Під такою назвою у четвер, 19 квітня, у центральній міській бібліотеці Борислава відбувалася презентація книжки Ольги Кульчицької-Швед «Усе починалося з «Просвіти». Символічна назва заходу зумовлена і життєвим шляхом авторки, і змістом її книги. Організували і провели презентацію спільними зусиллями члени міської організації Національної Спілки журналістів України та працівники центральної бібліотеки. Вирізнявся захід оригінальним сценарієм, який написали самі журналісти, нетиповою побудовою заходу та лірично-ніжним, але соціально важливим наповненням.
Розповімо про все по-порядку…
«А треба жити, якось треба жити…»
Щоб докладно зрозуміти та належно оцінити книгу Ольги Кульчицької-Швед «Усе починалося з «Просвіти», необхідно найперше ознайомитись із життєвим шляхом, що його подолала авторка. Тільки так можна зрозуміти стан її душі, тільки так можна не лише прочитати історичні факти, викладені у книзі, а й відчути вчинки і думки людей, громадську діяльність яких описано, вловити сенс усієї тієї праці, яку вкладали у громадську діяльність члени просвітянського руху нашого міста.
Все життя Ольги Швед – це шлях боротьби з проблемами, дорога через біль, втрати і кропітку працю до коротких миттєвостей щастя. І розчулює до сліз те, що у всьому цьому буремному потоці негараздів, розчарувань і клопотів, жіноче серце на втратило здатності мріяти, вірити, надіятися і любити, що ніякі біди не змогли витіснити з людини інтелігентності, порядності та шани до оточуючих.
Ольга Кульчицька-Швед пережила, разом з рідним Бориславом, різні часи та епохи, бо народилася тут ще за часів Польщі у дуже патріотичній і цікавій родині. Батько – Микола Кульчицький-Колодчак (шляхетського походження) був свідомим патріотом, активним просвітянином, ініціатором створення та побудови читальні «Просвіта» на Гуковій горі, сприяв відкриттю української кооперативи «Злука» (яка до побудови читальні працювала у будинку Кульчицьких) був членом споживчого товариства «Злука», виробляв і постачав м’ясні вироби у всі українські кооперативи, був членом української щадниці в Тустановичах, фінансував просвітницькі заходи, допомагав українській громаді. Задля виховання Ольги і її брата Романа в націоналістичному дусі, дітей водили до захоронки на Волянці, де вони перебували під опікою сестер-служебниць. Батько ж матеріально підтримував захоронку. І навіть тоді, коли діти стали школярами, монахині запрошували їх до участі у драмгуртку та хорі.
З п’яти років цікава і допитлива Олюня виступала на сцені читалень, що були на Гуковій горі і в Тустановичах. У шість років пішла до школи на Волянці. 1939 року Ольга Кульчицька вступила до класичної гімназії у Бориславі. Тепер у приміщенні цієї гімназії – третя школа. Зі вступом до гімназії відкривалися широкі перспективи і починали реалізовуватись мрії. Але багато добрих планів і дівочих мрій перекреслили «визволителі» зі Сходу. Почалося переслідування активістів «Просвіти». Ольга продовжувала успішне навчання в гімназії. А після батькової смерті (а це був уже час німецької окупації) за сприяння батькового друга, доктора Терлецького, який очолював у Бориславі делегатуру від Дрогобицького українського повітового комітету, Ольгу скерували на навчання до Кракова, яке проходило при центральному допоміжному українському комітеті, його очолював тоді професор Кубійович. Осередком духовного життя українців і там була «Просвіта». Разом з іншими Ольга заопікувалася хворими українцями у військовому шпиталі. З наближенням фронту знайомі Ольги Кульчицької емігрували за кордон, а вона повернулася додому, до хворої матері і 14-річного брата Романа, якого згодом просто зі шкільної парти забрали до Німеччини.
Отак вже у юності життя Ольги Кульчицької почало переплітатися, наче мережкою, перспективною освітою і трагічними втратами, цікавими мандрівками та сумними буднями, радістю і смутком, як в пісні, «червоним» і «чорним».
А між тим життя тривало. Настав 1945-й… Юна красуня Ольга Кульчицька, котра багатьох хлопців зачаровувала своєю красою, довгими косами і стрункою поставою – вийшла заміж. Та щастя знову не було довгим. Через півтори місяця чоловіка арештували. Після суду, при етапуванні, йому вдалося втекти, але 5 травня 1945 року, в саму Великодню п’ятницю, НКВДисти жорстоко розправилися з ним. Не зазнавши жіночого щастя, Ольга стала вдовою. І друге заміжжя знов принесло радість тільки на трошки. Така ж трагічна доля спіткала і чоловіка Йосипа: після жорстоких катувань і Бригідок – страшної Дрогобицької тюрми, він дуже хворів, а невдовзі відійшов у вічність, залишивши молодій дружині двох донечок – Віру і Надію…
Важко було. Здавалося Ользі, що життя закінчується, бо важкі випробування раз за разом лягали на тендітні жіночі плечі і вибивали ґрунт з-під ніг. Але треба було не впасти на коліна, не зламатися, а жити далі, якось жити далі…
Куди б не закидала доля Ольгу Кульчицьку-Швед, всюди і завжди її поважали і шанували. Вона не була ані комсомолкою, ані членом партії, але зростала у праці, бо постійно вчилася. В 1954 році закінчила 9-й клас вечірньої школи. 1960-го – завершила навчання в Дрогобицькій вечірній школі головних бухгалтерів, 1965-го – Львівський технікум харчової промисловості. З 1969 по 1974 рік вчилась у Московському інституті імені Менделєєва. Свою кваліфікацію підвищувала на кусах у Дзержинську, Черкасах, Києві, Ліді, Москві, Львові…
А ще поруч з виробничою – завжди була громадська праця, праця для людей.
Власне Ольга Швед зібрала і впорядкувала базу даних одиноких і малозабезпечених людей, тих, хто потребував допомоги. На основі цих даних розпочав роботу територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян. 21 листопада 1990 року в Бориславі створено Спілку пенсіонерів, і на установчих зборах п. Ольгу було обрано в Раду секретарем, а через півроку – головою ради. Очолює «Спілку пенсіонерів» Ольга Швед і донині.
Загалом 1990 рік став для пані Ольги початком особливо активної та плідної громадської діяльності. Того року Ольгу Швед обирають членом координаційної ради, спостережної комісії, комісії з призначення статусу Ветерана війни, членом конкурсного комітету з надання суб’єктам підприємницької діяльності прав на перевезення пасажирів, членом комісії з надання гуманітарної допомоги. З перших днів створення і до кінця Ольга Швед – член проводу Народного Руху України і член цієї політичної партії. Ольга Миколаївна – учасниця гурту «Відродження» Тустановецької «Просвіти», почесний громадський кореспондент радіоредакції «Слово». До речі, у передачах радіо «Слово» прозвучало 190 просвітницьких сторінок від Ольги Швед. Радіослухачі чекають чергових зустрічей з пані Олею, бо всі вони цікаві і неповторні. Багато з них читачі знайдуть у книзі «Усе починалось з «Просвіти».
Так від самої юності і до сивини у волоссі, навіть після цього і аж до нині у клопотах, у активності, у роботі для людей, працею гасячи усі життєві прикрості і долаючи примхи долі.
Про таких людей, як і вона сама, пише Ольга Кульчицька-Швед у своїй книзі «Усе починалося з «Просвіти». Тож читач має можливість простежити за дивовижною енергійною роботою членів просвітянського руху, серця яких невпинно горіли ідеєю суспільного добра, руки не знали спочинку у громадській роботі, а самовідданість викликала захоплення.
«Відкрилась дорога до слова…»
Так поволі активна громадська діяльність Ольги Швед привела її до письмового столу. Як розповідає п. Ольга, поштовхом до написання книги стала її поїздка в США. Там українська діаспора активно відроджує і зберігає традиційні підвалини просвітянського руху, там діють хори, гуртки, читальні, інші організації. Така діяльність української діаспори за океаном надихнула Ольгу Кульчицьку-Швед розповісти і своїм краянам про те, як колись, у часи її дитинства, працювали «Просвіти» у нашому краї та у нашому місті. Адже є у авторки така мрія, щоб громадська активність серед бориславців відродилася хоча б до того рівня, як у її дитинстві.
Книга Ольги Швед це по суті краєзнавчий нарис про історію просвітянського руху на теренах Західної України загалом та Борислава зокрема. Важливо відзначити, що діяльність «Просвіт» у першій третині минулого століття була рушійною силою громадського життя, базою для утворення і діяльності чи не всіх українських громадських організацій, а через те і основою суспільного життя українського народу. Тож, направду, українство в умовах бездержавності починалося з «Просвіти». На роль краєзнавчого нарису книга Ольги Швед претендує через те, що у ній зібрано безцінну інформацію про діяльність «Просвіти» початку ХХ століття. Виявляється, наші діди та прадіди були активістами цієї організації на Всеукраїнському рівні і завдяки їхній самовідданій громадській роботі ми зберегли свою національну ідентичність, свої суспільні інституції і свою культуру. Написана книга «Усе починалося з «Просвіти» невеличкими тематичними розділами, що об’єднані між собою виваженою логічною послідовністю. Завдяки цьому читати нарис дуже легко і весь час цікаво. А ще добре допомагає сприймати нелегкий історичний матеріал стиль, яким написана книжка: прості, легкодоступні речення, звичні і для вуха і для зору слова, розповідний характер викладу.
Цікавою і необхідною книга Ольги Швед є і для дорослих, і для маленьких читачів, незалежно від рівня освіченості, займаної посади чи соціального статусу, бо це нарис про те, як жили і працювали наші предки, котрі теж були абсолютно різними людьми, але об’єднувала їх праця задля користі ближнього, задля розвитку та збереження національної ідентичності, задля любові до людей.
«Щастя – це друзі хороші, шана людська…»
Всі, хто вже мали нагоду проглянути книгу Ольги Кульчицької-Швед «Усе починалося з «Просвіти» відгукуються про неї лише добрим словом, вітають авторку і заохочують до подальшої літературної роботи. Прихильники життя і таланту Ольги Швед, її друзі та близькі і були глядачами презентації, що пройшла минулого четверга у центральній міській бібліотеці.
Відзначила високий рівень громадської та літературної роботи п. Ольги і міська влада. Заступник міського голови з гуманітарних питань Сергій Оленич, вітаючи Ольгу Швед з виходом книги, повідомив, що нагородна комісія подала на розгляд сесії Бориславської міської ради клопотання про те, щоб присвоїти Ользі Швед звання Почесної громадянки міста Борислава.
Рецензент книги «Усе починалось з «Просвіти» Андрій Грущак наголосив, що тепер п. Ольга долучається до плеяди місцевих істориків-краєзнавців, адже її твір є безцінною перлиною у становленні та збереженні власне бориславської культури та правди про життя і діяльність бориславських просвітян.
Дякували Ользі Швед за книгу і бориславські пластуни, адже саме у середовищі членів «Просвіти» у 20-30 роках минулого століття у Бориславі зародилася молодіжна організація «Пласт». А тому оминути діяльність «Пласту» у своїй книзі Ольга Миколаївна просто не могла. На знак вдячності за безцінні сторінки з історії пластунського руху у нашому місті станичний Бориславської скаутської організації «Пласт» Ігор Періг читав для авторки власну поезію, а юна пластунка Оля Садова співала пісні.
Члени міської організації Національної Спілки журналістів України, котрі організували цей захід теж вітали Ольгу Швед. Квіти і подарунки від місцевих журналістів Ользі Миколаївні вручила голова міської організації Національної Спілки журналістів України Ніна Чернишова, а пісні дарував член Спілки журналістів Ярослав Дзіндзьо.
Про людські та моральні якості Ольги Швед розповідала присутнім колишня голова МО НРУ Любов Дадацька, адже пліч-опліч працювали вона разом з п. Ольгою у Русі з самого його створення і аж до кінця його існування. Тож хто, як не Л. Дадацька може розповісти, якою буває Ольга Швед у свята, а якою в будні, Якою, коли радіє, і якою коли сумує.
Цікавим доповненням до розмов і привітань були на презентації і музичні номери. Крім вже згаданих виконавців, прикрашали захід своїм співом соліст гурту «Відродження» Тустановецької «Просвіти» Омелян Солецький та жіночий дует з Ясениці – Таня та Оксана.
Крім усього було ще багато щирих слів, які зігрівали душу, від друзів та знайомих.
На завершення заходу розчулена до сліз Ольга Швед зізналась, що власне таке визнання, така повага і така шана від людей близьких і далеких, знайомих і незнайомих і є щастям.
Наталка Кучер
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень