На Прикарпатті громадські спілки створили Координаційну раду, до якої увійшли представники «Правого сектора», Народної Самооборони, Народної Ради, Штабу Спротиву, ВО «Майдан» і регіонального Люстраційного комітету. Завдяки цьому органу активісти намагаються контролювати призначення на ключові посади у силових відомствах та судах. Остання перемога – це призначення голови Окружного адміністративного суду. Про очищення влади на Івано-Франківщині в інтерв’ю Люстраційному комітету розказав активіст Роман Островський – людина, для якої боротьба з корупцією у власному регіоні вже давно стала хобі.
– Романе, минулого тижня громадським організаціям Івано-Франківська вдалось не допустити повернення колишнього голови окружного адміністративного суду на свою посаду?
– Так. Зараз, після прийняття Закону “Про віднову довіри до судової системи”, у нас йдуть вибори суддів. Кілька років у нас судом керував один хабарник, замішаний у справі Ігоря Зварила – Петро Черепій. Він обіймав посаду голови Івано-Франківського окружного адміністративного суду. Однак минулого тижня нам вдалось звільнити цю одіозну фігуру. Хоч усі нас застерігали, казали, що це не можливо, що він має зв’язки у Києві. Але 7 травня ми змогли поставити свою кандидатуру.
– Як проходили вибори голови суду?
– Усі суди знають про існування Координаційної ради, і вони знають, що без нашої згоди їм не вдасться провести призначення. У кожному суді є люди, які проти існуючої системи, і вони завжди нас попереджали про те, коли у судах проходять вибори. 7 травня ми прийшли на такі вибори. Про те, як вони проходили можна переглянути на відео. На посаду Голови окружного суду висували трьох кандидатів: в.о. голови суду Микола Кишинський, його кандидатура та молодий, перспективний Андрій Могила. Судді висунули своїх кандидатів, а далі, перш ніж розпочалось голосування, вони усі пройшли так звану «процедуру люстрації».
– Розкажіть детальніше про «процедуру люстрації». Як вона проходить, що вона у себе включає?
– У нас є набір запитань, які ми ставимо кандидатам. Вони стосуються їх біографії, діяльності під час Майдану, їхніх статків. Далі йдуть фахові запитання і кандидати описують те, як вони збираються змінювати систему, боротись з хабарами. Якщо у нас є конкретні факти зловживань, тоді ми інформували їх про це і надсилали цю інформацію у відповідні інстанції.
– Як пройшла «процедура люстрації» для кандидатів, бажаючих очолити окружний адмінсуд?
– Після того, як люди стали і розказали в очі заступнику про його факти зловживань та корупції, він зняв свою кандидатуру, так само вчинив і його висуванець. У нас залишилась одна погоджена кандидатура – Андрій Могила, але судді за нього не проголосували. Тоді ми стали і сказали, що сидітимемо до ранку, допоки голова суду не буде обраний. І процедуру розпочали спочатку. Знову було висування. На цей раз висунули нового кандидата – Оксану Лучко. Ми з нею провели співбесіду і не мали претензій. Судді обрали її, а попередній узгоджений кандидат став заступником. Далі адвокати у місті сказали, що у нас вийшов ідеальний тандем, який зможе зламати злочинну систему у суді. Це наша найбільша перемога.
– Як ви створювали Координаційну раду, місцевий люстраційний комітет?
– Ще у січні 2014 року ми створили Народну раду, яка зараз проходить процедуру реєстрації як громадська спілка. І від неї ініціювали створення місцевого Люстраційного комітету з 9 чоловік на громадських засадах. Далі ми скоординували свої дії з Люстраційним комітетом України.
Координаційна рада була створена на початку березня на основі тих структур, які брали активну участь під час Майдану. Це усі організації офіційно зареєстровані. Кістяк Координаційної ради складають представники «Правого сектора», Народної Самооборони, Народної Ради, Штабу Спротиву та ВО «Майдан». Входить до неї 34 людини. Однак в залежності від завдань (коли приміром йде відкритий відбір на певні посади) до них долучаються спеціалісти з різних сфер. Обирали голову управління лісництва, були присутні громадські активісти-фахівці у цій галузі. Ми, як громадськість, узгоджуємо кандидатури під час призначень на ключові кандидатури. Але, коли на посаду йде людина, що має корупційний шлейф, і попри це намагається вирішити питання з призначенням через Київ, тоді ми йдемо у спротив і не даємо це зробити.
– Чи є у вас домовленості з місцевою владою? Чи сприяє вона у проведенню відкритих конкурсів на ключові посади?
– У березні, коли створювалась Координаційна рада, на віче до нас прийшли наші депутати (вони приїхали з Києва і розповідали, що, буцімто, під кулями бігали, хоча ніхто їх там не бачив). Ми завели їх у зал, до президії, і хотіли домовитись про якісь правила гри. На зустрічі було посутньо кілька сотень активістів. Ми говорили, що якщо вони обирають кандидатур на ключові посади, то спершу їх рекомендуватимуть, а далі з ними проводитиме співбесіду Координаційна Рада. І якщо людина нічим не замарана, то вона спокійно йде на посаду.
– Спершу депутати не пристали на вашу пропозицію? Чи підписували ви з ними меморандуми?
– Вони у нас гарні оратори, сказали, що влада з народом, усе будемо разом вирішувати. На цьому усе завершилось. Жодних меморандумів, ми не підписували. Наші депутати відірвані від землі і тільки вибори можуть їх приземлити. Аж зараз, коли минуло три місяці, вони почали це розуміти.
– Що вже вдалось зробити Координаційній раді?
Ми робили, що встигали. Але ми добились зняття з посад начальника міліції, прокуратури, управління сільського господарства. Голова управління сільського господарства перейшов у статус заступника і зараз ми чекаємо нову кандидатуру, але головне, що нам вдалось зняти цю фігуру, бо багато хто казав, що ми цього не зможемо зробити.
– Як ви змінювали начальників силових структур?
– Ми визначили прийнятних кандидатів. Ще у середині лютого на сесії обласної ради, маючи гіркий досвід, коли на ключових посадах силових структур призначені «чужі», які стріляли у нас, ми висловили свою вимогу, що ми категорично проти, щоб нам присилали людей з інших областей. Сесія цю вимогу підтримала. Але після цього нам одразу стали приганяти «чужих».
Приміром, так було з начальником міліції. Зараз наш місцевий відділок не має керівника. Два рази нам присилали з Києва керівників, але люди ставили БТР, перегороджували вхід і не пускали їх. Так у нас громада висловлює свою позицію, тому що влада провокує на такі рішення. Нам кажуть, що таким чином ми створюємо негативну картинку для Сходу, але ж ми не маємо усе приймати! Спротив буде.
– Чи є у вас узгодженні з громадськістю кандидатури на посаду керівника міліції?
– Я коли був у Києві на кадровій комісії МВС казав їм, що не можна призначати чужу людину. Не тому, що він поганий чи добрий, просто людина має знати наші проблеми, сміливо ходити і дивитись людям в очі, а не ставати на посаду, і півроку розбиратись з усіма кланами в самій міліції. Це має бути місцевий, але такий, що має довіру у людей. Виявляється такі люди теж є і ми таких знайшли.
Але нам сказали, що наш кандидат занадто молодий (40 років) і йому не вистачає досвіду управлінця. Це єдина причина за якою він не може бути на цій посаді. Але могли б поставити йому заступників. Є ж досвід з Грузії. Бо у нього не має управлінського досвіду не через те, що він нікуди не міг піднятись, а через те, що він не хотів заходити у корупційні схеми.
– Яка ситуація з іншими відомствами?
– З прокуратурою, у нас вийшло якнайкраще. Ми висунули свою кандидатуру. Але з Києва запропонували свого. Це був уродженець Івано-Франківська, який далі служив у Львові. . Він вийшов на нашу Координаційну Раду. Дві години ми з ним жорстко поспілкувались і погодили. Наш кандидат нічого не мав проти, щоб стати заступником. Тепер прокуратура у нас працює.
З СБУ у нас проблеми. Нам призначили «чужого» кандидата. Тут ще проблема у тому, що наразі не має закону про люстрацію. Я гордо називаюсь уповноваженим від Люстраційного комітету у Івано-Франківській області. Але з іншого боку, оскільки не має закону, людей, які можуть так само представлятись у нас ходить з 50. Усі вони кажуть, що представляють якійсь люстраційний комітет і пропонують проілюструвати за гроші. До того ж політики та партії починають створювати дотичні до них так звані люстраційні комісії. І тепер якщо політики хочуть поставити на якусь посаду свого кандидата, то вводять його у свою люстрацій ну комісію, а далі пишуть у Київ, що людина висунута від місцевого люстраційного комітету. Людина сіла і поїхала у Київ.
Подібна ситуація сталась з кандидатом на очільник СБУ, йому дали якісь незрозумілі рекомендаційні листи і він поїхав у Київ. Зараз ми розслідуємо цю ситуацію.
Тепер у нас хочуть забрати спитрзавод, примусово змінюють керівника і призначають на його місце майстра цеху. Майстер цеху, який до цього розливав горілку тепер керує досить великим підприємством. Їм усе все одно.
Ми усіляко намагаємось протидіяти таким крокам. Вони мають хоч колись почати з нами рахуватись. Якщо нас не хочуть чути, тоді вони будуть нас бачити. Нам дуже важко. Про нас вже пускають різні чутки, шукають компромат. Бо ми не вигідні жодному політику, жодній політичній силі і жодній владі, ні місцевій, ні київській. Вони не знають, що з нами робити.
– Які виклики ви наразі бачите у процесах зміни влади?
Раніше було простіше – ворог був попереду, ми його бачили і знали у лице. А зараз ворог усюди, круг нас, куди не глянь кожен у якійсь корупційній схемі і не хоче з неї виходити. Але є й ті, що хочуть ламати систему. Під час Майдану основна проблема полягала у тому, що не було координації між областями.
Це потрібно і зараз. Якщо зараз знайдеться сила, що зможе об’єднати потужні громадські структури по всій країні і на них основі створиться щось політично-патріотичне та свідоме і зайде у місцеву та Верховну Раду, тоді ми зможемо зламати систему. Нам потрібен цей клей, структура, яка об’єднає ці всі активні середовища. Основою цього об’єднання має бути ідея, ламання прогнилого корумпованої влади. Ця структура має вийти знизу. І вона може організувати не обов’язково з Києва, а й інших областей.
Підготувала журналіст Люстраційного комітету
Наталка Данькова
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень