Сьогодні на сайті газети «Джерела Трускавця» появилася стаття журналістки Ольги Куц про Лева Грицака. Нагадаємо, що журналістка перебуває у судових війнах із Заслуженим лікарем України, двічі мером Трускавця (2002-2010 рр.), тому й не слід було очікувати якогось виваженого, неемоційного та об’єктивного матеріалу.
Як людина, чиє прізвище згадано в статті, маю право на репліку, чим і скористаюся.
По-перше, дуже похвально, що журналістка підписала статтю своїм власним прізвищем. Вона не ховається під псевдонімами, як інший автор цього ресурсу, а саме «Микола Петрів», котрий вже програвав суди Левові Грицаку і боїться підписатися своїм власним прізвищем на три букви. Ольга Куц, попри нісенітниці, які вона пише в статті, мала мужність підписати її власним прізвищем, за що її варто похвалити. А те, чи буде черговий судовий позов до неї та газети зі сторони Лева Грицака, ми ще побачимо.
По-друге, стаття Ольги Куц зробила Левові Грицаку величезну послугу. Мало того, що безкоштовний піар його особисто та його автобіографічної книги «Дерева моєї долі», мало того, що оприлюднено цілу сторінку з цієї книги, де Лев Грицак детально розповідає про свій вихід з Партії регіонів, так журналістка ще й оприлюднила відповідь Головного територіального управління юстиції у Львівській області, в якому підтверджується факт написання Левом Грицаком заяви про вихід з ПР 24 січня 2014 року, тобто напередодні активної фази Революції Гідності.
Тож відтепер будь-які маніпуляції щодо застарілої інформації на сайті Мін`юсту можуть трактуватися як намагання окремих осіб реанімувати Партію регіонів у Трускавці, з якої Лев Грицак вийшов більше трьох (!) років тому.
По-третє, як самою назвою своєї статті «Бреше і не червоніє! Лев Грицак вийшов з Партії регіонів після перших розстрілів на Майдані», так і її змістом Ольга Куц поклала крапку в дискусії, започаткованій депутатом ТМР від «Нарконтролю» Святославом Грабовським, а саме щодо невиходу Лева Ярославовича з ПР, його подвійного партійного членства та інших нісенітниць.
А тепер щодо згадки в статті моєї скромної особи. Сьогодні, 20 квітня, під час сесії Трускавецької міської ради ми з Ольгою Куц поспілкувалися. Неформально, звісно ж, і тема нашої розмови ніколи не буде оприлюднена. Ми не є друзі з Ольгою Куц, бо я ніколи не був прихильником її «методів», де б вона не працювала: чи то в штабі Ігоря Куруса, коли надсилалися брудні матеріали про Михайла Задорожного та Романа Ілика, чи то під час Майдану, коли з «Трускавецького вісника» вимагалося зняти матеріал про збір підписів в одній із оздоровниць Трускавця під зверненням до Януковича з проханням силового розгону Майдану, чи то в команді Р. Козира, де вона показала себе у «всій красі». Я ніколи не воював з жінками, і не збираюся. Біблія чітко вказує на їхнє місце в суспільстві.
Ольга Куц могла б бути прекрасним журналістом, певний час вона навіть працювала в єпархіальній газеті «Жива вода», та не будемо ми розказувати, чого ж вона звідтам пішла. Ми раді, що вона ще вчитиметься в школі журналістики Українського Католицького Університету і, сподіваємося, чогось та й навчиться. Можливо, їй там пояснять, що вживати слово «писака» відносно колеги все-таки не варто. Хоча прогрес в Ольги Куц все ж є. Принаймні слово «прихвосні», яке раніше так часто появлялося в її лексиконі, зараз майже відсутнє. Ось і вся моя репліка.
Володимир Ключак, фото з сайту газети «Джерела Трускавця»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень