Нещодавно у Трускавці пройшов з`їзд Асоціації урологів України. Сьогодні спілкуємося з ініціатором цього з`їзду, очільником Асоціації, директором ДУ «Інститут урології НАМН», членом-кореспондентом НАМН України, професором Сергієм Возіановим. Людиною, котра не зважаючи на усі поважні титули і повноваження, знаходить час не лише на практичну діяльність, але й направду переймається проблемами хворих та лікарів. Для нього не на словах, а на ділі важливо, аби українці менше хворіли та помирали від урологічних недуг. Більше того, він, нащадок відомої династії урологів, прекрасно знає, як зробити так, аби статистика смертності в Україні не зашкалювала. Сергій Олександрович розуміє, чому нині слід захистити пересічного лікаря-уролога і як йому допомогти. А ще він розуміє роль нашого курортного міста в процесі розвитку вітчизняної урології. І про це та про багато інших важливих речей він розповів нашому читачеві.
– Сергію Олександровичу, скажіть, як можна охарактеризувати нинішній стан вітчизняної урології? Як виглядає ця галузь медицини у порівнянні з тією ж європейською?
– Проводити якісь паралелі чи робити будь-які порівняння вкрай важко. Швидше, потрібно вести мову про те, чи є тут у нас хоч якийсь прогрес? Тоді відповідь буде зрозуміліша – безумовно він існує. Але тоді варто говорити і про рівень нашої забезпеченості взагалі, який відповідає чи не відповідає нашим можливостям та вимогам. Тим вимогам, які існують, і які суспільство і хворі зокрема ставлять нам. Тут же змушений констатувати той факт, що відповідати тим вимогам сьогодні вкрай важко. В першу чергу це пов’язано з браком необхідного сучасного обладнання, недостатнім рівнем фінансування не тільки урології, а вітчизняної медицини загалом. До того ж це пов’язано з геть зовсім невеликим фінансуванням наукових досліджень. Для прикладу, я кіль-тому побував на розширеному засіданні комітету Верховної ради з наукових питань і там навели такі цифри: для того, щоб наука розвивалася її фінансування повинно бути на рівні 4,5 – 5% від ВВП. В Україні ця цифра становить усього 0,49 відсотка. А якщо відкинути фінансування науки в галузі медицини приватними та бізнес структурами, то це становить близько 0,29 %. Погодьтеся, за такого рівня фінансування, на превеликий жаль, вести будь-які наукові дослідження дуже важко. А існуючі на сьогодні методи лікування – дуже вартісні. Ви мабуть вже чули про це під час наших засідань. Зрештою, практично всі країни світу, без винятку, не можуть собі дозволити фінансування вартісних досліджень та лікування повністю за державний кошт. Мабуть єдина країна, де таке є це Швеція, де людина згідно вимог державного страхування, повинна купити протягом року ліків на 80 євро. Решту лікування, не залежно від його вартості, вона отримає безкоштовно.
– Тобто, у порівнянні з зарубіжжям наша вітчизняна урологія виглядає далеко не в кращому світлі?
– Не можна сказати так однозначно. Швидше, нам є над чим працювати. І не тільки тому, що у нас погані лікарі, скоріше навіть не тому, що вони погані. А саме тому, що для впровадження сучасних методик лікування, є запроваджені спеціальні протоколи американських та європейських асоціацій урологів. Вони запроваджені там одночасно з системою соціального страхування. Вимоги прописані у протоколах, і головне – вони там виконуються! Так вже там є: якщо записано, що мають робити комп’ютерну томографію раз на три місяці (і це буде оплачено якоюсь долею держави скажімо у ЗО чи 50 %), то це робиться. Але втілити ці речі у нас не можливо, хоча б через брак належного обладнання.
– Пане Сергію, як ви охарактеризуєте рівень розвитку урології в нашому регіоні? Можливо нам, окрім потужної діагностичної та бальнеологічної бази потрібно впроваджувати сучасні методи хірургічних втручань в напрямку урологи?
– По-перше у цьому регіоні урологія вже має конкретне направлення. Це бальнеологічний край, а тому основна складова лікування це і SРА-процедури, і лікувальний вплив місцевої води. За таких умов зрозуміло, що тут переважає напрямок лікування сечокам’яної хвороби, боротьби з хронічним запаленням передміхурової залози і таке інше. Тому, напевне, немає такої потреби: розвивати тут якусь малоінвазивну або лапароскопічну хірургію. Зрозумійте, будівництво на 20-30 тисяч населення лікарні і здійснення лапароскопічних втручань можлива хіба що за вдалої фінансової нагоди. Тоді це зрозуміло. Але якщо робити лише 10 операцій, придбавши для цього обладнання за кілька сотень тисяч доларів, то це, як мінімум, недоцільно. За таких умов краще мати це все у сусідів, і мати з ним добрі стосунки. А враховуючи, що у вас неподалік є Львів, сусід, у якого практично усе є… До речі, з доповідей ваших обласних урологів можна зробити висновок, що Львів має досить потужний сучасний рівень діагностики і лікування.
– Наступне питання стосуватиметься Вашої доповіді, під час якої Ви акцентували увагу лікарів на необхідності профілактичних оглядів. Наскільки це важливо? Чи може тут якусь корисну роль відіграти потужна діагностична база Трускавця?
– Нещодавно ми перевірили статистичні дані за 2012 рік і з’ясувалося, що профілактичним шляхом виявляється в середньому 20% онкологічних захворювань. Тобто, навіть не змінюючи вислів про те, що здорова людина – це є погано обстежена хвора, можемо сказати, що в цьому, мабуть, і є сенс та ідея проведення широкої диспансеризації населення та оглядів. Тому що коли з цими проблемами стикаєшся, як ніхто розумієш, що завдання лікаря знайти проблему не тоді, коли пацієнта привозять із крововиливами чи, допустимо, з відсутністю сечі протягом 3 діб, або з пухлиною у 10 сантиметрів. Такі речі треба було виявити і пролікувати кілька років тому. При цьому, це зручно зробити саме на курорті, де людина має час і можливість пройти обстеження, зробити кваліфіковане ультразвукове дослідження, починаючи від печінки і завершуючи сечовим міхуром. Саме на цьому етапі можуть бути виявлені початкові стадії раку сечового міхура, або наявність каменів у нирках, чи та ж пухлина нирки, яка у початковій стадії (від 2 см) виявляється методом доступного усім УЗД. Тобто ніякого випромінювання чи навантаження, ніякої радіації чи іншої шкоди організму і краще цього методу поки що нема нічого.
– До того ж тут у Трускавці, і в нашому товаристві зокрема, є цілий ряд інших діагностичних методів, у тому числі радіоізотопна ренографія?
– Це дещо інші речі, вони пов’язані з ізотопами. Цей метод існує для визначення роботи нирки. Це трошки інше. Проте в комплексі такі речі дозволяють людині, котра приїхала на відпочинок, звернути увагу на своє здоров’я. Скажімо, людина може не мати часу, бо з ранку до ночі, скажімо, працює на фірмі бухгалтером, чи, нехай, водієм десь у Києві або у Вінниці. Мати одразу кошти, бажання і час, щоб здійснити обстеження – вкрай важко. Ну хто із нас просто так обстежується? Зазвичай тільки тоді, коли справді «припече». А тут, заплативши скажімо 150 гривень, можна отримати повну інформацію про стан свого організму у кваліфікованого лікаря, і він же переконає у тому, що у вас ніде немає пухлини.
– Свого часу Трускавець вважався урологічним курортом. Як ви вважаєте чи потрібно нині відновити цей статус?
– Мені здається, що цей статус за ним зберігся і до тепер. Настільки я пам’ятаю десь на початку 90-их, тут були певні проблеми фінансового плану. Бо, якщо ця вода завжди славилася своєю користю, проте, щоб її попити треба було і сюди доїхати, і тут жити. А тоді люди роками не отримували зарплатню і поїхати на курорт для них було справжньою проблемою. Словом, ви ці часи пам’ятаєте і розумієте у чому проблема. Сьогодні часи змінилися. Кажуть, змінилася і вода, вона стала краще, бо водозабір у порівнянні з минулими десятиліттями зменшився і сьогодні ніхто її по-варварськи з-під землі не видирає. Я знаю, що над м’якістю клопочуться відповідні установи, з нею працюють науковці, словом, про неї тут піклуються. До того ж радує величезна кількість наукових робіт та кількість захищених дисертацій місцевих урологів, що повністю підтверджує факт наявності унікальних властивостей цієї води й неповторність клімату цієї чудової відпочинкової зони.
– А чи знаєте Ви, що «Нафтуся» має ще багато наукових таємниць? Чи відомі Вам та Вашим колегам результати нових досліджень відомої нафтової води і чи впроваджуєте їх у власну практику?
– Ви розумієте, що будь-яка вода, яка пропонується як ліки, має властивості якоїсь допомоги, не може бути закоркована і відправлена за сотні кілометрів. І тому, коли ця вода має такі властивості то треба приїздити і пити її тут. Тому що, скажімо, набрана у пляшку, вона втрачає властивості і стає в найкращому випадку просто питною. Але очікувати того цілющого ефекту, який може бути тут – марно. Та й просто пити цю цілющу воду теж не вихід. Усе це важливо в комплексі: це повітря, відпочинок, режим, сон, відсутність комунікацій, піша ходьба і фізіотерапія. Це все краще знають курортологи та інші фахівці, які працюють на курорті. Але безумовна користь та результативність від лікування саме цією водою очевидні…
– А Ви, як практикуючий уролог, чи скеровуєте своїх пацієнтів на реабілітацію та лікування до нас у Трускавець?
– Безумовно. Та я на превеликий жаль, вперше тут і приємно вражений рівнем сервісу та комфорту, який може бути запропонований пацієнтам. Моє особисте враження і, сподіваюсь, враження моїх колег буде тільки позитивним і тоді кількість хворих і, можливо, здорових людей, котрі можуть собі дозволити приїхати сюди зросте. І вони це зроблять не без нашої допомоги.
– Вас було переобрано головою Асоціації урологів України, які плани Асоціації на наступний термін вашого головування?
– По-перше, хотілося б розповісти, що таке Асоціація. Це насамперед добровільна організація, яка об’єднує не тільки урологів, а й людей, які якимось чином сприяють покращенню умов лікування хворих, забезпеченню соціального захисту лікарів тощо. Тому, якщо називати усі задуми по пунктах, їх вже є як мінімум 15-20. У мене сьогодні було десь близько шести-семи пропозицій. Одна із найвагоміших: розробка і впровадження Центру для підготовки лапароскопічних хірургів. Це проект, запропонований член-кореспондентом НАМИ Володимиром Лісовим. В ньому йдеться про можливість створення (на базі кількох кафедр з перепідготовки лікарів) потужних Центрів для навчання лапароскопічних хірургів, брак яких сьогодні відчувається на території України. Ну а цей брак пов’язаний із відсутністю необхідних апаратів. І це якесь замкнуте коло: нема чого робити, немає чому вчитися, бо немає на чому працювати. Але у молодих спеціалістів ще є наснага і бажання навчитися. Крім того, не варто забувати про захист інтересів самих урологів, тому що вони працюють у досить непростих умовах. Достатньо подивитися ранкові передачі (денні та вечірні не дивлюся за браком часу), і там завжди одне і теж – лікарі погані, бо комусь не допомогли. Ще одна суттєва проблема – велика кількість аферистів, які спекулюють на довірі і дурять населення, особливо людей похилого віку, пропонуючи усілякі добавки-прибавки, використовуючи при цьому реквізити Інституту урології. І люди на останні гроші купують їх, бажаючи позбутися пухлин чи інших складних недуг. Чи, скажімо, використовують ім’я нашого професора В. А. Пирогова у своїх аферах. Було якось, йому навіть зателефонували з комерційною пропозицією… від його ж імені.
Тобто проблем дуже багато, починаючи від того, як спробувати допомогти хворим і лікарям, як налагодити плідні стосунки між українськими урологічними установами з європейською Асоціацією урологів. Бо окремі зв’язки наших інститутів та окремо взятих кафедр вже є і з німцями, і з французами, є контакти в Іспанії. Але кожен напрацьовує їх окремо і це малоефективні зв’язки. Не варто забувати і про сусідів росіян. От ми вчора розмовляли із заступником директора Інституту урології Росії про можливість нашої співпраці і перші кроки вже намітили. Тож роботи – непочатий край!
Розмову вела Галина Шумило, газета «Трускавецькурорт»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень