Вперше на теренах Франкового краю відбудуться «Живі бібліотеки». Ініціатором цього заходу є Асоціація «Нові Горизонти». Чотири засідання «Живої бібліотеки» заплановано провести до кінця червня місяця у Дрогобичі та Трускавці. Дві зустрічі будуть присвячені історії та таємницям кухні кримських татар та української кухні. «Живими книгами» будуть учасники АТО, члени їх сімей, вимушені переселенці з Криму та Сходу України, волонтери, громадські лідери, журналісти.
Про ці заходи розмовляємо з Олександром Магльоною, президентом Асоціації «Нові Горизонти» (АНГ), керівником проекту «Сіємо зерна миру для урожаю порозуміння та взаємодовіри», в рамках якого буде реалізовано ці, без сумніву, цікаві та корисні заходи. Нагадаю читачам, що АНГ є фіналістом конкурсу «International Alert» за Проектом «Психологічні зерна миру: реабілітація після травми та громадянський активізм в Україні», який фінансується ЄС через Інструмент зі сприяння стабільності і миру (ІССМ).
– Олександре Васильовичу, якою є мета «Живої бібліотеки»?
– Ми живемо сьогодні в умовах війни та соціальних конфліктів. Конфлікти формувалися усі роки «незалежності». Причетна до них і «помайданна влада». Не буду розповідати про власне бачення причин цієї війни, яку й досі звуть «АТО». Маємо усвідомити, зрештою, що люди бувають різними, незалежно від їх професій і статусів та вірувань. Громадські ініціативи мають сприяти кращому розумінню і усвідомленню цього явища. Цього не прочитаєш у книгах, що видаються чи передруковуються. Медіа різних рівнів роблять спроби у цьому напрямку, однак це некомерційна тема, а тому не надто приваблива для редакторів та видавців. І тут «живими книгами» виступають люди…
– Отже, книги – це люди. А як, власне, народилося це явище?
– Так, «книги», це, як правило, різноманітні соціальні групи, які опинилися в зоні стереотипів, конфліктів, дискримінації чи упередженого ставлення.
Проект був розпочатий в Данії 2000 року. Молодіжна громадська організація “Зупини насильство” підтримала свого друга, який потрапив у біду. Відбувся незвичний діалог між потерпілим та тими, хто спричинився до його перебування у лікарні. Сьогодні методологія проекту підтримана Радою Європи. Такі бібліотеки працюють в Норвегії, Фінляндії, Швеції, Ісландії, Португалії, Великобританії, Польщі, Угорщині та Чехії. Хочемо започаткувати цю ініціативу і в полікультурному Франковому краї.
– А хто у нас, на Дрогобиччині, буде такими «живими книгами»?
– Маємо очевидну зміну соціуму в регіоні. Десятки років до нас приїздять і починають жити та працювати вихідці із республік екс-Союзу, з Азії та Кавказу. Війна внесла також свої корективи: в приймаючих громадах стали жити та працевлаштовуватися тимчасово вимушені переселенці (ТВП) зі Сходу країни та Криму. В регіоні понад 1600 сімей учасників АТО. Ці групи значно урізноманітили наше суспільство, однак ці дуже різні люди мають рівне право на існування, розуміння і повагу. Ми хочемо надати цим людям можливість у неформальній обстановці поговорити з представниками груп, по відношенню до яких у суспільстві існують упередження, щоб люди змогли за своїми стереотипами і відмінностями розгледіти один одного.
Хіба не «живими книгами» є наші сини та дочки, що пройшли горнило АТО, їх батьки, волонтери? Чи ті ж кримські татари, які, до речі, володіють українською мовою значно краще, аніж деякі наші місцеві посадовці. Вони сьогодні щиро готові ділитися з вдячними «читачами» своїм особистим досвідом і відверто відповідати на їхні запитання. Все це відбуватиметься при особистій зустрічі на заходах, які ми плануємо.
– А як реагують люди на те, що їх звуть «жива книга»?
– «Жива бібліотека» є соціальною грою, методика проведення якої значно полегшує та покращує комунікацію її учасників. Назва «жива книга» (Living Book) багато років використовується в міжнародній практиці проекту Human Library. Тобто, всі учасники «Живої бібліотеки» усвідомлюють, що «жива книга» – це назва ролі, в якій виступає людина-доброволець в рамках проекту. Звісна річ, люди, що виступають в якості «живих книг», підготовлені до того, щоб спокійно обговорювати з «читачами» стереотипи і забобони, що стосуються групи, до якої вони належать. Однак вони можуть мати спільні захоплення або схожість літературних, музичних та інших уподобань. І це дуже важливо для довіри та взаємного порозуміння.
– А як досягається ефект відвертого та щирого спілкування?
– Ми пропонуємо розмову віч-на-віч. За цих обставин набагато складніше бути нещирим або зробити безапеляційне висловлювання на тему своїх упереджень. А можливість повноцінного зворотного зв’язку дає безпосереднє відчуття «читача», що переживають представники тих чи інших груп, коли про них думають і говорять певним чином. Без сумніву, учасникам заходу буде цікаво та корисно вислухати історії непересічних особистостей, а чи й простих громадян, які братимуть участь у цих зустрічах.
– То де і коли відбудеться зустріч з «живими книгами», власне «Жива бібліотека»?
– Така зустріч відбудеться вже 21 червня. Вона буде присвячена, зокрема, кухні кримських татар. Адже кухня народів світу – це ще й історія і великий пласт культури та самоідентифікації. Звісна річ, мова йтиме не лише про таємниці кухні та кулінарні рецепти. Я особисто сподіваюся на зустрічі з цікавими людьми та напрацюваннями, що дозволять вирішувати окремі соціально-важливі проблеми. В цей день нас прийматиме сім’я Умерових: Усніє та Осман. Вони є членами ГО «Арекет» (укр. «Рух»). Напередодні ми проговоримо всі аспекти заходу, позаяк він проводиться вперше. А потім нас гостинно зустрічатиме знаний кулінар Богдан Муль, з рецептами українських смаколиків.
– А хто буде модератором цих, ще невідомих нашим краянам, заходів?
– За принципом, що кожна ініціатива карається, – ваш покірний слуга. Бо саме я із однодумцями складаємо список «живих книг» і таким чином формуємо «Живу бібліотеку». До речі, на тренінгах, які проводила АНГ, мені вдалося поспілкуватися з людьми, яких ми залюбки запросимо на ці зустрічі. Вже сьогодні ми запрошуємо до нас Левка Скопа, Тетяну Думан, Ореста Каракевича, Олену Куртяк, Марію Головкевич, Миколу Походжая, Хосе Турчика, Святослава Грабовського, Святослава та Катерину Сурмів… Учасниками зустрічей також мають бути члени Координаційної ради Проекту: Володимир Стецівка, перший заступник голови Дрогобицької районної ради, Іван Мізерник, заступник голови Дрогобицької РДА, Йосип Фиштик, директор регіонального радіомовлення «Франкова земля», Заслужений діяч мистецтв України, директор «Дому Європи» в Києві. Можливо, хтось зголоситься із небайдужих та креативних краян. Наша «Жива бібліотека» буде рада всім, хто щиро даруватиме їй «живі книги»!
– Тоді «нескромне» запитання. Скільки коштують послуги «Живої Бібліотеки»? І хто за це платить організаторам?
– Взагалі, є світова практика: «Жива Бібліотека» – некомерційний проект. Всі учасники, починаючи від організаторів і закінчуючи «книгами», працюють на волонтерських засадах. Тобто, їх участь в проекті добровільна і не оплачується. Для «читачів» участь у «Живій бібліотеці» повністю безкоштовна. Однак АНГ має певні кошти для перерв на каву, тому учасники зможуть скуштувати смаколики, які їм запропонують наші «живі книги».А найактивніші учасники «Живої бібліотеки» отримають ще й відповідні сертифікати.
– Щиро дякую за розмову і до нових зустрічей.
Розмовляв Володимир Ключак
На фото: учасники семінару-тренінгу «Мова миру – шлях успішної комунікації», організованого Асоціацією «Нові Горизонти» в садибі «Родинне гніздо» (с. Жданівка Дрогобицького району).
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень