Тривалий у часі розгляд питань, що стосувалися забудови нашого міста, варто було винести в окремий матеріал хоча б через те, що резонансних подій і заяв під час розгляду було – хоч відбавляй. Вже згодом це сесійне засідання, котре відбулося у День усіх закоханих, самі ж народні обранці назвуть важким, неприємним і виснажливим. А усе через те, що доволі часто піднімати руку доводилося навіть тоді, коли від безглуздя прийнятого рішення у прямому і переносному розумінні цього слова просто руки опускалися. Тож далі про те, як депутатськими руками руйнували задуми, втілювали проекти, зводили каплиці і пам’ятники, дозволяли і обмежували, а також зводили рахунки.
Радних зацікавив і водночас збентежив непересічний проект забудови ділянки поблизу колишнього кінотеатру «Мир». До речі, саме там розташована перша зона санітарної охорони родовища. Територія має ділянку у 3,64 га, має рельєфну місцевість, котру в жодному разі не можна змінювати, та відкриті водойми, охоронна зонна котрих сягає 20 метрів. Проте це ні в якому разі не відлякало і не зупинило майбутнього інвестора, котрий, як видно із плану детальної забудови, втілив свої найсміливіші фантазії: аквапарк, дельфінарій, зони атракціонів, зони тихого відпочинку з квітниками, лавочками тощо. Розробник цього проекту, здавалося б, передбачив усі нюанси, але у депутатів таки знайшлися аргументи, аби не поспішати із втіленням цієї казки в життя, позаяк у даній місцевості пролягає чимало об’єктів водогону, є колектори і майже усе це добро знаходиться в аварійному стані. Також невідомо, чи врахував розробник проекту навантаження на водомережі, які спричинять такі водоємні об’єкти як дельфінарій та аквапарк. Словом, депутати вирішили питання просто: допоки ці та інші моменти не будуть чітко визначеними і врахованими, доти план залишатиметься лише красивою паперовою проекцією.
Далі дебати точилися навколо одного незакінченого довгобуду. Мова йшла про так звану «етажерку» – незавершене будівництво фірми «ТКС» по вулиці Суховоля. Згідно проекту там планується багатофункційний готель курортного типу, пішохідна зона (обмеження руху зі сторони бювету) та трьохярусний підземний паркінг. Власне саме підземна конструкція для па-ркування авто і викликала чимало запитань та заперечень у радних, позаяк у детальному проекті, як і у додаткових пояснюючих записках не знайшлося відповіді на те, як вплине ця підземна споруда на навколишнє середовище, чи не нашкодить підземна конструкція родовищу мінеральних вод. А ще при зведенні будівлі були порушені деякі вимоги та норми, серед яких перевищення ліміту поверховості, тож цього разу радні вирішили забезпечити стовідсоткову законність і настояти на тому, аби новий інвестор зніс «зайві» поверхи. Тож після нетривалого обговорення затвердження детального плану вирішили відкласти до моменту, коли на усі ці та ряд інших питань дасть відповідь сам інвестор, або розробник проекту.
Та чим далі, тим більш напруженою ставала атмосфера у залі засідань. Наступним у переліку питань було обговорення детального плану забудови на вулиці В. Івасюка. Минуло вже чимало часу з того моменту, як релігійна громада церкви Агапіта Печерського Київського патріархату попросила міську владу виділити їм ділянку для будівництва каплиці. Проте ніхто тоді й подумати не міг, що невдовзі через будівництво цього храму пересвариться чимало віруючих Трускавця. Під час розгляду питання були присутні не лише парафіяни згаданої релігійної громади, але й отці Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ. Одразу стало зрозумілим, що під час розгляду цього питання конфлікту не уникнути. Так і сталося. З уст як одних, так і інших лунали звинувачення, прохання і навіть погрози. Та в результаті роль третейських судді в узяли на себе трускавецькі обранці і вирішили, що раз така громада у місті є, значить каплиця теж має право на існування.
Наступне питання теж стосувалося детального плану забудови. Але тепер вже по вулиці Городище. І хоч теперішній власник земельної ділянки пройшов через процедуру громадських слухань, де рішення громади було не на його користь, усе ж знову подав на розгляд сесії новий план забудови. І знову в обранців з’явилася маса запитань до проектантів. У тому числі і про те, як буде здійснено каналізування району житлової забудови, куди зливатимуться ливневі води, чому і на якій підставі у цьому мікрорайоні ведеться будівництво і чи з’явилося, зрештою, альтернативне питне джерело для забезпечення потреб міста? І хоч на деякі з поставлених питань відповіді таки були, проте, аргументуючи свою чергову відмову, депутати були одностайними – ніхто із представників громади не візьме на себе відповідальність за прийняття цього рішення, принаймні доти, доки місто не буде забезпечене альтернативним джерелом водопостачання.
Далі йшлося про новий інвестиційний проект соціального житла. Під цей проект, ініційований міським головою Трускавця Русланом Козирем, мали виділити будівлю по вулиці Данилишиних – колишній корпус дитячого відділення лікарні, котрий вже давно не функціонує і навіть руйнується.
Щоправда у цієї ініціативи виявилися і негативні сторони, пов’язані з втратою коштів від приватизації землі майбутнім інвестором. Тому перед тим, як узаконювати цей благий намір, депутати вирішили розділити детальний план на дві окремих території, і лише після цього проект майбутньої забудови буде затверджено на цілком законних підставах. І вже останнє питання в обоймі детальних планів знову дещо загострило ситуацію: йшлося про ще один фактор, котрий вже тривалий час розділяє думки мешканців на тих, хто «за» і тих, хто «проти». Точніше, йшлося про встановлення ще одного пам’ятника Іванові Франку поблизу музею М. Біласа. На ділянці, котра нині є не лише у користуванні товариства ЗАТ «Трускавецькурорт», але й перебуває в аварійному стані через наявність напівзруйнованих підвальних приміщень колишнього корпусу санаторію «Берізка». Доповідач Олександр Грищенко не зовсім коректно подав інформацію, коли описував хронологію подій, що одразу обурило деяких депутатів. Аби показати ЗАТ «Трускавецькурорт» в якомога гіршому світлі чиновник вдався до декламації попередніх угод, гарантійних листів і навіть зачитав протокол засідання архітектурно-містобудівної ради. Проте апогеєм цієї спланованої «вистави» стала нібито дружня пропозиція від влади, у якій пропонувалося «підтримати» ініціативу ЗАТ у спорудженні скверу імені І. Франка. «Братня» допомога власне і полягала у тому, що на цій території «нібито» громада встановить кількатонний пам’ятник, а товариство, мовляв, нехай собі облаштовує територію, демонтує аварійні приміщення… І хоча на такий «дружній жест» частина депкорпусу відреагувала досить критично, зокрема знову лунали питання, для чого місту потрібно стільки пам’ятників і чому так багато присвячено саме Франкові? Питали, чи не простіше було б не загострювати ситуацію у протистоянні між міською владою і товариством та спробувати знову домовитися, піти на компроміс? Але мер був непохитний: «Жодних компромісів, коли йдеться про інтереси громади!» – заявив він. Після цієї нетривалої промови деякі депутати зауважили, що голосувати за це рішення не будуть, позаяк нині постать Франка стала розмінною монетою чиїхось амбіцій. А невдовзі знайшлися і 25 депутатів, котрі підтримали ініціативу мера. Тож коли і за чий кошт на розі вулиць Т. Шевченка та майдану Кобзаря з’явиться ще один Франко і як це вплине на подальші стосунки міської влади і потужного підприємства, поки що не відомо. Проте в очі кидається вагоме протиріччя: міський голова геть зовсім забув про інтереси громади, коли «переламав» депутатів під час голосування за розподіл бюджету розвитку в частині витрат на чиновницькі потреби (а це аж 850 тисяч грн.). А як тільки випала нагода «провчити» ЗАТ, так тут і громада одразу знадобилася. Справедливо, нічого не скажеш! Просто справедливість там, у чиновницьких кабінетах, завжди розуміли по-своєму.
Галина Шумило, газета «Трускавецькурорт»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень