Це приємне повідомлення про відновлення водопостачання, озвучене міським головою Трускавця Русланом Козиром, приємно потішило і водночас здивувало присутніх на черговій прес-конференції журналістів. Як така неординарна і важлива подія залишилася без уваги раніше? Ба, навіть провладна преса ні пари з вуст про таке досягнення! У численних прямих ефірах, на жодній із апаратних нарад ні мер міста, ні жоден із чиновників найближчого із його оточення не обмовився про таку резонансну подію – довгоочікуване відновлення цілодобового водопостачання у місті. А вже згодом, опісля конференції, з’ясувалося: цілодобове водопостачання у місті хоч і є, та не усе так просто… Далі про те, чому не усе так просто як «плідно» мер із журналістами поспілкувався.
Тема прес-конференції для журналістів, була доволі прозаїчною і стосувалася проблем місцевого самоврядування, тож і розпочали із запитань про самоврядування, точніше про дотримання закону на практиці. Тут мер виявився доволі багатослівним, дозволив собі традиційно пофілософствувати на улюблені теми порівняння української та європейської практик самоврядування, несправедливу недооцінку влади на містах державою та штучне стримування нею прогресу місцевого самоврядування. Та наступним запитанням журналісти дещо відволікли очільника міста від роздумів на теми державотворення досить приземленим, точніше «земельним» запитанням, що стосувалося незаконної забудови у зоні санітарної охорони питного озера. Журналісти хотіли знати ставлення міського чиновництва до цієї проблеми. Мер у відповідь на це питання знову вдався до демагогії про бачення ситуації через призму законності, про чотири історичні віхи розвитку Трускавця як курорту. І як результат його тривалого спічу – констатація факту: сталося те, що сталося. А далі – ще відвертіше: треба ж колись розширяти межі Трускавця, а забудовникам залишилося усього-нічого – розробити та погодити проект зони санітарної охорони питаного озера та детальний план території, погодити усе це з громадою та депутатами і – вуаля! Той, хто вміє читати (чи у даному випадку чути, те, що залишилося між рядків), чітко зрозумів: так чи інакше, рано чи пізно, законно чи не дуже, але новому мікрорайону навколо питного озера – таки бути! У мера не знайшлося аргументів проти.
А от паркан біля музею М. Біласа, зі слів мера, то більмо на оці, відверте знущання з міста, «захоплення прапора» і показник стану суспільства в цілому. Щоправда у своїй гнівній тираді не прозвучало чому і як виник цей паркан, і що саме відбувається за цим парканом. Ті, хто направду володіє ситуацією прекрасно розуміють, що усе, що діється на майданчику поблизу музею, повинно було би відбутися за підтримки і розуміння міської влади.
Далі ще цікавіше. Журналісти не лише запитували, а ще й інформували очільника міста про те, що в одній із освітянських структур відбуваються фінансові зловживання. Пан Козир про таке почув уперше і пообіцяв, якщо така інформація є, то варто донести офіційно і лише після того буде здійснено фінансові перевірки.
Дрогобицьких колег, присутніх на заході, більше цікавив факт будівництва дельфінарію та процес встановлення індивідуального опалення мешканцями міста. І хоч питання були досить різного характеру, мер Трускавця не проминув наголосити, що як одне, так і інше, є вагомим досягненням цієї влади. Будівництво такого об’єкту як дельфінарій відбудеться за кошти інвестора, і це буде суттєвим доповненням у розвитку інфраструктури міста-курорту (хоча ні місця відведеного під будівництво, ні проекту ніхто ще не бачив). А масовий перехід мешканців міста до індивідуальної форми опалення – не що інше, як крок у сите енергетично-безпечне майбутнє держави та велике економічно-доцільне благо для громади. Щоправда цю думку страшенно закортіло оспорити, апелюючи хоча б такими фактами, що у своїх розмірковуваннях про розвиток міста Руслан Козир зазвичай обов’язково посилається на досвід європейських країн. Та саме у цьому випадку такі крани Євросоюзу як Чехія, Польща та Німеччина ще років із десять тому категорично відмовилися від практики індивідуального опалення, посилаючись на декілька важливих факторів, серед яких екологічна небезпека (неконтрольована кількість викидів у атмосферу), неспроможність контролювати технічну складову цього процесу і, зрештою, економічна недоцільність (за умови постійного здорожчання енергоносіїв). Проте чим більше було журналістських аргументів, тим більшало роздратування міського голови. Він вже й не стримував невдоволення, намагаючись припинити нецікаву і незручну для нього розмову: «Де ви були? – нервувався пан Козир. – У котрій із кран Європи ви бачили те, про що говорите? Хто вам сказав такі дурниці? Повернення до централізованого опалення – це нісенітниця, чийсь черговий комерційний проект!». Ще кілька фактів – і перед нами вже не мер європейської країни, а звичайний, роздратований невигідними питаннями чиновник.
Проте невдовзі не оминуло міського голову і питання ремонту доріг. Працівників пера цікавило, які саме автошляхи міста потребують капітального ремонту, але у відповідь – жодної конкретики: ілюзорні цифри, мовляв за підрахунками потрібно десь із 5-6 мільйонів гривень, є лише 2,5, от на них і спробуємо щось зробити.
А далі знову чергове роздратування через журналістку, котра поцікавилися: «чому у ситуації з тотальним недофінансуванням від розглагольствувань панові меру не перейти до конкретних дій», точніше, вийти на потрібних людей у профільних міністерствах, не спробувати налагодити контакт із чиновництвом, яке має входи-виходи в Уряді країни? Звісно, на таке цілком серйозне по-суті питання усі очікували як мінімум адекватної відповіді, натомість – черговий емоційний випад у бік журналістки: «Подивіться, хто ви така і для кого пишете! Хто вас читає!»
Проте розмова продовжувалася далі. Аби знову не нарватися на негативну реакцію міського голови, говорили про проблеми «собачі» і про тотальну вирубку лісів навколо Трускавця, цікавилися долею кількох недобудованих об’єктів, працевлаштуванням та дозвіллям молоді. А коли прозвучало питання щодо ситуації з
водопостачанням у місті, точніше про долю діалогу з інвестором «Альфою плюс» та обіцяного нею чергового інвестиційного траншу у розвиток та реконструкцію мереж, усі присутні почули у відповідь, що водопостачання у Трускавці є цілодобовим. Хтось із колег перепитав для уточнення: «Можливо цілоденним?» – на що мер категорично заперечив: «Ні, саме цілодобовим!». Згодом виявилося, що таки цілодобовим, а ще з’ясувалося, що без цього довгоочікуваного блага у Трускавці залишився лише мікрорайон по вулиці П. Сагайдачного. Там через суто технічні причини – неможливість збільшення тиску у трубах – подача води вночі є поки що неможливою. Та це питання часу.
Звісно можна би було сказати, що зустріч мера і журналістів завершилася на позитивній ноті та тільки сумніви гризуть: чи варто було узагалі відвідувати цей поважний захід лише для того, аби почути з вуст міського голови лише таку приємну новину? Чи варто було слухати відповіді, котрі ми вже знали наперед, відчувати зневагу та роздратованість людини, котра не хотіла почути, не мала особливого бажання спілкуватися і аж ніяк не прагнула з нами дискутувати? Не знаю, чи з’явиться найближчим часом бажання знову відвідати подібну зустріч. Певно, що ні, бо така відверта неповага не несе жодної користі та конструктивізму.
Галина Шумило, газета «Трускавецькурорт»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень