В історії того чи іншого регіону є особистості, які відіграли значну роль у боротьбі за українську державність. До таких особистостей належить Роман Різняк-“Макомацький”. Постать Романа Різняка-“Макомацького” овіяна багатьма міфами. Точних біографічних даних про нього немає. Про довоєнну діяльність його відомо мало.
Свідомо оминаючи дитячі та юнацькі роки Романа Різняка, ми пишемо про нього лише як керівника спеціальної боївки СБ. Згідно даних ГДА СБУ батьки Романа Різняка в 1940 р. були виселені до віддалених районів СРСР. У 1941 – 1943 рр. він служив у поліції м. Трускавця Львівської області, потім свою діяльність здійснював на теренах сучасної Польщі. Донедавна не було відомо точної посади, яку займав Р. Різняк у підпіллі.
Упорядник 36 тому “Літопис УПА” М. Горбаль взагалі називає Романа Різняка, який загинув 18 липня 1948 р., провідником Дрогобицького надрайонного проводу ОУН. Окремо варто сказати, що у документах репресивно-каральних органах Роман Різняк-“Макомацький” навіть називається референтом СБ Дрогобицького надрайонного проводу ОУН.
Насправді Макомацький був керівником боївки СБ Дрогобицького надрайонного проводу ОУН (1945). Відтак референт СБ Дрогобицького міського проводу ОУН. Ще пізніше референт СБ Дрогобицького районного проводу ОУН (1948) .
Роман Різняк розгорнув на території Дрогобиччини широку діяльність. Роман Різняк-«Макомацький» і два члени його боївки – Муйла Мирон-«Лилик», Дранівський Ярослав-«Ярко» наказом ГВШ/ГК ч. 2/50 від 30.07.1950 р. були нагороджені одними із найвищих відзнак підпілля – Золотими хрестами бойової заслуги 1-го класу. Окрім цього існує навіть інформація, що ця діяльність була відзначена у підпіллі трьома Срібними хрестами бойової заслуги. Про три Срібні хрести чекісти писали декілька разів у звітах, проте вони повністю не розбиралися у нагородах, які існували у підпіллі. Тому, на нашу думку, його справді тричі нагороджували, але срібними зірками за поранення. Підтвердженням інформації про те, що «Макомацький» був поранений, ми отримуємо із протоколу допиту Магура Євгена Степановича, у якому він давав такий опис зовнішньості «Макомацького»: «… Низького зросту, на обличчі чорне волосся, брови великі, чорні …, ніс великий, поранений в ногу-п’яту, трохи нахрамує, одітий у військову форму, в погонах в чині капітана, погони щоденні, носить невеликі вуса» .
Спецбоївка “Макомацького” в основному діяла на теренах м. Дрогобича, Борислава і Трускавця та частини сіл Дрогобицького району. Боївка, якою керував “Макомацький”, налічувала 8 – 10 чоловік. Її учасники на озброєнні мали: 1 ручний кулемет, 5 автоматів, 5 пістолетів, 5 гранат.
Боївка “Макомацького” відзначалася серйозною діяльністю. Її керівник був діяльним есбістом у боротьбі проти агентури, організатором дієвої розвідувальної і контррозвідувальної системи, ефективним провідником. А у період з січня 1946 р. по липень 1948 р. боївка на чолі з “Макомацьким” здійснила 23 акції, під час яких було вбито 66 ворогів, з них совєтського партійного активу – 27, військовослужбовців МВС–МДБ – 14, запроданців-колаборантів – 25, окрім цього здійснено 7 диверсійних актів.
3 серпня 1947 р. у м. Трускавці бійцями Романа Різняка із засідки було вбито трьох військовослужбовців 91 сп ВВ МДБ: командира господарчої роти капітана Князькова, старшого сержанта Кириченка, солдата Садикова і тяжко поранено старшого лейтенанта Никифорова. Боївка Романа Різняка 22 лютого 1948 р. в с. Солець вбила 4 військовослужбовців 97 танкового полку.
Окрім цього, “Макомацький” готував наприкінці 1947 р. особисто терористичний акт над депутатом ВР УРСР, головним інженером тресту “Укрнафтозаводи” Я. Середою, який не вдалося здійснити. Серед заарештованих був і член цієї сітки Крайчик Мирослав Васильович, який працював водієм депутата ВР УРСР Я. Середи. Під час слідства Крайчик зізнався, що особисто від “Макомацького” отримав завдання видати Я. Середу живим.
Треба зазначити, що “Макомацький” користувався великою популярністю і підтримкою серед населення. У грудні 1947 р. УМДБ по Дрогобицькій області на окраїні м. Дрогобича ліквідували шляхом арешту станичну сітку ОУН у складі 11 осіб. Ця сітка була тісно зв’язана з боївкою “Макомацького”. За завданням останнього збирали та передавали розвідувальну інформацію, поширювали націоналістичну літературу, переховували підпільників, збирали продукти харчування.
«Макомацький» як талановитий есбіст зумів завербувати кількох працівників міліції. Двоє із них Макарчук Андрій Ільїч і Мосейко Дмитро Антонович були заарештовані і засуджені. Останні протягом 1946 – 1947 рр. передавали боївці Романа Різняка набої і, що найголовніше розвідувальні дані про ті операції, які готовили спецоргани проти підпілля .
Крім цього Роман Різняк-«Макомацький» виконував окремі завдання провідників Дрогобицького надрайонного проводу ОУН. Зокрема, влітку 1946 р. через Добромильський район закордон була направлена підпільниця Ірина Савицька-«Бистра», яка йшла в супроводі бойовиків Дрогобицького надрайонного проводу ОУН «Макомацького» і «Ярка» .
На думку начальника Управління НКВС УРСР у Дрогобицькій області генерал-майора О. Сабурова (грудень 1945 р.), знешкодження співробітників СБ є першочерговим завданням, оскільки вони “найінтелегінтніші, найспритніші й найбільш фанатичні націоналісти” .
Радянські карально-репресивні органи не випадково надавали особливого значення боротьбі з СБ, ліквідації її працівників. У своїх звітах центру партійні органи та структури НКВС–НКДБ обов’язково відзначали скільки і яких діячів СБ знищено чи захоплено. Органи СБ за висловом А. Кентія “зайняли останній рубіж оборони позицій визвольного руху” .
На розшук Романа Різняка та його боївки були кинуті значні сили. Станом на грудень місяць 1947 р. для «розробки» боївки “Макомацького” була залучена ціла агентурна сітка .
В ніч на 29 березня 1948 р. боївка “Макомацького” перебувала у с. Губичі , переховувалася у будинках Фірмана С.В. і Гірняка А.М. Отримавши ці дані Бориславським МВ МДБ, спільно із взводом військ 91 сп ВВ МДБ 29 березня 1948 р. під керівництвом начальника МВ капітана Зубакова і командира взводу 91 сп ВВ МДБ мол. лейтенанта Медвєдєва блоковані вищезгадані будинки. Після півторагодинного бою будинки були закидані гранатами, внаслідок чого 7 осіб було вбито, 2 – захоплені живими . “Макомацькому” вдалося втікнути.
17 липня 1948 р. в с. Орів було вбито 4 бандерівців, в тому числі кущового “Чумака”, і захоплений живим спецкур’єр Дрогобицького надрайонного проводу ОУН, який на допиті розповів про ряд акцій, які здійснювала боївка “Макомацького”. Окрім того, він розповів, що в ніч на 18 липня 1948 р. у час від 24.00 до 2.00 біля с. Помярки йому призначена зустріч з “Макомацьким”. Реалізуючи ці дані, 18 липня 1948 р. у вказане місце була направлена оперативно-військова група під керівництвом начальника РВ – підполковника Журавльова і помічника начальника штабу 91 сп ВВ МДБ – капітана Кочкина. Чекісти організували біля вказаного місця дві засади, на одну із яких вночі вийшов Роман Різняк. Під час бою з внутрішніми військами Міністерства державної безпеки УРСР підпільник загинув. У вбитого було вилучено: автомат, пістолет, дві гранати і оунівські документи, серед яких протоколи допиту СБ.
На жаль, на сьогоднішній день залишається нез’ясованими ще багато моментів у діяльності як самого Романа Різняка-“Макомацького”, так і його боївки, однак ми сподіваємося, що наша розвідка стане поштовхом для подальшого дослідження життєпису легендарної особистості нашого краянина Романа Різняка-“Макомацького”.
Василь Ільницький, кандидат історичних наук,
старший викладач кафедри нової та новітньої історії України
Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка
Фото з архіву “Трускавецького вісника”: Роман Різняк (в центрі, шостий зліва) з дівчиною Софією.
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень