Надзвичайно патріотично, феєрично та повчально. Так можна охарактеризувати акцію «Запали свічку Героям», яка пройшла з ініціативи та за підтримки ряду політичних партій та громадських організацій у Трускавці в понеділок, 26 грудня, ввечері. Акція – як відповідь бездіяльності міської влади Трускавця, котра вперше за всі роки незалежності проігнорувала цей день 23 грудня, день, коли в 1932 році по всій Україні били тривожні скорботні дзвони, а молодих хлопців із Трускавця Василя Біласа та Дмитра Данилишина вели під шибеницю за злочини проти польської держави. Хлопці гинули зі словами «Слава Україні!» на вустах. І щороку у Трускавці в цей день проходили якісь урочистості. Щороку, крім цього. Бо цього року часу вшанувати наших славетних героїв-земляків Василя Біласа та Дмитра Данилишина не знайшли ні міський голова Руслан Козир, ні заступник мера з гуманітарних питань Валентина Бодак. Відправили із квітами до пам’ятного знаку начальника відділу культури Тетяну Татомир та її підлеглого Олега Дьорку, спеціаліста відділу культури. Самі не мали часу, тяженько працюють. Та хто їм такі Білас та Данилишин, що вони їх мають вшановувати? Вони ж уже неживі, за їхню партію не проголосують…
«Про Меморіал Слави 9 травня вони не забувають, а наших героїв забули», – з гіркотою говорить біля пам’ятного знаку на вулиці Шевченка станичний Братства вояків УПА в Трускавці Роман Малярчин. «Ми не повинні орієнтуватися на владу, а самим дбати про те, щоб ця історія не канула в забуття», – доповнює його Олексій Балицький, депутат Львівської обласної ради.
Урочиста хода зі смолоскипами та прапорами вирушає о 17.00 від церкви Покрови Пресвятої Богородиці. Лунає коротка молитва. «Слава Ісусу Христу! Слава Україні! Слава нації!», – задає тон настоятель парафії о. Володимир Бондарчук. І у відповідь багатоголосе: «Слава навіки! Слава Героям! Смерть ворогам!». Колона зі 157 осіб із хоругвами, національною символікою та прапорами «Свободи» та Конгресу українських націоналістів, а також свічками, лампадками та смолоскипами рушає на обійстя Біласів (вулиця Біласа), де біля пам’ятного знаку присутні сотворили молитву. До колони під час ходи долучаються нові і нові люди, всього в акції взяло участь понад 200 осіб. Відпочивальники із вілли «Христина» вийшли на балкон і бурхливими оплесками та вигуками підтримали молодих трускавецьких націоналістів.
Проходячи повз міську раду, присутні скандували: «Пам’ятай, чужинець, тут господар – українець», «Слава нації – смерть ворогам!» та інші. В мерії ще світилося, в тому числі і на третьому поверсі, та вийти до молодих націоналістів щось ніхто не поспішав. А колона, серед якої були і члени товариства «Українська молодь – Христові», і активісти ГО «Клуб щасливих людей» із знаним меценатом та промоутером цікавих та потрібних ідей Сергієм Розорою на чолі, і пластуни, і представники інших громадських організацій, рушає вулицею Шевченка до пам’ятного знаку. Тут панахиду за невинно убієнними відправляють настоятелі трьох греко-католицьких церков міста – отець-декан Петро Івасівка, о. Володимир Бондарчук, о. Ярослав Шафран. Квіти та лампадки під ноги нашим героям-трускавчанам складають депутати обласної ради Олексій Балицький та Михайло Задорожний, депутати міської ради від КУН та «Свободи» Ігор Ластовецький, Павло Швець, Богдан Габшій, Тарас Данилюк та інші, член міськвиконкому Тарас Фенчин, помічник депутата облради Святослав Грабовський, головний редактор газети «Франкова криниця Підгір’я» та Інтернет-видання «Трускавецький вісник» Володимир Ключак, представники церковних братств, репресовані, політв’язні, а також наше юне покоління – УМХ та «Пласт». Короткі промови, як і коротким було життя наших земляків…
Останній пункт ходи – пам’ятний знак на обійсті Данилишиних на однойменній вулиці Трускавця. Надзвичайно патріотичну проповідь виголошує отець Ярослав Шафран, настоятель парафії, до якої належить ця територія. «Ми не можемо змінити всю Україну, та можемо розпочати змінювати наше місто. Чому ми розділені, чому не всі прийшли і не взяли участь у цій ході? Чому в маршрутках та ресторанах звучить російська попса? Чому ми і надалі обираємо тих, хто бігає з однієї політичної сили в іншу, хто вчора був в «Нашій Україні», сьогодні в «Батьківщині» чи Партії регіонів? Ми хочемо то в Європу, то до Москви, а маємо хотіти України – своєї, рідної…»
Від проповіді отця Ярослава на очі навертаються сльози. Від сильного вітру гаснуть факели та смолоскипи, але не гасне слово пастиря, засіяне в молодих душах. Та не проросте це слово в серцях тих, хто сьогодні у відділі культури чи на вищих становищах у Трускавці – не чули ж бо вони його. І коли лунає «Слава Україні – Героям слава!», то наче відгомін відлунює «Ганьба такій владі, котра вперше за двадцять років не вшанувала належним чином наших Героїв!»
– Ми вирішили організувати це свято вже після того, коли побачили, що на рівні міста майже нічого не було зроблено, – говорить під час ходи лідер трускавецької організації КУН Ігор Ластовецький.
– Ігоре Богдановичу, готуйтеся до 80-річчя цієї сумної дати, бо від нашого відділу культури годі Вам чекати чогось іншого, – відповідаємо йому.
Адже подбати про наших Героїв мусимо самі, бо надіятися на відділ культури не можна. Це як за совітів – вони мали свої свята та ідолів, а ми, українці, знали одного Бога та мали наші рідні національні та релігійні свята. Так що не треба розслаблятися, а готувати відзначення наших національних свят самостійно, без участі чиновників. Бо як скандували молоді хлопці зі «Свободи», «пам’ятай, чужинець, тут господар – українець!».
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень