Сучасне довкілля, багате на ксенобіотики, інформаційний потік і високий темп життя людини накладає свій відбиток на здоров’ї та захворюваності серед людей. Зростання чисельності хворих на онкологічні захворювання відбувається у сьогоденні невпинно. Злоякісними новоутворами окрім шлунка, шкіри та легень досить часто поражується передміхурова залоза у чоловіків.
Ще 20 – 30 років тому рак простати був прерогативою переважно осіб чоловічої статі віком понад 60 – 80 років. Сьогодні це захворювання нерідко зустрічається у осіб віком 40 років. Що ж зумовлює „омолодження” контингенту хворих і значне його поширення?
Статистика засвідчує, що у країнах Європейського Союзу частота цього захворювання в середньому складає 31,6 на 100 тисяч населення. За поширеністю рак передміхурової залози займає 3-тє місце серед онкологічних захворювань і 3-тє місце серед причин смертності осіб чоловічої статі. Слід зазначити, що у Європі рак передміхурової залози займає 2-ге місце у списку захворювань чоловіків, що служить причиною смерті. На сьогоднішній день у ФРН кожен шостий мужчина віком понад 50 років хворіє на рак передміхурової залози, а після 75 років рак простати займає перше місце серед причин смертності чоловічого контингенту. Крім цього, наявність близьких родичів чоловічої статі (батько чи брати) збільшує ймовірність розвитку розглядуваного захворювання серед мужчин.
З огляду на несприятливу, в загальному, радіаційну обстановку в Україні, на наслідки аварії на Чорнобильській АЕС, забруднення середовища відходами промислового виробництва – все це впливає на зростання чисельності хворих раком передміхурової залози в Україні. Не дивина, що це захворювання доводиться діагностувати та активно лікувати у віці 38 – 45 років.
Які реально можливості в діагностиці цього захворювання існують на сьогодні ?
Перш за все, слід зазначити, що ця хвороба має певні свої прояви. Це – розлади сечовиділення, так звана дизурія, – часте болюче сечовиділення, наявність крові в сечі, інколи епізодично один раз, часті закрепи. А крім цього, загальні ознаки – схуднення, втрата апетиту, апатичність. Слід відмітити, що простата, маючи стосунок як до статевої так і до сечовидільної системи, при розростанні раку простати порушує пасаж сечі з нирок, сприяючи уростазу, нирковій недостатності аж до втрати функції нирок.
У 1979 році був відкритий специфічний білок – простатоспецифічний антиген, котрий з 1987 року увійшов як лабораторний тест ПСА – як онкомаркер раку простати. Саме з цього часу починається масове обстеження чоловіків на предмет раку передміхурової залози з визначенням ПСА. В нормі він складає до 4,0 нг/мл. Цей тест є простатоспецифічним, але не є онкоспецифічним. Це означає, що помірне його підвищення до 10,0 нг/мл може свідчити і про наявність запального процесу в простаті. Але одночасно це заставляє нас детально обстежити хворого, навіть застосувавши пункцій ну біопсію передміхуревої залози для верифікації діагнозу.
На сьогоднішній день є інші онкомаркери, а саме: DD3, PCA3, котрі мають доволі високу специфічність. За потреби у хворих з підозрою на рак передміхурової залози застосовують комп’ютерну томографію і ядерно-магнітний резонанс.
Постає питання, у яких чоловіків слід визначати ПСА? Слід пам’ятати, що чоловіки після 40 років мають хоча б раз на рік проходити ректальне пальцеве дослідження передміхурової залози в уролога. При виявленні в простаті зон „кам’янистої щільності” в обов’язковому порядку має бути визначене ПСА. А, окрім цього, як скрінінг-метод має бути визначене ПСА у кожного мужчини після 40 років. Це дозволяє виявити хворобу на найбільш ранніх стадіях, доклінічних – коли немає проявлених ознак хвороби.
Застосування скрінінгу з використанням ПСА дозволило у США досягти 5-річного виживання після діагностики і лікування раку простати у 98% осіб. А, крім цього, раннє виявлення І – ІІ стадії процесу дозволяє виконати радикальну простатектомію, котра забезпечить медичну та соціальну реабілітацію мужчини.
Наведені дані засвідчують актуальність раку простати в сучасному світі, необхідність скрінінгового визначення ПСА крові для найбільш ранньої діагностики і радикального лікування цього захворювання.
Олег Прийма, лікар-уролог Трускавецької міської лікарні, кандидат медичних наук, доцент кафедри анатомії, фізіології та валеології ДДПУ ім. І.Франка,
Ярослав Грицак, лікар-уролог Трускавецької міської лікарні, завідувач урологічного відділу готельно-курортного комплексу «Карпати»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень