Навколо стебницького воїна Сашка Козачка, який у зоні АТО зазнав надскладних поранень, у маленькому місті калійників почали точитись справжні пристрасті. Неприємні, з чварами.
У маленькому містечку всі про всіх все знають. Тож розповідають: ще дитиною Сашко чимало часу проводив в бабусі та хресної. Так склалось в силу обставин і, кажуть, неблагополуччя в сім’ї.
Коли трапилось горе – важке осколкове поранення – багато часу біля лікарняного ліжка Сашка провела саме хресна мама Віра Котик. Періодично з’являвся там батько. Рідної матері поруч не було. Відтак – батьки забрали сина додому. Потім знову хресна, батько, госпіталь, Стебник, операції, гастростома, реанімація, дім, аматорська реабілітація і т.д. і т.п. Так минув непростий рік – рік болю і боротьби Сашка за життя.
Паралельно тривав збір коштів на лікування та реабілітацію бійця. Збором займались волонтери Стебника, Львова, Києва. Кошти акумулювались на рахунку доньки хресної мами – Богдани Дмитрів. Волонтери, хресна, п. Богдана розіслали безліч листів у міжнародні клініки які б зголосилися взяти пораненого бійця на фахову реабілітацію. Відгукнулися в Польщі та Австрії.
Останнім часом Сашко перебував вдома. Хоча лікарі рекомендували реабілітацію в спеціалізованій установі – як мінімум, в реабілітаційному центрі у Винниках( допоки поїздка в Польщу узгоджується), батьки від цього чомусь відмовлялись. Вдавались до процедур масажистів, в т.ч. з застосуванням тайського масажу та ін., шукали виходу і порятунку в руках аматорів, а не фахових реабілітологів.
Десь у той же час в їх сім’ї з’явилась сім’я Щербань (мама з донькою). Після їх активної появи пристрасті почали розгорятись «по наростаючій»: почався шум щодо коштів, щодо квартири, щодо начебто меркантильних інтересів кожної зі сторін і т.д. і т.п.
Лише сьогодні, 2 лютого, після розмови з волонтерами зі Львова (зокрема, Світлана Сидоренко та ін.), активістами з Києва, працівником держслужби у справах ветеранів війни та учасників АТО (Володимир Шамрай) , департаменту соцзахисту населення ЛОДА (Леся Курницька), депутатами Львівської обласної ради (Василь Масний, Юрій Нестор), психологом (Ростислав Пелехач) батько Сашка Олександр погодився везти сина на реабілітацію у Винники. Станеться це вже у найближчий четвер, 4 лютого. Потім планується реабілітація в Польщі тощо.
З непритворною радістю це рішення батька Сашка зустріла хресна мама юнака п. Віра. Каже, хлопцеві там точно буде краще.
Та є ще одне питання, яке залишилось невирішеним. Йдеться про квартиру, яку наприкінці минулого року для Сашка придбала Стебницька міська рада. Станом на зараз житло перебуває в власності міськради, Сашко має право користування ним, а ввійти в право власності зможе через 5 років.
Та мова не про те. Мова про банальне: часу на придбання житла було обмаль, бо кошти прийшли наприкінці року і використати їх слід було дуже оперативно. В процес включилась працівниця соцзахисту, депутат міської ради Галина Щербань, яка знайшла квартиру і радила депутатам придбати її. Очевидці стверджують: пані Галина аргументувала доцільність покупки цього житла тим, що хоч ціна за однокімнатні квадратні метри доволі висока, та натомість юнак отримає житло, в яке «заходь і живи». Є кухня, необхідні меблі тощо.
Придбали. Вручили хлопцеві ордер і ключі. Оскільки юнак – інвалід І групи, по суті ключі отримали батьки. А згодом з’ясувалось: в придбаній квартирі зникли всі меблі. Навіть газова плита і рукомийник на кухні.
«Моя участь в купівлі квартири зводиться до того, що я її знайшла. В договорі купівлі-продажу не вказано про меблі. Коштів було мало, ще Роман Корпан оперативно «вибив» з області 135 тис. грн.», – заперечує свою активну причетність п. Галина. Хоча і волонтери, і депутати, і голова стверджують: перед купівлею жінка запевняла їх у геть іншому.
А що продавець квартири? Він (колишній міліціонер) каже, що меблі тесть з квартири вивіз. Вдумайтесь: після того, як пореному бійцю було вручено ордер…
Станом на зараз очевидно точно: Сашко з батьком поїде на реабілітацію, і є надія, що жодна «третя сторона» не відмовлятиме його це зробити. З радістю поїхала б і хресна мама – та її до цього процесу батько допускати чомусь не хоче. Це внутрішній родинний конфлікт, який родичі мали б розв’язати поміж собою.
Кошти, які збирались на реабілітацію воїна, каже хресна Віра Котик, всі є. І реабілітація за кордоном відбудеться. Звіт по коштах, вочевидь, з’явиться незабаром. До речі, щодо коштів: це немалі суми, які могли викликати чиєсь зацікавлення. Це,зокрема, 300 тис. грн. допомоги від держави. Це бл. 15 тис. дол. США пожертв на лікування (точний звіт, кажуть, буде незабаром).
А ось щодо квартири: і волонтери, і ряд депутатів та голова налаштовані рішуче. Кажуть: однокімнатну квартирку в маленькому Стебнику вартістю 385 тис. грн купували з розрахунком «заходь і живи», ніхто таку суму держкоштів за голі стіни на вторинному ринку платити не збирався. Тож справу і причетних до неї, обіцяють, так не залишать. «Він захищав нас, тепер наш обов’язок захистити його»
Станом на зараз Сашко зводиться на ноги. Ходить на милицях. Говорити не може, але на зовнішні чинники реагує, сприймає і має шанси на подальше відновлення. Потребує комплексної фізичної та психологічної реабілітації.
Нагадаємо, 24-річний Олександр Козачок був десантником 80-ї аеромобільної бригади. У ніч проти 27-го грудня 2014-го блокпост поблизу міста Щастя на Луганщині, де чергував боєць, з гранатомета обстріляли бойовики. Осколок гранати влучив хлопцеві в голову. Сашко отримав вогнепальне осколкове поранення черепу і головного мозку. Переніс ряд складних операцій, серед яких – трепанація черепа. Зараз – інвалід І групи.
Марія Кульчицька, МедіаДрогобиччина
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень