Нещодавно світ сколихнула звістка про банкрутство міста Детройт (США). Основними причинами цього явища став занепад процвітаючого колись міста, зокрема скорочення доходів до бюджету, зменшення кількості населення, борги, неможливість домовитися з кредиторами щодо повернення коштів.
Трускавець, ясна річ, далеко не Детройт, але виглядає на те, що теперішній міський голова Руслан Козир теж веде місто до банкрутства. Невідомо, чи цілеспрямовано, чи бездумно, але факт є фактом – місто замість розвиватися занепадає. Аналогія з Детройтом напрошується сама собою – зростають борги, кредити нема чим погашати, кількість населення зменшується, проблеми не вирішуються, доходи скорочуються, рівень життя падає.
У Руслана Козира вже є практика доведення до банкрутства – одразу після приходу до влади він поставив за мету знищити КП «Наше місто» і досягнув цього. Замість одного комунального підприємства діє три. Кредити беруться не для одного КП, а відповідно для трьох. Працівники окремих підприємств (двірники та інші працівники з КП «Парк курортний) не завжди вчасно отримують зарплату, місто не виконує своїх усних зобов’язань перед КП «Трускавецьжитло» щодо компенсацій за прийнятий збитковий тариф, борг КП «Трускавецьтепло» за газ вимірюється у мільйонах гривень, а за борг перед «Львівобленерго» підприємство неодноразово відключали від електроживлення, що могло б паралізувати життєдіяльність всього міста.
Якщо сусідні Борислав та Стебник певною мірою звикли до неформального статусу депресивних територій, то такий статус для міста-курорту був би відчутним ударом. Трускавець з подачі нинішньої влади повністю перекреслив всі напрацювання попередників щодо отримання статусу курорту державного значення та додаткового фінансування з держбюджету і відмовляється навіть думати про отримання такого високого статусу – це однозначно посилює той негатив, який чомусь оповив наше місто-курорт від моменту приходу до влади «козирної» команди. Можливо, це суто суб’єктивне враження, але навколо Руслана Козира ніби є присутній якийсь негатив, який вбиває все позитивне, гальмує розвиток, зводить нанівець все добре і світле.
Поки що Трускавець живе по інерції – за рахунок колишньої слави, яка тягнеться з часів далекої Австро-Угорщини. Поки що Трускавець у кращому становищі в регіоні завдяки вмілій політиці попередників нинішнього мера – Болеслава Петровського, Богдана Матолича, Лева Грицака. Поки що мовчки закусивши зуби, шофери їздять по невідремонтованих вулицях, а мешканці міста отримують одну з найнижчих зарплат в Україні. Поки що окремі люди вірять байкам, що вся вина у бідах трускавчан – на казначействі, регіоналах, державі, журналістах, неправильних діях окремих господарюючих структур. Поки що схема «у всьому винна невістка» спрацьовує, та переведення стрілок та звалювання вини на хвору голову не може бути вічним. Місто не розвивається, хоча в ньому є і фінансується з наших вами кишень так зване «управління розвитку», комунальна реформа провалена, бо ситуація з комунальними підприємствами насправді жахлива, а перед нами – сіра невизначеність замість обіцяного смугасто-світлого майбутнього а ля «Фронт ізмєн». Маючи владу у своїх руках, мер та його підлеглі щораз частіше здвигують плечима, розводять руками, що вони не мають впливу на той чи інший процес, демонструють своє безсилля, яке, наче та зараза, передається простим мешканцям.
Квітуче місто сіріє, світле місто темніє, курорт замість бути зеленим стає голим – без дерев, без лісу, без землі, яку дерибанять між собою ті, хто може і вміє це робити. Надія корінних трускавчан на кандидата Козира як «свого» не справдилася, адже насправді ця людина є тут таким самим приходнем, як і всі його попередники – видно, досі виконується таємна інструкція часів СРСР про недопущення до влади у Трускавці місцевого з 50-кілометрової зони навколо.
Статистичні дані подаються так, як вигідно владі – коли по ліжкоднях, коли по ліжкомісцях, йде маніпуляція цифрами, а провладні видання діють так, наче б їм був передодень – вихваляють те, над чим насправді треба плакати. Найгірше, що і громада пасивна і навіть не думає брати владу у свої руки, що їй, до речі, гарантує Конституція України – найвищий закон нашої держави. Якщо представницька демократія діє на шкоду громаді, то потрібно, щоб діяла пряма демократія. Та, на жаль, у Трускавці територіальної громади нема і де-юре, і де-факто, тому вакханалія триватиме. І якщо її апогеєм стане оголошення Трускавця містом-банкрутом, то пригадайте тоді собі всі застереження «Трускавецького вісника» від 2010 року і до теперішнього дня, пригадаєте собі цю публікацію.
Бо тоді заживемо не як в Європі, а як в Америці – у місті-банкруті Детройті, чи то пак Трускавці. Хотілося б, щоб ця «страшилка» так нею і залишилася, але факти – річ вперта, а вони показують, що інколи від фантастики до реальності – один крок.
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень