Терміном «круглий стіл» тепер нікого не здивуєш. Навіть на регіональному, місцевому рівні. В Дрогобичі процес обговорення проблем міста «наживо», тобто не тільки через пресу, Інтернет, проходить значно потужніше, ніж, наприклад, в Трускавці чи Бориславі. Хоча, з іншої сторони, в питанні відкритості влада Дрогобича явно програє перед владою трускавецькою. В місті-курорті всі рішення сесій та виконкомів розміщуються на офіційному сайті міськради, в Дрогобичі до цього ще далеко. Та, очевидно, що самої публічності явно недостатньо для того, щоб можна було говорити про сильні владу, опозицію чи громаду.
Саме тема «Сильна влада – сильна опозиція – сильна громада» стала предметом обговорення першого круглого столу, започаткованого інформаційним партнером «Трускавецького вісника» часописом «Тустань» (редактор Анатолій Власюк) та відомим в місті Котермака товариством «Юрій Дрогобич» (очолює Володимир Кондзьолка). Незважаючи на не дуже тепле приміщення офісу Української партії в Дрогобичі (вулиця Є. Коновальця, 7, окраїна міста), атмосфера круглого столу з елементами ток-шоу була гарячою. При інертності та аморфності дрогобицької громади варто відмітити високу активність та небайдужість як окремих дрогобичан, так і ряду громадських організацій Дрогобича. Звісно, деякі з них просто лобіюють певні інтереси, інші прийшли чисто заради власного піару, проте є й такі, хто вболіває за долю рідного міста не як демагог чи популіст, а як громадянин, трибун, патріот.
Чи може бути сильною влада без сильної опозиції? Хто в Дрогобичі є опозиціонером? Чи переросте Рух 1 грудня в такий собі новітній Народний Рух України за перебудову? Як відстояти свободу слова, в тому числі в Інтернеті? Які головні проблеми нинішнього Дрогобича і які шляхи виходу з них? Чи заслуговує пан Радзієвський, мер Дрогобича, на звання кращого мера року? Ці та інші теми для дискусії чітко окреслив ведучий Анатолій Власюк, та розмова вийшла поза окреслені рамки, адже кожен бажав висловитися й по тому, що болить суто йому.
Спочатку своє бачення проблем висловили представники влади (були присутні ще представники громадських організацій та преси). Депутати ДМР Богдан Іванців, Михайло Ваврин, Петро Суда, Роман Курчик прямо так і не сказали, що вони – опозиція до діючої влади Дрогобича. Але як не крути, кожен з них – теж представник влади, їх обирала громада, вони – представники певних політичних сил, які мали б реалізувати на практиці програми, з якими йшли на вибори. Якщо дії більшості, яку сформував мер Олексій Радзієвський, ідуть на користь громаді, то чому опозиції їх не підтримати? Втім, якщо потрібно «протягнути» якесь важливе питання, то мер і так має більшість, яка готова проголосувати за все. Не просто так, а тому, що отримала земельні ділянки для «садівництва», хоча й оформлені не на власні прізвища, а на підставних осіб. Про це говорили дрогобицькі депутати.
Олексій Радзієвський обраний не двома третинами голосів дрогобичан, як це він заявляв на «П`ятому каналі», за нього проголосувало біля 17% (12 100 голосів), отже він обраний меншістю і про це потрібно говорити. До речі, подібна ситуація і в Трускавці, де за мера проголосувала мізер і в той же час він заявляє, що його обрала «громада». Та після виборів вже нічого не зміниш, потрібно не дивитися в минуле, а дбати, щоб в майбутньому така ситуація не повторилася. Як зазначив депутат від «Фронту змін» Іван Матковський, офіційно опозиція є у Верховній Раді, а на місцевому рівні щоб мати мера, за якого проголосує принаймні 50% + 1 голос, потрібно вносити зміни до законодавства.
Розмова набирала швидшого темпу, депутат Роман Курчик звернув увагу присутніх на недемократичності останніх рішень ради, Олег Гайдук з «Народного фронту Дрогобиччини» (ГО) заявив, що зґвалтуванням Конституції було усунення громадських організацій та об`єднань громадян від участі у виборчому процесі, голова товариства «Юрій Дрогобич» Володимир Кондзьолка за приклад гідного політика навів депутата попереднього скликання в ДМР Сергія Розору, котрий, не маючи можливості реалізувати свою програму, поступив як справжній джентльмен – склав депутатські повноваження. Присутній на засіданні круглого столу Сергій Розора відкритим текстом заявив, що в нас «нема політики, а є боротьба інтересів», тому він не захотів брати співвідповідальність за те, що відбувалося. «Дрогобич перетворився в болото», – підсумував цей підприємець та меценат і ніхто йому й не пробував заперечити чи довести зворотнє.
Напевно, нікого своїми гострими висловлюваннями не здивував керівник товариства «Бойківщина» Любомир Сікора. Після заяв, що «в нас нема елітарного прошарку», «партії не мають ідеології» і «Просвіту» та «Союз українських блудниць» треба розпустити», пан Сікора так охарактеризував дрогобицький політикум: «Шакальня, шмельц, відходи нації, яких треба судити…». Чому ніхто з депутатів не виявляв бажання працювати в комісії з питань культури, чому абсолютна більшість рвалася саме в земельну комісію? Із такою постановкою питання важко не погодитися, причому воно актуальне не тільки для Дрогобича. Що ж до потреби заміни політичних еліт, їхнє омолодження та оновлення, то не завжди таке оновлення може йти на користь. У Трускавці депутатський корпус оновився на дві третини порівняно з попереднім, та турбота про громаду не збільшилася ні на йоту, навпаки, лобіювання певних приватних інтересів набуло таких масштабів, що про це варто б написати окремо.
В Дрогобичі міський голова має більшість не просто так. Ну хіба може проголосувати «проти» якийсь розпорядник коштів, головний лікар чи головний медик міста? Колосальний досвід та розуміння можливостей влади Олексію Васильовичу не позичати, чи не тому й має він номінацію на кращого мера України. Та, як не дивно, про те, що пан Радзієвський не вартує такого звання, окрім ведучого так ніхто і не сказав. Половинчастість опозиційності та оглядка на майбутнє і на власні інтереси – це ті явища, про які теж на цьому круглому столі не говорилося.
– Я підтримую здорові рішення, які приймаються на сесії Дрогобицької міської ради, – зазначив депутат ДМР від Партії регіонів Сергій Гориславський. – Якщо ж вони шкодять громаді, то я висловлюю свою думку і не тільки говорю, а й дію відповідним чином. Якщо мене турбує питання приватизації трьох останніх комунальних об’єктів міста («Берізка», «Тустань» та «Хвиля»), то я про це говорю відкрито.
Свою позицію висловив і депутат облради Михайло Задорожний. «Не можна бути наполовину вагітною», – сказав образно депутат і зазначив, що «Свобода» в Дрогобичі є силою опозиційною, подібно і на рівні області, хоча ця політична сила має більшість в обласній раді, та «Свобода» є в опозиції до ЛОДА. Люди голосували за партію і тому депутати від партії повинні мати одностайну позицію, тому «Свобода» завжди чітко декларує її.
Степан Макар, Святослав Сурма, Богдан Юзефів, Іван Янишин, Михайло Кравець, Олександр Магльона, Хоче Турчик, Олег Косик, Богдан Гринчишин – кожен з них висловився, кожен зачепив тему стосунків влади та опозиції, кожен подав рецепти, як розбудити громаду Дрогобича з летаргічного сну, в який вона впадає після виборів. Чи знаємо ми самі, чого ми хочемо? Що таке дрогобицька громада і чому вона робить вибір саме такий, а не інший? Чому в нас не можуть обрати мера на п’ять термінів, як хоча б Романа Шрамов`ята у Стрию? До речі, Стрий та Самбір в очах багатьох очільників дрогобицьких громадських організацій виглядали якщо не ідеалами, то принаймні як маяками для Дрогобича. І в плані демократичності, і в плані економічного розвитку, і стосовно прозорості дій влади, і щодо згуртованості та структурованості громади.
Влада не працює для громади. В місті нема громади. Громадянські рухи розділені. В місті відбуваються дивовижні метаморфози. В Дрогобичі – абсолютна, тотальна недовіра до всіх. Ми в Дрогобичі самі себе поїдаємо. Такі песимістичні висловлювання з різних вуст певною мірою проектувалися і на майбутні парламентські вибори. Адже Дрогобич вкотре боїться, що вкотре вибере не того, кого треба. І, напевно, так і станеться. На жаль.
Втім, 2 лютого в Дрогобичі говорили не тільки про владу міста теперішню, а й минулу. Пан Сікора назвав якогось із минулих мерів «дундуком», а вічних політиків «старими пердунами, котрі розвалили Рух». «Яка нормальна громада обрала б невідомого Гука?», – заявив інший виступаючий. Пан Суда звернув увагу присутніх на той факт, що на останніх виборах кілька правих кандидатів не зуміли об`єднати свої зусилля, щоб протистояти кандидату лівому. Двадцять років сварок та образ, а місто котиться у прірву, плани соціально-економічного розвитку Дрогобича переписуються з року в рік, інколи навіть чиновники дати забувають позмінювати, а депутати за все це голосують. Ніхто не відповідає не тільки за свої слова, а й за свої дії, колективна безвідповідальність, відсутність поіменного голосування, сама система влади – це готова корупція. Слухаючи це все, так і хотілося сказати «говорили-балакали, сіли та й заплакали». Втім, до плачу діло не дійшло Оскільки ліміт часу в дві години був вичерпаним, то ведучий Анатолій Власюк запросив продовжити розмову в неформальній обстановці в «пункті обігріву», тобто в сусідній кімнаті. За склянкою гарячого чаю ті, хто залишився, ще довго дискутували, адже знову зібратися разом зможуть тільки через два тижні, а поговорити хочеться, особливо якщо ти нічого не вирішуєш. Влада – річ липка та манлива, до неї так душа і тягнеться, як рука до «наколотих» апельсинів, особливо якщо й руки, які «нічого не крали». Профукавши шанс 2010, не хочеться профукати й 2015, та і в 2012 можна якось себе показати в контексті парламентських виборів, ану ж хтось помітить.
«Пионер, будь всегда готов: больше дела – меньше слов!». Піонери – не тільки майбутні комсомольці та комуністи, а й першопрохідці в Америці. Чи стануть дрогобицькі піонери першопрохідцями, які прорубають джунглі, котрі заважають розвитку Дрогобича?
Поживемо – побачимо…
Володимир Ключак
P.S. Відеорепортаж з круглого столу дивіться за посиланням http://grabovsky.com.ua/home/114-v-drogobichi-startuvav-novij-proekt-silna-gromada-prozora-vlada
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень