Дорога до чистоти й порядку терниста
Благими намірами устелена дорога не завжди у рай, а інколи ближче до пекла, і пекельних мук зазнає той, хто відважився нею пройти. Є ще одна, але вже суто українська, мудрість — не роби нікому добра і не чекай такого ж, бо можеш отримати хіба що зло. Про що йдеться? Бориславська громада, скажімо, кожних п’ять років обирає своїх, нібито ліпших, достойників до своєї міської ради – виняток хіба минула каденція, депутати якої були обрані за списами партій. Фактично, шановні бориславці, ми обрали тоді «котів у мішку». Склад ради виявився майже недієздатний – половина депутатів елементарно не відвідує сесій і участі в керуванні містом не бере. Гризня на партійному рівні (через фракційні міжусобиці) вже всім набили оскому. Невдовзі нові вибори – і з того треба робити висновки. Але ще є кілька місяців, упродовж яких необхідно прийняти доленосні рішення, як то по сміттєвому і сортувальному заводу.
Сказавши «а», рада мусить сказати «6». В чому суть питання? Світ захлинається від навали сміття. Відомий політик з Італії Сільвіо Берлусконі став прем’єром тільки тому, що пообіцяв громадянам позбавити їх цієї проблеми. Берлусконі – мільярдер, слова дотримав і його вибрав італійський народ. Сам той процес бачили наші заробітчани, дехто з яких узяв у тому участь і заробив «єрики». Проблема в Італії вирішена, — нема масових протестів громадян із того питання, Берлусконі займається футболом…
У нас нема свого Берлусконі і нема грошей, а проблема зі сміттям була. В Італії таку проблему вирішив мільярдер. А в нас у Бориславі звичайний чиновник – заступник міського голови Геннадій Корконішко. Зрозумійте автора публікації: у владі хтось мусить приймати конкретні рішення, а це вже треба мати відвагу. За попередніх каденцій міських голів технічна оснащеність комбінату комунальних підприємств сягла критичної межі. Поповнення технопарку підприємства не відповідало потребам. Виникла сміттєва проблема.
І тоді п. Геннадій відважився піти на пошуки її кардинального вирішення. Знайшов фірму у Львові, яка погодилась працювати над очищенням Борислава. Не всі це сприйняли позитивно, мовляв, чи не краще було б оснастити відповідними автами ККП і працювати далі. Все правильно, шановні, але де ви були, коли міський бюджет не мав на те грошей?
Та, панове, чи не хотів порядку зі сміттям в місті світлої пам’яті Дмитро Романовський?!
Львів’яни, котрі вже знали, що сміття – це бізнес, уклали з Бориславом угоду і взялися до роботи. Бориславцям треба врешті знати, що їх інтереси тут представляє дочірня фірма ТзОВ «КОМ-ЕКО-Еорислав» (директор Микола Біль). За вельми короткий термін роботи, маючи в розпорядженні хіба три потужні машини, нове підприємство майже очистило місто (про береги рік і потоків, а також підлісків мова не йде). Отже, є прогрес, хоча за нього мешканцям доводиться платити дещо більше, ніж колись. Але є і проблеми – бориславці за вивезення сміття не хочуть платити, принаймні, значна їх частина. При тому всі хочуть, аби місто було чистим. Але ж задурно нині нічого не буває!
За свою бездумність нині людство по всій планеті розплачується екологічними наслідками. Сміттєва проблема — повсюдна і всюди її вирішують по-своєму. Утилізація відходів, їхня переробка й захоронення вже давно у сфері бізнесу. Так, шведи вже продукують цілі заводи з переробки залишкових наслідків людської життєдіяльності.
Фірма «КОМ-ЕКО-Львів» не пасе задніх і давно робить зі сміття гроші. Вона частково «взяла» Львів і тепер освоює Дрогобиччину. Бориславський проект для неї важливий з погляду реґіону, в якому наше місто знаходиться. Йдеться не про наші 37 тисяч мешканців, а скоріше про півмільйона інших, враховуючи міста і села довкіл Борислава. Але треба зважити, з якими проблемами стикається той, хто відважився вийти із пропозиціями у наш реґіон. У цій місцині вже нема вільних територій під сміттєві полігони. Так звані пересічні громадяни Борислава, Дрогобича, Трускавця, Стебника і навколишніх велелюдних сіл чужого сміття не хочуть бачити, але повинні усвідомити, що лише застосування нових технологій сміттєзбору і переробки зможе порятувати реґіон від величезної проблеми.
Сортувальний завод у Бориславі їх не вирішить, але принаймні відтягне катастрофу на кілька десятків років, – заки не знайдеться щось нове. Проектований завод не передбачає спалювання відходів і, відповідно, отруєння навколишнього середовища. Це сортувальне підприємство, де відбиратимуть окремо скло, папір, пластик, деревину, метал і віддаватимуть на переробку як вторсировину. Залишки у тюках підлягають складуванню і частковому спалюванню на Миколаївському цементному заводі. Треба мати на увазі, що прогрес у збереженні, утилізації, переробці сміття як сировиии нестримний. Будуть ліпші технології, які нам пропонують, і це безперечно. Але у нашому куцому вимірі (бориславському) цей завод – поки що єдиний вихід.
Фірма «КОМ-ЕКО-Львів» негайно відрегувала на заборону Бориславським виконкомом ввезення відходів із Трускавця й інших міст, допоки не розпочнеться будівництво сміттєсортувального заводу.
По-різному можна сприймати полеміку на громадських слуханнях, що відбулися з ініціативи «КОМ-ЕКО». Протокол їх є і питання про остаточне виділення земельної ділянки під будівництво заводу, на якому буде задіяно 120 робітників, (із часом) буде вирішене депутатами на сесії міської ради. Зазначимо, у цей проект «КОМ-ЕКО-Львів» уже вклав 4,5 млн. грн. Зараз корінна фірма допомагає дочірній у виплаті зарплати, ремонті техніки, і т. д. І коли хтось із присутніх на слуханнях бовкнув, що Бориславу взагалі тут такої фірми не треба, то я, як мешканець міста затерп: а раптом дійсно через якогось крикуна фірма взагалі піде звідси із принципу, аби іншим невтямки було!
Між іншим, заступник генерального директора фірми з інвестицій Олександр Василянський жваво відгукнувся на нерозумну пропозицію – йде хоч завтра звідси. Бо вже кілька місяців доплачують дочірній фірмі на пальне та зарплату до 60 тис. грн. Борислав уже встиг заборгувати 600 тисяч грн. То про що будемо говорити.
Жаль превеликий, що громадські слухання перетворилися у передвиборчу акцію політичних партій. Людям про все розповідали, кіно показували, як уже працює надійний завод у Ярославі, показували, як очистила фірма під’їзд до звалища, яка між іншим загасила тління сміття і воно не диміло навіть у теперішню спеку. Крикуни жіночої статі, наймані а чи що, нічого не хотіли слухати, нічого не хотіли бачити і чути, а їм кіно показували і те, що було у нас. Попри це, формально слухання відбулися.
Панове, на таких речах не треба робити політики. Вперше в Бориславі вам конкретно показали, як можна щось зробити. Хай хто заперечить, чи не маю рації. Якщо є, то запитання, чому нічого не зробили раніше в питанні сміттєвої проблеми? Нам доведеться, мабуть, і водяну вирішувати таким чином, бо у нас багато голів, але думають мало,
Богдан Пиріг, газета «Нафтовик Борислава»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень