партій?”
Коли Савік надав мені слово, я звернувся до нашої землячки Ганни Герман, чи не вважає вона, що найбільша проблема нашої країни є зрада політиків, які перед виборами обіцяють одне, а насправді роблять протилежне? Відповідь Герман була простою: „Це проблема виборців, яка лежить на совісті депутатів”.
Тоді ж Савік Шустер добавив: „Політиків потрібно міняти так само часто, як і памперси, і по тій самій причині”.
І як не згадати деяких наших „слуг” трускавецької громади у цьому контексті?
І ось передача підійшла до завершення, фото на пам’ять із політиками, прощання, вже настала ніч, субота. Ввечері час повертатися у рідний Трускавець.
До речі, в програмах Савіка Шустера брали також участь мої друзі – Зоряна Домбровська, Орест Нагірський, Михайло Поздняков…
Євген Бродзінський, голова Трускавецької ГМ “ОПОРА”
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень