«У Стебнику може не залишитися жодної школи ІІІ ступеня, у кращому випадку тільки в одній з них можуть зберегтися 10-11 класи. А школа у Сільці взагалі непотрібна».
Такі речі довелося почути на громадських слуханнях, які пройшли в Стебницькому Народному Домі у вівторок, 17 травня. І від цього стає сумно та страшно. Бо живемо не в часи окупантів-совєтів і не в часи Януковича, а в незалежній Україні, де, здавалося б, кожен розуміє, що школа виховує наше майбутнє. А ще сумніше стає від того, що ідею «оптимізації» шкіл нав’язують Стебнику «рідні», нами ж обрані, представники влади. Але про все за порядком.
І знову шкільний дзвінок «оптимізації»…
11 травня відбулося розширене засідання Громадсько-політичної ініціативи розвитку місцевого самоврядування МАЙБУТНЄ СТЕБНИКА. Окрім самих членів об’єднання, депутатів та громадських активістів, участь у засіданні взяли представники педагогічних колективів та батьківських комітетів Стебницьких шкіл №6, 11 та 13. Саме вчителі, разом з небайдужими батьками учнів, звернулись за допомогою у вирішенні критичної ситуації з черговою, так званою, «оптимізацією» освітніх закладів Стебника.
Після тривалого та емоційного обговорення, враховуючи гостру необхідність реформ в освітній галузі міста й зважаючи на незворотні негативні наслідки для громади зі зволіканням їх проведення, Депутатською групою МАЙБУТНЄ СТЕБНИКА було прийнято рішення ініціювати позачергову сесію Стебницької міської ради з цього питання.
Впродовж наступного дня, 12 травня, шкільні громади надали депутатам понад півтори сотні зібраних ними підписів на підтримку рідних шкіл. А вже зранку, 13 травня, депутат та вчитель, Іванна Дідошак, зареєструвала в канцелярії Стебницької мерії колективне звернення дев’яти депутатів групи до міського голови Петра Старосольського з вимогою без зволікань зібрати місцеву раду.
«Роз’яснити» замість спитати…
Натомість, 17 травня у Дрогобицькій міській раді відбулося засідання двох профільних комісій: бюджетної та з питань освіти. Питання «оптимізації» шкіл вирішили відкласти (з сесії 18 травня на сесію 7 червня). А за цей час чиновники з Ратуші вирішили провести з педагогічними колективами й громадами «роз`яснювальну» роботу та переконати у тому, що шкіл у Дрогобичі та Стебнику забагато, що не в кожній з них є належні умови для навчання та виховання дітей і що «оптимізацію» все ж буде проведено, не спитавши по-справжньому ні вчителів, ні батьків з учнями.
Дрогобич, нехай собі. Там своя громада, свої, зрештою, депутати, покликані представляти її інтереси. Але, чому влада Стебника пішла на нав’язаний Дрогобичем формат незрозумілих в юридичному плані слухань (хоча попередньо Стебницька мерія анонсувала спільне засідання депутатського корпусу з виконавчим комітетом), замість того, аби провести сесію Стебницької міської ради? Якими є наслідки і що значать такі слухання для сесії 7 червня у Дрогобичі? Питання видаються риторичними.
Інша справа – термінове засідання депутатського корпусу. На сесії в Стебнику доцільно прийняти рішення-звернення до Дрогобицької влади з чіткою позицією місцевої громади щодо пропонованої «оптимізації». Логічним було б також вимагати від Дрогобича як розпорядника освітянських фінансів Стебника конкретних та справжніх реформ наших шкіл та й освіти загалом. І добитись їх проведення спершу державним коштом, а вже потім із залученням грантів, навіть, міжнародних. Такі є! Галузь дійсно потребує глибоких реформ, але не банальної ліквідації.
Але, наразі, в Стебнику лише слухання…
Вечір 17 червня. Головний натхненник ідеї «оптимізації» освіти в Дрогобичі та Стебнику, начальник відділу освіти Дрогобицької міської ради, Петро Сушко, на зустріч зі стебничанами не приїхав. Як пояснив мер Дрогобича, Тарас Кучма, у пана Сушка – гіпертонічний криз. Тому «відбиватися» доводилося самому міському голові Дрогобича та його заступнику з гуманітарних питань, Олегові Дукасу. Вів громадські слухання міський голова Стебника, Петро Старосольський, котрий зазначив, що він однозначно на стороні стебницької громади.
Виступ Тараса Кучми був довгий і підкріплений цифрами. Суть його зводилася до того, що дітей стало менше, держава виділяє щораз менше грошей на освіту, а місцевому бюджету не під силу дофінансовувати різницю. Неприємно різали вухо слова, що Дрогобич не мав би проблем з освітою, якби не Стебник. Сказав Тарас Кучма і про те, що Стебник отримує в цьому році велику кількість грошей від Дрогобича, і, що із вже «урізаних» 30 ставок в освіті жодна не стосувалася Стебника.
Стебницька СШ №18 на виділені державою кошти може «протягнути» півроку, каже мер Дрогобича. Не буде за що платити зарплату в кінці року вчителям СШ №6 та № 7. У дещо кращій ситуації СШ №11, але, швидше за все, вона перейде у статус 9-річної, тобто І-ІІ ступеня.
А завершив свою промову Тарас Кучма доволі несподівано – школа в Сільці (№ 13) мусить бути закритою, іншого виходу нема. «Нам прийдеться закрити 13-ту школу, бо вона фактично не існує. Не може бути в ХХІ столітті школа, де діти навчаються в таких умовах», – завершив свій виступ Тарас Кучма.
Вигуки «Ганьба!» на адресу Тараса Кучми лунали ще на початку його спічу, а почувши про закриття 13-ї школи, зал зашумів як один живий організм. Солецька школа, яка існує 200 років і в якій вчителювала легендарна українська письменниця Уляна Кравченко, стала «крайньою» в переліку тих, на яких найбільше зекономлять? Обурені виступи батьків та вчителів пана Кучму не переконували. «Якщо у вас вдома немає грошей, то ви червону ікру не їсте!» – аргументував міський голова. Йому на допомогу час від часу приходив і Олег Дукас, але переконати стебничан у доцільності «оптимізації» шкіл у Стебнику владним мужам Дрогобича не вдалося.
Громада вміє об`єднатися…
Гострі, емоційні і правдиві виступи багатьох стебничан показали, що серед виступаючих на захист стебницьких шкіл – представники СШ №11, батьки та вчителі з СШ №13, вчитель та депутат Дрогобицької міської ради, Тарас Петруняк, президент учнівського самоврядування СШ №6, небайдужі мешканці Стебника та Сільця, зокрема Ірина Петрів та Наталія Вовк.
«Чим ми завинили? У спадок нам залишили трясовину та кар`єр. Вам байдуже за людей, вам байдуже за дітей! Майте совість і бійтеся Бога! » – справедливо волає старенька вчителька із Сільця.
«Як мені пояснити дитині, що комусь не подобається її школа, до якої 5 хвилин ходи? Як їй пояснити це і як їй дивитися в очі?» – запитує мама трьох дітей.
«Я дізнався про підготовку цих рішень щодо «оптимізації» тільки два дні тому і випив не одну таблетку валокордину» – зізнається міський голова Стебника, Петро Старосольський.
«Пане Кучмо, Ваш виступ нагадує виступи Яценюка, коли він був прем`єр-міністром» – наводить аналогії представник СШ №11. – «Вас обирали не для того, щоб Ви нам тут зараз байки розказували. Представник влади має бути такий, щоб до нього підходили люди, подавали руку і казали «Дякую!», а не обзивали і проклинали. Не забувайте, що Бог є, і те шулерство, яке відбувається у владі, колись закінчиться. Щодо нашої 11-тої школи, то ми будемо стояти до кінця. Декілька років тому пан Сушко вже влаштовував травлю Стебнику, намагався розсварити стебницькі школи, вбити клин ворожнечі. Тоді це йому не вдалося, не пройде це і зараз. Чому Ви не звільните Сушка? Ми – не бидло! Часи міняються, та чомусь стало ще гірше, ніж було при донецьких бандюках…».
На завершення слово взяв шанований всіма стебничанами отець Михайло Комарницький, настоятель місцевої парафії УПЦ КП Архистратига Михаїла. Він пригадав той час, коли закривали церкви, які, мовляв, нікому не потрібні. Молодих хлопців не хотіли приймати до семінарій на науку, бо в СРСР не потрібні були душпастирі, їх мали замінити лжепророки з ідеологічним компартійним душком. Але той час пройшов. В часи незалежної України почали закривати дитячі садочки, бо зменшувалася народжуваність. Їх продали чи передали в приватні руки, а зараз дитячих установ бракує. Є кошти в державі на високі зарплати чиновникам, на роздутий штат апарату, знайдуться кошти на проведення Євробачення, а от на функціонування шкіл коштів нема. «Чому?» – риторично запитував отець Комарницький.
Кому заважають стебницькі школи…
Півторагодинна зустріч в Народному Домі Стебника завершилася повним фіаско мера Дрогобича. Пан Кучма не зумів переконати стебничан і налаштував проти себе навіть тих, хто досі займав нейтральні позиції. Його пропозиція зробити в Солецькій школі музей виглядала сміховинною і абсурдною. Його заява, що він ніколи б не віддав свою дитину вчитися у СШ №13, образила вчителів та батьків.
Відсутність Петра Сушка призвела до того, що мер Дрогобича весь вогонь взяв на себе. Чи витримає він спрямовану на нього енергію обурених стебничан? Шкільна громада, як той бджолиний рій, побачила винуватця, який необдумано завдав їй тривоги та клопоту. Громада Стебника вирішила твердо: закриття шкіл у Стебнику, зменшення їх класності та акредитації допускати не можна! На підтримку ідей, декларованих міським головою Дрогобича, Тарасом Кучмою, не пролунало жодного виступу.
Попереду – наступний етап. Емісари з Дрогобича намагатимуться впливати на педагогічні колективи шкіл, інакше кажучи, «нагинати» їх. А 7 червня проходитиме сесія Дрогобицької міської ради, на якій остаточно стане зрозуміло хто чим дихає й кому заважають наші школи. Хто обирався, щоб відстоювати інтереси громади, виконувати її волю, а хто – щоб служити клеркам зверху, які освіту на місцях намагаються нищити руками доморощених яничарів та манкуртів.
Стебнику потрібна позиція офіційна…
Від п’ятниці, 13 травня, коли ініціатива дев’яти депутатів про позачергову сесію щодо освітньої кризи зареєстрована в мерії, міський голова Стебника має два тижні на проведення її засідання. Тому до 27 травня стебницькі школи ще мають шанс на офіційне представлення владою міста своїх інтересів перед «оптимізаторами» з Дрогобича, а сама влада ще може встигнути послужити громаді, якою обрана та грамотно її захистити, адже школи повинні вчити…
Підготували Володимир Ключак, Павло Побережний, газета «Воля громади»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень