«Рік без Катерини Гандзюк. Усіх замовників буде знайдено й покарано. Обіцяю».
Такий короткий пост на своїй сторінці в мережі Фейсбук в річницю смерті громадської активістки написав Президент України Володимир Зеленський.
Хто така Катерина Гандзюк? Це не просто громадська активістка, напад на яку було здійснено 31 липня 2018 року. Це людина, котра займала високі посади і в той же час займалася викривальною діяльністю, не боячись входити в конфлікт з олігархами, корупціонерами, політичними «елітами», «правоохоронними» органами. В різний час вона була депутаткою Херсонської обласної та міської рад від партії «Батьківщина» (в 2015 її виключили з цієї політичної сили), була радником мера Херсона та в.о. керуючої справами Херсонської міськради, займала активну позицію під час двох українських революцій (Помаранчевої та Гідності), працювала в різних волонтерських, журналістських та спортивних проєктах.
Катерина Гандзюк через свою принципову громадянську позицію мала різні конфлікти. З начальником Управління захисту економіки в Херсонській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України. З проросійськими силами регіону, серед яких організація «Український вибір» Медведчука, КПУ, КОБ, Рух Екстериторіальних Громад. З очільником Соцпартії на Херсонщині Кирилом Стремоусовим і очільником СПУ Іллею Кивою. Політики від «Батьківщини та БПП «Солідарність» Мангер, Рищук, Гордєєв зараз особливо на слуху в тих, хто цікавиться «справою Гандзюк».
І ось 31 липня 2018 року Катю вбили. Ні, вона не померла в той же день, коли її облили сірчаною кислотою. Вона мучилася ще довгих три місяці, страждала, терпіла невимовні болі. До стану її здоров`я була прикута увага свідомих українців і небайдужих європейців, американців, світової спільноти. Катя померла 4 листопада. Торік.
А потім були вибори. Президентські в березні-квітні та парламентські в липні. Низькі рейтинги партій «Батьківщина» та БПП «Солідарність» певною мірою пояснюються і тим, що вони не змогли чи не захотіли довести свою непричетність до замовного вбивства активістки. Поразка Петра Порошенка теж має своє пояснення, чому дехто за нього не голосував. Бо вбита не лише Гандзюк, вбито набагато більше людей, котрі хотіли зміни системи, котрі хотіли правди, справедливості та припинення засилля корупції, кланів, олігархату, домовленостей на шкоду інтересам держави.
4 листопада цього року, тобто вчора, акції «Рік без Каті» проходили не лише в Херсоні чи Києві. Вони пройшли по всій Україні і за її межами.
Маленький Трускавець з його 20 тисячами населення теж не став осторонь цієї сумної річниці. Активісти зібралися на майдані перед музеєм Біласа і знаком «Трускавець», запалили лампадки, здійснили флеш-моб та спом`янули Катю – жертву захланних політиків і бездіяльних «правоохоронців».
Наш Президент Володимир Зеленський почув організаторів та активістів акцій «Рік без Каті». Сам факт, що він виставив постер від активістів і пообіцяв знайти та покарати винних, робить йому велику честь. Хай би чимшвидше виконав свою обіцянку, щоб покарані були справжні винуватці вбивства, його замовники, а не офірні цапи. Тоді він виявиться людиною діла, котра тримає дане слово.
Рік без Каті. Життя триває. Але країна вже не та. Смерть Каті змінила її…
Кожне зло мусить бути покараним. І воно не має ховатися за мішками доларів, статусом депутата чи зв’язками у кримінальних та правоохоронних колах. Вбивці Каті мали б бути теж облиті сірчаною кислотою. Привселюдно, на Софіївському майдані. Або хоча б у закамарках темних підвалів якоїсь непримітної української в’язниці…
Володимир Добрий
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень